Материал: Ботаніка - Лабораторні роботи (Перфільєва Л.П.)


Лабораторна робота № 7

Тема: Гриби

Загальна характеристика грибів. Будова, живлення, розмножен­ня. Класифікація грибів. Нижчі гриби. Класи: хітридіоміцети, оомі­цети, зигоміцети. Вищі гриби: аскоміцети, базидіоміцети, дейтером-іцети. Представники, їх характеристика та життєві цикли. Слизовики. Загальна характеристика. Значення грибів у природі та в народному господарстві.

 

Література

Кудряшов Л.В. и др. Ботаника с основами экологии. — М.: Про­свещение, 1979.

Мороз І. В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології — К.: Вища школа, 1994.

М. Я. Зарова, ЮЯ. Єлін, С.М. Козяков. Гриби їстівні, умовно-їстівні, неїстівні, отруйні. — К.: Урожай, 1984.

І.О. Півень, В.Н. Ярмолаєва Вирощування шампіньйонів та ви­шеньки. — Львів,: Каменяр, 1988.

О. Рощин. Мухомор і сто тисяч його братів. — К.: Веселка, 1968.

Методичні вказівки Систематика рослин

Завдання систематики. Систематичні одиниці. Розвиток рослин­ного світу землі. Поділ рослин на нижчі та вищі.

Вивчаючи гриби, треба засвоїти їх різноманіття будови тіла (міце­лію), фізіологічні особливості.

Систематика і класифікація грибів (нижчі і вищі). Поділ грибів на класи пов'язаний з будовою вегетативного тіла, з характером їх розмноження. Гриби поділяють на 6 класів: хітридіоміцети, оомі­цети, зигоміцети — нижчі гриби. Аскоміцети, базидоміцети, дей-тероміцети (незавершені гриби) — вищі гриби. Розглядаючи ко­жен із класів потрібно вивчити будову міцелію, способи життя, характер безстатевого і статевого розмноження, навчитися відрізня-

ти їстівні гриби від отруйних. За призначенням розділити на фіто-патогенні гриби, збудників хвороб рослин, та на гриби — як джерело біологічно-активних сполук і ферментів.

 

Мета. На прикладі окремих представників вивчити особливості будови грибів, навчитися розрізняти їстівні від отруйних.

 

Засоби навчання: мікроскопи, мікропрепарати, предметне скло, накривні скельця, голки, пінцети, скальпелі, чашки Петлі, фіксовані та живі гриби, гербарні зразки, малюнки.

 

Інформаційний матеріал

Гриби — найбільший відділ нижчих рослин. У сучасній система­тиці гриби складають окреме царство. Тіло грибів називається міцелій або грибниця. Вона може бути одноклітинною, мікроскопіч­но малою, неклітинної будови та багатоклітинною, добре розвиненою. Розвинена грибниця складається з розгалужень або гіф. Частина грибів формує специфічні органи статевого спороношення — плодові тіла. Вони утворені з щільно переплетених гіфів міцелію гриба, які утво­рюють несправжню тканину (плектенхіму). Плодові тіла залежно від будови поділяються на клейстоцетій (клейстокарпій) — закрите, перетецій — напіввідкрите, апотецій — відкрите плодове тіло у виг­ляді шапки і ніжки. За способом живлення гриби — гетеротрофні організми і поділяються на паразитів, сапрофітів і симбіонтів. По­глинання поживних речовин здійснюється всією поверхнею грибниці.

Хоч гриби суттєво відрізняються від рослин нездатністю до фо­тосинтезу і мають гетеротрофний спосіб живлення, з рослинами їх об'єднують такі ознаки:

добре виражена клітинна оболонка;

вбирання поживних речовин з розчинів;

нерухомість у вегетативному стані;

необмежений ріст;

розмноження спорами.

З тваринами їх об'єднують такі ознаки:

гетеротрофний спосіб живлення;

присутність в обміні сечовини;

утворення запасної речовини глікогену;

наявність хітину;

шлях до синтезу лізину (якщо у всіх рослин синтез цієї аміно­кислоти відбувається через діамінопімелінову кислоту, то у більшості грибів — за участю аміноадипінової кислоти).

Розмножуються гриби вегетативно, безстатево і статево, але при всіх способах розмноження утворюють спори. Вегетативне розмно­ження здійснюється брунькуванням, частинами грибниці, склероці-ями, хламідоспорами, оідіями. При безстатевому розмноженні утво­рюються зооспори, спорангієспори і конідієспори. Статевий спосіб розмноження — зигогамія, ізогамія, гетерогамія і оогамія. В резуль­таті статевого процесу утворюються спорангієспори, аскоспори та базидіоспори. Всі спори діляться на ендогенні (внутрішні) та екзо­генні (зовнішні).

Всі гриби діляться на дві групи: нижчі і вищі. Нижчі гриби ма­ють не членистий міцелій і при безстатевому розмноженні утворю­ють ендогенні спори. Вищі гриби мають членистий міцелій і при безстатевому розмноженні утворюють екзогенні спори.

До нижчих грибів належать класи: хітридіоміцети, зигоміце­ти, ооміцети та хітридіоміцети.

 

НИЖЧІ ГРИБИ

Клас хітридіоміцети (архіміцети). Зигоміцети

Представники цього класу пов'язані з водним середовищем. Ці гриби паразитують на водоростях, інших водяних грибах, водяних вищих рослинах і на безхребетних тваринах. У вологому ґрунті деякі з них паразитують на вищих наземних рослинах. Менша частина веде сапрофітний спосіб життя, оселяючись на гілках, листках, плодах. Вегетативне тіло представників цього класу у вигляді голої маси. Воно всією поверхнею вбирає поживні речовини з клітини організ-му-хазяїна. У більш високоорганізованих форм міцелій у вигляді уже тонких ниток, що відходять від основної округлої клітини талому. З його допомогою рослини прикріплюються до субстрату і поглина­ють поживні речовини. Безстатеве розмноження відбувається зоо­спорами різної будови з одним гладеньким джгутиком. Способи ста­тевого відтворення різноманітні (гологамія, ізогамія, гетерогамія). Зигота перетворюється на клітину, одягнену товстою оболонкою — цисту. Після періоду спокою за сприятливих умов вміст цисти ділить­ся редукційно (мейоз) і утворює зооспори. Таким чином, гриби у вегетативному стані гаплоїдні, диплоїдна лише зигота.

