Материал: Економетрія - Навчальний посібник ( Лугінін О.Є.)


1.3. Історія розвитку економіко-математичних методів і

економетрії

 

XVIII  ст. початок використання математичних методів у економіці з опублікування роботи "Економічні таблиці" французьким економістом Ф.Кене, який вперше зробив спробу формалізації процесу суспільного відтворення. В подальшому наукове обгрунтування суспільного відтворення було здійснено К. Марксом.

XIX     ст. формується економетрія як наука з початку розробки статистичних методів у вигляді парної та множинної регресії, теорії кореляції, теорії помилок, вибіркових методів (Р.Гамільтон, К.Пірсон, Р.Фішер та ін.).

У 1910 р. львівськими вченим П.Чомпою, а пізніше незалежно від нього норвезьким вченим Р.Фрішем (1926 р.) запропоновано термін «економетрія» як науки про виміри в економіці.

У середині 30-40-х років XX ст. виникають лінійні методи оптимізації: лінійне програмування, скорочено ЛП (Л.В.Канторович, Дж. Данціг) та теорія ігор (Дж. фон Нейман).

У 30-і роки Я. Танбергом, Л. Кляйном, Р. Стоуном розроблені моделі економіки, які складаються з багатьох рівнянь, так званої системи одночасних рівнянь в економетрії. Дж. фон Непманом була конструйована одна з перших макроекономічних моделей у економетрії, яка увійшла в літературу під назвою модель Неймана розширеної економіки.

Досвід використання лінійних моделей показав, що вони далеко не завжди можуть бути використані для опису економічних процесів і явищ. Тому почитають розвиватися дослідження в інших напрямках нелінійного програмування: випуклого, геометричного, динамічного та ін.

У 1948 р. виникає нова наука кібернетика (у перекладі з грецької мистецтво управління), засновником якої став американський математик Норберт Вінер. Кібернетика це наука про загальні закономірності процесів управління в різних системах: біологічних, економічних, технічних та ін. Одним з напрямків кібернетики, об'єктом якого виступають економічні системи, є економічна кібернетика. Вона лежить в основі побудови ряду оптимізаційних моделей. Пізніше розвиваються такі прикладні напрямки економічної кібернетики як дослідження операцій (пошук шляхів раціонального використання ресурсів для реалізації поставлених цілей), теорія масового обслуговування (яка розглядає різні явища в економіці як процеси обслуговування, тобто задовільнення будь-яких вимог, замовлень тощо).

У 50-60-х роках макроекономічні дослідження у економетрії проводять Я.Тінберген, Р.Фріш. Центром розвитку економетрії стала Комісія Коулса (США). Новий інструментарій економетрія получила в результаті подальшої розробки моделей одночасних рівнянь (Т.Хаавельмо, Т.Купманс, Г.Гейл та ін.). Серед нових економетричних систем, за якими розрахунки починають вестись з використанням ЕОМ, виникають такі макроекономічні моделі: Брукінгська модель (США), Голандська модель, Уортонська модель (США), які використовуються для прогнозування та розробки економічної політики, для аналізу попиту та споживання.

У 60-х роках починається впровадження в практику планування СРСР нових методів, які получили назву "Сітьові методи планування та управління" (СПУ). Вони лежать в основі сітьових моделей.

Получають розвиток деякі розділи прикладної математики, які зв'язані з вирішенням оптимізаційних задач: нелінійне математичне програмування; математична теорія оптимізаційних процесів.

Відповідний внесок у розвиток економетрії вносять вітчизняні вчені-економісти (Є.Є.Слуцький, Л.В.Канторович, В.С.Немчинов та ін.). Так , акад. В.С.Немчинову належить значна роль у реабілітації в СРСР існуючого погляду на економетрію як "буржуазну", "антимарксистську" та "шкідливу лженауку" (1965 р.).

У 70-90-х роках економіко-математичне моделювання стало визнаним засобом аналізу економічних проблем. У вітчизняній практиці у 70-х роках з'являються автоматизовані системи управління (АСУ), призначені для оптимізації управління складними виробничими процесами та економічними системами.

У наш час набувають впровадження у вітчизняну практику економетричні підходи з використанням програмних комплексів ПК. В України зростає роль використання економіко-математичних методів як одного із засобів розвитку динамічно розвинутої та стійкої економіки з науково обґрунтованими шляхами розвитку та прогнозами на майбутнє в ринкових умовах.