 

Представники: ольпідій капустяний. Це гриб-паразит, збудник хвороби розсади капусти (чорна ніжка капусти). Голий протопласт клітини гриба паразитує в клітинах кори кореня, уражуючи корене­ву шийку розсади в парниках, спричиняючи її почорніння і відми­рання. У тканинах кори кореня утворюється багатоядерний плаз­модій, який перетворюється на зооспорангій з трубчастим виростом, який пробиває стінки клітини рослини. Одножгутикові зооспори, що формуються в зооспорангії, крізь трубочку виходять назовні в ґрун­тову воду. Рухаючись до молодих коренів розсади капусти, вони знову джгутиком пробивають оболонки клітин молодих покривних тканин (епіблему) і випускають голий протопласт у клітину. Стате­ве розмноження ольпідію ізогамне. Гамети з джгутиками зливають­ся попарно, але ядра при цьому не зливаються. Утворюється зигота з двома джгутиками і дикаріоном (два ядра). Проникнувши в кліти­ни кореня рослини, зигота втягує джгутики, вкривається товстою оболонкою і зимує. В наступному році ядра дикаріону зливаються, зигота редукційно ділиться, а потім гаплоїдні ядра діляться багато­разово (мітоз). Утворюються зооспорангії з багатьма гаплоїдними зооспорами. І знов відбувається безстатеве розмноження.

 

Синхітрій ендобіотичний (рак картоплі). Навесні в ґрунті, коли є вода, в якій зооспори можуть рухатися, гриб уражує бульби кар­топлі. Проникаючи в середину бульби крізь вічка, одноджгутикові зооспори залишають джгутики назовні. Клітина паразиту розрос­тається, скидає шари зимової оболонки і перетворюється на літню спору. Отруєні речовини, які виділяє паразит, змушують сусідні не-заражені клітини ненормально ділитися, утворюючи ракову пухли­ну, а потім відмирають. Клітина паразита вкривається двошаровою оболонкою, протопласт стає багатоядерним. Всередині клітина под­іляється на 4-9 сегментів, кожний сегмент формується в окремий зооспорангій або в гаметангій, залежно від стану вологи і температу­ри ґрунту. Якщо води багато, то утворюються зооспори, а якщо мало, то безджгутикові гамети. Зооспори проростають, не зливаючись одна з одною, а гамети зливаються. Утворена зигота зимує, перетворюю­чись на так звану цисту. Циста одягнена в товсту оболонку. Навесні за сприятливих умов в зимовій цисті розвивається маса одноджту-тикових зооспор, які виходять з неї в ґрунтові води, через вічка по­трапляють всередину бульби, розростаються там і зумовлюють хво­робливе розростання тканин, утворює нарости. Зимові цисти, зооспори легко поширюються, прилипаючи до здорових бульб, час­точок ґрунту, взуття, а після гниття зараженої бульби зимові цисти потрапляють у ґрунт і зберігаються там до двадцяти років. Зооспори ж, якщо вони не зустрічають у ґрунті бульби картоплі, швидко ги­нуть.

Зигоміцети характеризуються добре розвиненим міцелієм не­клітинної будови з великою кількістю ядер. Поперечні перегородки виникають лише при утворенні органів спороношення. Життєвий цикл зигоміцети проводять в галоїдному стані, диплоїдна лише зи­гота. Зигоміцети — сапрофіти, ведуть наземне життя на субстратах, багатих вуглеводами (хліб, овочі, гній, ґрунт і т.д.). Міцелій зовнішній має вигляд білого або сірого пухкого нальоту. Невелика частина представників — паразити.

Розмножуються безстатево — спорангієспорами (нерухомі спо­ри). Статевий процес — зигогамія з утворенням спорангієспор, при якому зливається вміст двох клітин гетераталічних міцелій. Ці кліти­ни відділяються перегородками від основного міцелію, гамет не ут­ворюється. На місці злиття клітин, які функціонують як багатоядерні гаметангії, розвивається спочиваюча зигоспора. Представником зи­гоміцетів є мукор, або головчаста цвіль.

 

Мукор — гриб сапрофіт неклітинної будови. Міцелій зовнішній у вигляді білого пухкого нальоту на субстратах, багатих вуглевода­ми: хліб, овочі, гній. Зовні міцелій покритий оболонкою, під якою цитоплазма і багато ядер, так як вся рослина — велика розгалужена гігантська клітина.

Розмноження безстатеве і статеве. При безстатевому розмноженні на міцелії виростають спорангієносці, на верхівці яких утворюються кулясті спорангії. Молоді спорангії жовтого, а старі — чорного коль­ору завдяки спорам, що покриті товстою оболонкою.

Статевий процес зигогамний і здійснюється дуже рідко. Життє­вий цикл мукор проводить в гаплоїдному стані, тому особини гете-роталічні. Під час статевого розмноження міцелії ростуть назустріч один одному. Гіфи, що доростають одна до одної, відчленовують гаме­тангії, які, зливаючись, утворюють зиготу. Зигота покривається щільною оболонкою і перетворюється в зигоспору. Після періоду спокою зигоспора проростає в спорангієносець зі спорангієм, в яко­му дозрівають гаплоїдні гетероталічні спори статевого розмноження.

Серед мукорових багато і паразитів, наприклад, збудник брон-хомікозів у людини, інколи гриб уражує нервову систему; деякі спри­чиняють легеневі мікози у людей, інколи оселяється у зовнішньому слуховому отворі. Мукорові часто зумовлюють масову загибель у природі багатьох видів комах (тлі, комарів, саранчі та ін.). При цьо­му виявляється досить вузька спеціалізація до видів тварин-хазяїв. Деякі з них є облігатними хижаками на амебах, нематодах, личин­ках комах, грибах.

Клас ооміцети

Клас включає велику групу водяних грибів, що оселяються на рослинних рештках, трупах тварин і паразитів водоростей, амфібій, риб. Деякі живуть у ґрунті. Найбільш високорозвинені облігатні паразити вищих наземних рослин. Вегетативне тіло варіює від одно­клітинного до добре розвиненого неклітинного міцелію. Безстатеве розмноження — зооспорами, лише у деяких конідіями. Статевий процес оогамний, зооспори мають два джгутики: один — перистий, другий — гладенький. Представники: фітофтора. Найбільше зна­чення має паразит — картопляний гриб. Він уражує бульби, стебла і листя картоплі, плоди помідорів та інших представників пасльоно­вих. Міцелій повністю заглиблений у тканини органів рослини (внутрішній). Гіфи пронизують міжклітинники, проникають у самі клітини і призводять до їх загибелі. На уражених рослинах з'явля­ються бурі плями. У вологу погоду на уражених частинах листя утворюється білуватий наліт — це гіфи гриба, що формують повер­хневий міцелій. Гіфи виступають на зовні крізь продихи, утворюю­чи зооспорангієносці з зооспорангіями. Відриваючись, зооспорангії переносяться на інші рослини, другі листки, при наявності вологи лопаються. З них виходять дводжгутикові зооспори. Потрапляючи на орган, вони проростають в нову гіфу і проникають у тканини орга­на. Якщо вологи недостатньо, то зооспори в спорангії не утворюють­ся, а сам зооспорангій повністю проростає в міцелій.

На місці відокремленого зооспорангію за сприятливих умов відра­зу ж формуються нові зооспорангії. Статевих органів на зелених рослинах не утворює, але може розвиватися сапрофітно на підгни-лому листі. В цих умовах може формувати оогоній і антеридій. Ста­тевий процес відбувається поза рослиною-хазяїном в ґрунті. В оогонії міститься яйцеклітина. Антеридій розвивається на гіфі, що росте в бік оогонія, вростає всередину оогонія, досягає яйцеклітини, злива­ючись з нею. Запліднена яйцеклітина вкривається оболонкою і пе­ретворюється на ооспору. Після статевого процесу зигота (ооспора) зимує. А навесні проростає в новий гаплоїдний міцелій. Джерелом зараження можуть бути також заражені бульби, які зимують у ґрунті. Цей гриб був завезений в Європу із Південної Америки в 30 роках XVIII ст., він швидко поширився по всій земній кулі.

На картоплі також паразитує фітофтора, яка викликає почерво­ніння бульб.

Наступний представник — збудник однієї з найнебезпечніших хвороб винограду — несправжньої борошнистої роси, або мілдью, уражує листки, пагони, вусики, ягоди. З нижнього боку листка роз­виваються численні конідієносці з конідіями. У кінці вегетації з'яв­ляються ооспори, які зимують у відмерлій корі. Гриб в 1876 р. по­трапив в південно-західну частину Франції, а потім швидко поширився в Європі.

На соняшнику дуже шкідливий другий вид, завезений в Європу з північної Америки в XX ст.. Зараження відбувається крізь кореневі волоски. Цей гриб паразитує на тютюні, цибулі, буряках, маку та ін..

Серед цих грибів є паразити безхребетних тварин. Деякі з них добре розвиваються на твердих, рідких поживних субстратах. Тому їх часто використовують у наукових дослідженнях.

 

ВИЩІ ГРИБИ

Аскоміцети — вищі гриби, що при статевому способі розмножен­ня утворюють аски або сумки — закритих одноклітинних структур, які містять певну кількість аскоспор, звичайно вісім. Міцелій добре розвинений, членистий, клітини багатоядерні, так як ядра мають мож­ливість мігрувати за рахунок того, що перегородки між клітинами неповні. За способом живлення вони бувають сапрофіти і паразити.

Аскоміцети дуже поширені по всій земній кулі. Вони живуть (сапрофіти) в ґрунті, в лісовій підстилці, на різних рослинних суб­стратах. Деякі розвиваються на субстратах тваринного походження, що містять кератин (кератинофільні гриби). Інші групи живуть у морях, прісноводних водоймах. Ряд сапрофітів зумовлює псування харчових продуктів.

Численні аскоміцети паразитують на вищих рослинах, грибах, водоростях, лишайниках, тваринах і людині. Вони спричинюють серйозні захворювання рослин (борошниста роса, парша та ін.). Одночасно багато представників цього класу мають позитивне зна­чення як продуценти біологічно активних речовин — антибіотиків, вітамінів, ферментів і алкалоїдів, кормового білка, а також як збуд­ники спиртового бродіння. Багато аскоміцетів використовують як об'єкти біохімічних і генетичних досліджень. Клас аскоміцети ділить­ся на два підкласи: голосумчасті і плодосумчасті. Голосумчасті — це ті, що при статевому розмноженні не утворюють плодових тіл. Аски формуються безпосередньо на міцелії (дріжджі). Плодосумчасті — це ті, що при статевому розмноженні утворюють плодові тіла (пініціліум, аспіргіліус, ріжки, які паразитують на злаках, осокових; сферотека аґрусу; борошниста роса дуба та ін.) і аски формуються в гоменіальному шарі плодового тіла. Плодові тіла у аскоміцетів:

клійстотецій — округле, повністю замкнуте плодове тіло, що містить лише сумки. Сумки в клістотеціях розташовані або безладно, або утворюють правильний пучок чи шар. Аскоспо-ри звільняються активно і пасивно);

перитецій — напівзамкнуте плодове тіло, здебільшого округ­лої форми з вузьким отвором на верхівці. З дна перитеція пучком підіймаються циліндричні сумки. Аскоспори з пери-теція викидаються активно;

апотецій — широко відкрите під час дозрівання плодове тіло, звичайне блюдце чашоподібної форми. На його верхньому боці розташовані шар сумок і парафіз, який називається гіменіаль-ним шаром. Аскоспори з аптецію викидаються активно і зде­більшого одночасно, у вигляді «вибуху», викидаючи аскоспори на значну відстань (60 см.). Апотецій — найбільш досконалий тип плодового тіла аскоміцетів.

Розмноження вегетативне, статеве і безстатеве. Вегетативне роз­множення здійснюється частинами міцелію. При безстатевому — утворюються екзогенні спори — конідієспори (конідії). Статевий спосіб розмноження оогамний, але дещо редукований. На міцелії утворюються органи статевого розмноження: чоловічий — антеридій і жіночий — архікарп. Архікарп складається з двох частин, нижньої розширеної — аскогона — і верхньої трубчастої — трихогіни. Трихо-гіна вростає в антеридій і вміст антеридія переливається в аскогон. Відбувається лише плазмогамія, а ядра паруються, утворюючи ди­каріони. На аскогоні утворюються сліпі вирости — аскогенні гіфи, куди переходять дикаріони. Відбувається багаторазовий поділ ядер дикаріона для збільшення їх кількості. Верхівкові клітини аскоген-них гіф спочатку витягуються, а потім загинаються у вигляді гачка. Обидва ядра синхронно діляться, утворюючи два дикаріона. Один з них залишається на місці перегину, а у другого дикаріону одне ядро відходить на кінчик гачка, а друге залишається біля основи. Після цього виникає перегородка, що відділяє середню дикаріонну кліти­ну. Ядра, що залишаються, з часом дегенерують. Клітина з дикаріо­ном є материнською клітиною аски. В них відбувається каріогамія, тобто ядра дикаріона зливаються, утворюючи зиготу. Зигота ділить­ся редукційно і мітозом, із неї формується аска, в якій вісім аскос-пор. Аскоспори в асці гаплоїдні і гетероталічні. За зовнішнім вигля­дом аски округлі або видовжені.

Представником голосумчастих аскоміцетів є пивні дріжджі, а плодосумчастих — сиза цвіль (пеніцил), ріжки, рітисма кленова (що спричиняє чорну плямистість листків різних видів клена), таф-рина, трюфель, строчок, зморшок, збудник антракнозу малини (утворюють на листках і пагонах сірі плями з пурпуровою облямів­кою), збудник мікосферели суниці (біла плямистість листків суниці), вентурія нерівна (парша яблуні, груші. На уражених органах утво­рюються плями оливкового забарвлення).

 

Пивні дріжджі — міцелій одноклітинний. Клітини овальні або округлі, одноядерні. Сапрофіт, що розвивається на поживній суміші, багатій вуглеводами, і викликає спиртове бродіння: перетворення цукру на етиловий спирт і вуглекислий газ, тому широко застосо­вується у різних галузях виробництва. Розмноження вегетативне і статеве. Вегетативне розмноження здійснюється брунькуванням. Статевий процес відбувається досить рідко. При цьому вміст двох клітин зливається з утворенням зиготи, з якої формується аска з вісьма аскоспорами. Часто аски формуються без статевого процесу (партенокарпічно). Ядро клітини ділиться двічі мітозом і формуєть­ся аска, в якій чотири аскоспори.

Дріжджі дуже поширені на різноманітних субстратах, багатих на цукри: на поверхні плодів, в нектарі квіток та ін. Деякі пред­ставники живуть у ґрунті. Розвиваються у середовищах, що містять цукор.

 

Сиза цвіль — гриб сапрофіт з добре розвиненим членистим міцелієм. Міцелій зовнішній, щільно притиснутий до субстрату, білого кольору, розвивається на субстратах, багатих вуглеводами (плоди, овочі, харчові продукти, гній). Сиза цвіль виділяє антибіотик пені­цилін і тому використовується у фармацевтичній промисловості.

Розмножується гриб вегетативно, безстатево і статево. Вегетативне розмноження здійснюється частинами міцелію. При безстатевому розмноженні на міцелії гриба виникають багатоклітинні конідієносці, що на верхівці розчленовуються, утворюючи стеригми. Стеригми відчленовують клітини, з яких формуються конідії. Конідії мають зеленувато-сизе забарвлення, звідси і назва сиза цвіль.

Статеве спороношення здійснюється досить рідко. При цьому утворюються клейстотеції, які мають кульчасту форму і дуже міцну оболонку. В гіменіальному шарі клейстотецію формуються аски, які розміщені між парафізами. Аски звільняються в результаті розриву плодового тіла. Статевий процес у пеніцила має такі особливості: органи статевого розмноження утворюються, але запліднення в більшості випадків не відбувається. У аскогона апогамно утворюють­ся аскогенні гіфи з дикаріонами, з яких в кінцевому результаті фор­муються аски з аскоспорами.

Таким чином, аскоміцети проводять життєвий цикл в гаплоїдно­му стані, під час статевого процесу формуються дикаріони, а диплої-дна лише зигота.

 

Борошниста роса аґрусу — гриб паразит, з добре розвиненим, членистим зовнішнім міцелієм. Пошкоджує листки, пагони, плоди. Має вигляд білого борошнистого нальоту. В тканини рослини про­никають лише гаусторії, що забезпечують надходження поживних речовин. Плоди аґрусу, вкриті темним нальотом міцелію гриба, не визрівають, втрачають товарну цінність.

Розмноження вегетативне, безстатеве і статеве. Вегетативне роз­множення здійснюється частинами грибниці. Безстатеве (найбільш інтенсивне) — здійснюється напротязі вегетації і викликає масове пошкодження рослин. При цьому на міцелії утворюються одно­клітинні конідієносці з конідіями, які переносяться вітром.

Наприкінці вегетації здійснюється статеве розмноження. На міцелії гриба формуються закриті плодові тіла — клейстотеції. B гіме-ніальному шарі клейстотецію утворюються антеридії та архікарпи. Вміст антеридію переливається в аскогон через отвір, який утво­рюється в стінці, так як трихогіни немає. Відбувається плазмогамія, але ядра не зливаються, а паруються, утворюючи дикаріони. Аско-гон розростається, розділяється на ряд клітин, одна з яких перетво­рюється на зиготу, в результаті злиття ядер дикаріону, а потім в аску з 8 аскоспорами.

Клейстотецій зимує. Весною набухає і розривається. Аска звіль­нюється, аскоспори попадають на аґрус і розвиваються в новий міцелій.

 

Ріжки. Більшість їх розвивається на злаках, деякі паразитують на осокових. Особливо часто зустрічаються на житі, тимофіївці, пирії, пшениці, уражують ячмінь, райграс та інші трави. На уражених ріжками суцвіттях помітні склероції, що мають вигляд ріжків чорно-фіолетового забарвлення. Вони являють собою зимуючу стадію гри­ба. Склероції — це затверділе тіло, утворене з щільно переплетених гіфів гриба. Навесні склероції проростають, утворюючи аскоспори. Аскоспори заражають рослини в період цвітіння. Аскоспори потрап­ляють у приймочку маточки або в нектар, проростають і їх росткові трубки досягають зав'язі. У зав'язі утворюється багато дрібних конідій (спор), занурених у краплини «медвяної» роси. Вона має неприєм­ний запах і містить значну кількість цукру. Конідії поширюють ко­махи, дощ, вітер.

Склероції розвиваються повільно. Спочатку вони жовтуваті, потім фіолетові і, врешті-решт, чорно-фіолетові. Повне визрівання їх відбу­вається під час зрілості зерна. В уражених квітках тканини зав'язі повністю руйнуються і замінюються міцелієм гриба. В склероціях містяться токсичні алкалоїди, які широко застосовують у сучасній медицині для лікування серцево-судинних і нервових хвороб, а та­кож у гінекології. Заражене зерно може спричинити токсикоз у людини — скорочення м'язів і судин, негативно діє на нервову сис­тему.

Трюфель — підземний їстівний гриб. Плодові тіла у вигляді бульб, розміри яких коливаються від 1 до 10 сантиметрів. У зрілому віці замкнуті, вивільнення аскоспор завжди пасивне — після руйнування плодового тіла. Трифілієві — обов'язкові мікоризоутворювачі: чор­ний французький трюфель формує мікоризу з дубом, буком і гра­бом.

 

Тафрина паразитує на рослинах різних родин: розоцвітих, бере­зових, букових. Паразити уражують лише певні органи рослин, вони спричиняють кучерявість листків, «дуті плоди», «відьмині мітли», гали. Виникнення цих деформацій пов'язане із здатністю тафрино-вих синтезувати фітогормони, що стимулюють ріст (речовини типу цитокінінів), а також стимулювати синтез цих речовин самою рос­линою.

 

Базидіоміцети — вищі гриби, у яких при статевому способі роз­множення утворюються базидії з базидіоспорами. Міцелій добре розвинений, багатоклітинний, розгалужений. Клітини гіф гриба ди-каріонні. В циклі розвитку дикаріонна стадія переважає, гаплоїдні базидіоспори, що розвиваються в первинні гаплоїдні і гетероталічні міцелії, диплоїдна зигота.

Цикл розвитку базидіоміцетів пов'язаний із статевим способом розмноження, який дуже розтягнутий і відбувається без утворення статевих органів. Базидіоспори гаплоїдні і гетероталічні. Вони мо­жуть проростати лише в первинні міцелії, що складаються з невели­кої кількості клітин. Первинні міцелії копулюють з утворенням ди­каріонів (плазмогамія відбувається, каріогамія — ні). Із дикаріонної клітини утворюється вторинний, добре розвинений дикаріонний міцелій — основна життєва форма гриба. Статевий процес завер­шується злиттям ядер дикаріонної клітини та утворенням зиготи. Зиготи утворюють клітини на кінцях гіф і відбувається це у більшості базидіоміцетів в гіменіальному шарі плодового тіла. Плодові тіла різні за формою і консистенцією. Вони бувають нещільними, щільнотов-стистими, шкірястими, копитоподібними або складатися зі шляпки з ніжкою. Спороносний шар плодового тіла називають гіменієм, або гіменіальним шаром (Гіменей — бог шлюбу), який складається з базидій з базидіоспорами, базидіол (молодих базидій) і стерильних клітин — парафіз, що відокремлює бази дії одну від одної і застерігає базидіоспори від злипання. Базидія формується із зиготи і несе чо­тири екзогенні базидіоспори, розміщені на стеригмах. Базидії бува­ють двох типів: холобазидії та фрагмобазидії. Холобазидії — це од­ноклітинні базидії, так як при редукційному поділі зиготи відбувається лише каріогамія, а плазмогамія не відбувається. Фраг-мобазидія — чотириклітинна базидія, так як редукційний поділ зи­готи йде до кінця, тому клас базидіоміцетів ділиться на два підкла­си: холобазидіоміцети, фрагмобазидіоміцети.

 

Холобазидіальні гриби — підклас базидіальних грибів, у яких при статевому розмноженні утворюються холобазидії (одноклітинні), що несуть чотири стеригми з базидіоспорами. Базидії формуються або просто на міцелії, або в гіменіальному шарі плодового тіла. Пло­дове тіло має вигляд шапки і ніжки, утворених несправжньою тка­ниною — плектенхімою. Нижня частина шапки називається гімено-фор. Гіменофори бувають трубчасті, пластинчасті, складчасті, гладенькі, шипуваті та ін. Гіменофор несе гіменіальний шар, що скла­дається з базидій, псевдопарафіз і цистид.

Холобазидіоміцети поділяються на порядки: гастероміцети і гіме­номіцети.

До холобазидіоміцетів належать гриби, які уражують рослини, спричиняючи різноманітні пухлини, гіпертрофію тканин, уражують бруслину, буяхи, а також гриби, плодові тіла яких мають вигляд шапинки з ніжкою, копитоподібні: лисичка їстівна, шампіньйон, білий гриб, справжній домовий гриб (що руйнує деревину в будів­лях); трутовик облямований (що має копитоподібне плодове тіло, майже чорне з яскравою оранжево-червоною облямівкою по краях, паразитує на ослаблених живих деревах); трутовик несправжній (оселяється на живих і мертвих стовбурах багатьох листяних порід. Якщо він росте в тріщинах кори берези, його називають «чага» і застосовують у медицині); плеврот черепитчастий (розвивається на деревині).

 

Білий гриб — цінний їстівний гриб, представник родини болето-вих з добре розвиненим багатоклітинним міцелієм і масивним пло­довим тілом. Гриб утворює мікоризу з різними деревними порода­ми. Росте протягом кількох діб. Шапка плодового тіла має різне забарвлення (жовте, буре, білувате, майже чорне), ніжка бульбовид­но потовщена. З нижньої сторони шапки — трубчастий гіменофор. Гіменіальний шар вистилає трубочки, там і дозрівають базидії з ба-зидіоспорами. Крім цього гриб розмножується вегетативно — части­нами грибниці.

 

Шампіньйон звичайний — представник родини агарикові з бага­токлітинним, добре розвиненим міцелієм і досить великим плодо­вим тілом. Шапка плодового тіла товста, масивна, білого кольору, з пластинчастим гіменофором з нижньої сторони. Пластинки гімено-фора вистелені гіменіальним шаром, в якому дозрівають базидіоспо-ри. В молодому віці гіменофор прикритий покривальцем білого коль­ору, яке після дозрівання базидіоспор розкривається і залишки його можна побачити у вигляді білого кільця на ніжці. Шампіньйон — звичайний нуцелуса, ближче до пилковходу, легко розмножується а теплицях.

Обидва представники належать до грибів з їстівним плодовим тілом.

 

До підкласу фрагмобазидіальних грибів належать: тверда і по-рошиста сажка пшениці, порошиста сажка вівса та пухирчас­та сажка кукурудзи, іржасті.

 

Тверда (смердюча) сажка пшениці. Захворювання проявляєть­ся в період дозрівання зернівок. Гриб пошкоджує лише насінину, оплодень зберігається, тому колоски виглядають зовні як здорові, але вони легкі і тому в посіві стоять прямо, а здорові від маси зернівок нагинаються. В цей час гриб розмножується вегетативно. Грибниця розпадається на окремі клітини, що покриваються міцною оболон­кою. Називаються вони хламідоспорами (теліоспорами). Хламідос-пори кульчасті, покриті світло-коричневою сітчастою оболонкою. Під час обмолоту пошкоджені зернівки легко руйнуються і хламідоспо-ри прилипають до поверхні здорових зернівок, де й зберігаються до висіву. Під час посіву хламідоспори попадають в ґрунт і пророста­ють разом з зернівками. В цей час гриб розмножується статевим способом. Хламідоспора проростає в базидію, що має вигляд тру­бочки, на якій розвивається 4-12 базидіоспор. Базидіоспори гаплоїдні і гетероталічні. Вони тут же попарно копулюють, утворюючи дикар-іонний міцелій; який і вростає в проросток пшениці. Росте гриб по міжклітинних просторах і тому видимих ознак захворювання не має. В період дозрівання зерна міцелій гриба, що знаходиться в насінині, розпадається на хламідоспори. Цикл розвитку гриба здійснюється за одну вегетацію рослини господаря.

 

Порошиста сажка пшениці. Захворювання проявляється в пе­ріод формування колоса. Гриб руйнує всі частини колоска, залиша­ючи лише центральний стержень складного колоса. В цей час міцелій гриба розпадається на хламідоспори (вегетативне розмноження), і тому колос має вигляд обгорілої головешки. Переносяться хламідос-пори вітром і попадають на приймочки маточок квіток здорових колосків, які знаходяться у фазі цвітіння. Хламідоспори кульчасті, темно-коричневі, на оболонці з маленькими шипами. Хламідоспора на приймочці маточки проростає. Відбувається статеве розмножен­ня. Утворюється фрагмобазидія з базидіоспорами. Базидіоспори брунькуються, утворюючи споридії, які копулюють з утворенням дикаріону. Формується дикаріонний міцелій, який проростає до насінного зачатка. З насінного зачатка розвивається зовні нормаль­на насінина, всередині якої зберігається міцелій гриба. Так гриб збе­рігається до наступного вегетаційного періоду. Проростає гриб ра­зом із зернівкою і росте по міжклітинних просторах до фази колосіння, а потім розпадається на хламідоспори.

 

Порошиста сажка вівса. Захворювання проявляється в період викидання мітелки. Пошкоджує гриб всі частини квітки. Грибниця розпадається на хламідоспори. Хламідоспори кульчасті або корот­ко-еліптичні, покриті світло-коричневою, дрібнощетинистою оболон­кою. Переносяться хламідоспори вітром, попадаючи на приймочки маточок квіток, де проростають, утворюючи фрагмобазидію. Кожна клітина базидії утворює стеригму, яка несе базидіоспору. Базидіос-пори брунькуються, утворюючи значну кількість споридіїв. Споридії або базидіоспори копулюють, утворюючи дикаріонний міцелій, який проростає під плівку або в оплодень. Тут гіфи міцелію гриба розпа­даються на геми (клітини невизначеної форми). В такому стані гриб зимує. Після висіву геми проростають разом із зернівкою, утворюю­чи міцелій, який вростає в проросток вівса і росте до утворення мітел­ки. В період викидання мітелки гриб розпадається на хламідоспори.

Пухирчаста сажка кукурудзи. Гриб пошкоджує всі органи рос­лини, за винятком кореневої системи. На качанах, мітелках, стеблах, листках і опорних коренях утворюються пухлини різної величини. Пухлина заповнена спочатку білою м'якоттю, потім сріблясто-білою, а потім чорною, коли грибниця гриба розпадається на хламідоспо-ри. Кожна пухлина утворюється тільки в місці зараження і не має здатності розповсюджуватися по рослині. Гриб ушкоджує лише ве­гетативні клітини. Після розпадання грибниці на хламідоспори обо­лонка пухлини лопається і хламідоспори висипаються. Вони пере­носяться вітром і повторно ушкоджують молоді органи рослин.

Хламідоспори кульчасті, жовто-коричневі, з сітчастим узором і великими щітинками на оболонці. Проростають хламідоспори при наявності води протягом кількох годин, утворюючи фрагмобазидію з базидіоспорами. Базидіоспори брунькуються, утворюючи багато споридіїв. Споридії або базидіоспори проростають в первинні міцелії. Первинні гетероталічні міцелії зливаються, утворюючи вторинний дикаріонний міцелій. Дикаріонний міцелій за добу розвиває пухли­ну, яка розпадається на хламідоспори. За вегетацію гриб може утво­рити 3-5 поколінь, тому і відбувається інтенсивне пошкодження рос­лини. Зимують хламідоспори на пожнивних залишках, а весною під час обробітку ґрунту розносяться вітром і пошкоджують сходи ку­курудзи.

Боротьба з сажковими грибами — протруєння, термічна обробка, дотримання агротехнічних заходів, виведення стійких сортів.

 

Іржасті гриби належать до підкласу фрагмобазидіальних. Пред­ставники цього порядку паразитують і особливо сильно пошкоджу­ють злакові рослини. Вони мають складний цикл розвитку і розви­ваються на двох господарях — основному і проміжному. Міцелій багатоклітинний, добре розвинений, росте по міжклітинниках, а в клітини проникають лише гаусторії. За вегетацію утворює велику кількість різноманітних спор різних відтінків оранжевого або черво­но-бурого кольорів, тому і назва — іржасті гриби.

 

Лінійна (стеблова) іржа пшениці, гриб паразит, повний цикл розвитку якого здійснюється на двох рослинах-господарях — барба­рисі і пшениці. Розвиток гриба розпочинається навесні, коли проро­стають телейтоспори, що зимують на пожнивних залишках.

Телейтоспори в циклі розвитку зиготи. Телейтоспора проростає у фрагмобазидію з чотирма базидіоспорами гаплоїдними і гетерота-лічними. За допомогою вітру базидіоспори попадають на листки барбарису і проростають, утворюючи з верхньої сторони оранжеві плями гіпертрофованої тканини. Базидіоспори утворюють первин­ний гаплоїдний міцелій. На гаплоїдному міцелії утворюються пікніди (спермогонії), що мають вигляд глечиків, на дні яких утворюються спороносці, що відчленовують пікноспори (спермації). B цей час пікніди виділяють «медвяну росу», яка приваблює комах, і вони переносять пікноспори від однієї пікніди до другої. Пікноспори ко­пулюють, утворюючи дикаріонний міцелій, який розростається в мезофілі листка і з нижньої сторони формує ецидії чашовидної фор­ми, занурені в губчасту паренхіму листка. На дні ецидії формуються базальні клітини, які відчленовують ецидіоспори. Крайові базальні клітини відчленовують клітини, які розростаються, утворюючи од­ношаровий покрив — перидій. Ецидіоспори переносяться на злакові рослини і, проростаючи, формують дикаріонний міцелій, що росте по міжклітинних просторах хлоренхіми листка або стебла.

На міцелії 5-6 разів за вегетацію формуються літні спори або уредоспори. Уредоспори розміщені купками і паралельно жилкам, звідси і назва лінійна іржа. Уредоспори переносяться вітром або комахами і є спорами безстатевого розмноження. Уредіальне споро-ношення викликає масове ураження посівів пшениці. B кінці веге­тації на тому ж міцелії утворюються зимуючі спори — телейтоспори, розміщені купками. При утворенні телейтоспор відбувається каріо-гамія і дикаріонна клітина перетворюється на зиготу. Телейтоспори складаються, як правило, з двох клітин, що мають товсту оболонку темно-бурого кольору і зимують на пожнивних рештках.

 

Базидіоміцети від аскоміцетів відрізняються за такими ознаками.

B аскоміцетів процес статевого спороношення відбувається ендогенно (аскоспори формуються в сумці); у базидіоміцетів статеве спороношення екзогенне (базидіоспори утворюються на базидії).

B аскоміцетів є статеві органи, у базидіоміцетів статевих органів немає, статевий процес дуже спрощений (соматогамія — злиття двох вегетативних клітин міцелію).

B аскоміцетів у циклі розвитку переважає гаплоїдна стадія. У базидіальних грибів більшу частину циклу розвитку займає ди­каріотична стадія. Гаплоїдні тільки базидіоспори і міцелій, що виріс із них.

4. Плодові тіла в аскоміцетів складаються з галоїдного міцелію, а в базидіоміцетів сформовані з дикаріотичних гіфів.

 

Клас дейтероміцети, або незавершені гриби

Це паразити і сапрофіти, які дуже поширені в природі, нерідко спричиняють захворювання і загибель сільськогосподарських рослин. Bегетативне тіло цих грибів — добре розвинений галузистий гаплої­дний міцелій з багатоядерними клітинами. Часто міцелій гетеротал-ічний, тобто містить генетично різні ядра. Гетероталізм у цих грибів є основним механізмом мінливості. Незавершені гриби розмножу­ються лише безстатевим способом (конідіями), чим вони відрізня­ються від решти вищих грибів. У деяких випадках у них спостері­гається так званий парасексуальний процес: у гаплоїдному міцелії ядра зливаються, стають диплоїдними, а потім втрачають набір хро­мосом (без мейозу).

Живуть у ґрунті, на рослинних організмах, як паразити рослин, спричиняючи у них плямистість, некрози, фузаріози та гнилі різних органів.

Представники: пеніцили — дуже поширені у ґрунтах у вигляді цвілі на різних субстратах переважно рослинного походження. Се­ред них є паразити рослин, уражують плоди цитрусових (зеленува­то-оливковий або синьо-зелений наліт) Bони синтезують антибіоти­ки: аспергили — розповсюджені в ґрунті і продуктах рослинного походження (зерні, земляних горіхах та ін..); ботридис — викликає сіру гниль багатьох рослин, кореневі гнилі злаків; фузарій — уражує провідну систему, що призводить до в'янення рослин, вони жовті­ють, а потім повністю засихають. Деякі з них викликають нікрози тканин, що проявляються у вигляді п'ятнистості різних органів (цер­коспороз цукрового буряка).

Представники порядку меланконієві спричиняють у рослин пля­мистість, яка супроводжується роз'їданням тканин, так званий ант-ракноз (винограду, смородини, цитрусових, квасолі).

Серед незавершених грибів є хижі гриби, які мають різні присто­сування для вловлювання нематод.

Інші є збудниками хвороби комах (мускардини) або уражують їх личинки (ентомофільні). Bони відіграють важливу роль у поширенні та обмеженні кількості комах. Це є основою використання ентомо-патогенних грибів для розробки методів біологічної боротьби зі шкідниками.

 

Значення грибів у природі і для людини

Гриби беруть участь у кругообігу речовин, разом з бактеріями руйнуючи органічні речовини, перетворюючи їх на мінеральні, тому вони сприяють родючості ґрунту. Гриби руйнують такі хімічно-стійкі речовини, як лігнін та целюлозу. З вищими рослинами утворюють мікоризу, яка поліпшує умови кореневого живлення рослин (симбіоз).

Шапинкові гриби мають харчове значення, використовуються в медицині (антибіотики). Харчові, пивні, кормові дріжджі викорис­товують у хлібопекарстві, пивоварінні, тваринництві.

Разом з тим негативне значення грибів у господарській діяль­ності людини. Серед них є отруйні. Багато грибів-сапрофітів псує продукти харчування, руйнує деревину, будови. Гриби-паразити спричиняють хвороби сільськогосподарських рослин, з якими важ­ко боротися. Є гриби, що зумовлюють інфекційні захворювання тва­рин та людей: парша, стригучий лишай та ін..

 

ЗАВДАННЯ 1

Намалювати цикл розвитку ольпідію (хітридіоміцети).

ЗАВДАННЯ 2

Вивчити будову міцелію, органів статевого і безстатевого розм­ноження мукора. Розглянути міцелій мукора, коли він має ще білий колір, поклавши його на предметне скло в краплину води і закрив­ши накривним скельцем. У мікроскопі добре видно гіфи міцелію, спорангієносці і спорангії.

ЗАВДАННЯ 3

Після зигоміцетів намалювати цикл розвитку фітофтори (оомі­цети).

ЗАВДАННЯ 4

Вивчити будову клітин і способи розмноження дріжджів, що належать до класу сумчастих грибів. Для цього приготувати в колбі або пробірці трохи рідини, що бродить: до розчину цукру додати дріжджів і поставити колбу в тепле місце. З краплини рідини, що бродить, приготувати препарат і розглянути під мікроскопом при великому збільшенні. Зарисувати будову клітини дріжджів та про­цес брунькування в них. На рисунку позначити: 1) окрему клітину дріжджів; 2) вакуолю; 3) цитоплазму; 4) брунькування у дріжджів.

ЗАВДАННЯ 5

Намалювати різних представників аскоміцетів.

ЗАВДАННЯ 6

Вивчити будову плодового тіла і гіменіального шару білого гриба або печериці. Зробити поперечний зріз гриба, розглянути і зарисува­ти: 1) плодове тіло; 2) шапинку; 3) ніжку; 4) гіменофор (мал. 32).

ЗАВДАННЯ 7

Навчитися розрізняти їстівні й отруйні гриби, використовуючи фіксовані та живі гриби, гербарні зразки, кольорові малюнки.

 

ЗАВДАННЯ 8

Розглянути гербарії сільськогосподарських рослин, які уражені грибами-дейтероміцетами.

Запитання для самоконтролю

Які особливості будови грибів пов'язані з їхньою гетеротроф-ністю?

Міцелій, його типи і будова.

Які способи вегетативного, безстатевого і статевого розмножен­ня грибів ви знаєте?

У чому відмінність нижчих грибів від вищих?

Назвіть класи нижчих і вищих грибів.

Дріжджі, будова вегетативного тіла.

Морфологія базидій і сумок, їх відмінні особливості.

Назвати шапинкові гриби з трубчастим і пластинчастим гіме-нофором.

Назвати найпоширеніші отруйні шапинкові гриби.

 

У чому полягає роль грибів у природі та в житті людини?

Які види сапрофітних та паразитичних грибів ви знаєте?

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНОГО ЗАНЯТТЯ «ГРИБИ» З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

Це заняття складне і за замістом, і за психологічною адаптацією. Застосування на цьому занятті інтерактивних методик навчання зба­гатить студентів досвідом групової навчальної діяльності, на який можна опиратися при подальшому вивченні ботаніки.

Після цього уроку студенти зможуть:

класифікувати гриби на вищі та нижчі;

розповісти про окремих представників цих двох груп рослин (будова міцелію, спосіб розмноження, характер живлення);

навчитися розрізняти їстівні та отруйні гриби;

усвідомити роль грибів у природі та в житті людини;

працювати у малих групах.

 

Структура і зміст уроку

І. Мета. На прикладі окремих представників вивчити особли­вості будови, розмноження грибів. Навчитися розпізнавати їстівні та отруйні гриби.

 

Мотивація

1. На початку заняття викладач пропонує студентам запросити у гості Пандору. Пандора — це жінка, створена Гефестом (Бог вогню і ковальства) з глини та води на замовлення Зевса. Коли Прометей украв у богів вогонь і подарував людям, розгніваний Зевс вирішив покарати не тільки гордого Прометея, а й усіх смертних та ще й так, щоб навіть їх далекі нащадки відчули ту кару. За тим наказом і була створена Пандора, яку боги обдарували своїми дарами: дивовижною вродою, лукавим розумом, непереборною цікавістю, тому ім'я Пан­дора означало: «Та, що всім обдарована».

Зевс подарував їй скриньку й, знаючи її непереборну цікавість, заборонив відкривати амфору. Пандора стала дружиною брата Про­метея і праматір'ю всіх смертних жінок. Вона не витримала, відкри­ла скриньку, з якої в ту ж мить вилетіли на волю горе і важкі хво­роби. Відтоді вони скрізь і назавжди переслідують людство.

Пандора-студентка заходить в аудиторію і відкриває скриньку, де знаходяться представники різних груп грибів. Гриби — це джере­ла багатьох захворювань або результат їх діяльності.

Пандора пропонує усім витягнути із скриньки різні гриби. Всі гриби можна об'єднати в шість груп.

Студентам пропонують розглянути гриб і з'ясувати принцип класифікації.

За встановленим принципом студенти об'єднуються в шість малих груп. ІІ.

Оголошення теми та очікуваних результатів

1. Викладач повідомляє, що в ботаніці існує поняття «гриби». Наголошує, що метою цього заняття є ознайомлення з різними гру­пами грибів, з'ясування особливостей їх будови, функцій та прак­тичне значення.

ІІІ. Надання необхідної інформації

Технологія «мозковий штурм». Викладач звертається до всіх студентів:

—        Як ви вважаєте, що таке гриби в біологічному аспекті? Кожний висловлює свою ідею. Вибір правильних і пошук

спільних думок.

Робота в зошитах. Кожна група доповнює своє визначення тер­міна «гриб».

3.         Обговорення і оцінювання запропонованих визначень. Робота в малих групах

Кожна група отримує картку з назвою класів грибів: хідриді-оміцети (архіміцети), зигоміцети, ооміцети (раніше зигоміцети і оомі­цети були об'єднані в клас фікоміцети), аскоміцети, базидіоміцети і дейтроміцети.

У підручнику «Ботаніка», або в методичних рекомендаціях сту­денти відшукують інформацію тільки про свій клас грибів.

У кожній групі учні розраховуються на перший, другий, третій, четвертий, п'ятий, шостий...

Перші номери вголос читають для своєї групи інформацію з підручника, інші слухають і стежать за підручником.

Робота в зошитах. Всі студенти записують отриману інформа­цію у вигляді таблиці.

Клас грибів

Представники

Особливості

Практичне

 

 

будови,

значення

 

 

розмноження

 

 

Карусель

Треті номери з усіх груп утворюють внутрішнє нерухоме коло.

Четверті номери утворюють зовнішнє коло.

Завдання:

Користуючись своєю таблицею, студенти за 1 хвилину ознай­омлюють один одного з певним класом грибів, їх представни­ками, будовою та розмноженням.

Підсумки підбиваються у вигляді зведеної таблиці, яку запи­сують у робочих зошитах.

Інформація, яка подається нижче, оформляється у такому поряд­ку: клас грибів, представники, особливості будови, розмноження та практичне значення.

Хітридіоміцети (архіміцети — нижчі гриби). Гриб-паразит ольпідій капустяний, рак картоплі. Ризофодіум, кладохітріум. Гона-подія. Макрохітріум (загнивання плодів). Целомоміцес (гриб-хижак), головне джерело їжі комарів.

Вегетативне тіло представлене галузистим ризоміцелієм. Основа клітинної оболонки — хітин. Безстатеве розмноження — зооспори. Статевий спосіб розмноження: гологамія, ізогамія, гетерогамія, рідко — оогамія.

Беруть участь у кругообігу речовин: 1) гриби перетворюють органічні речовини на мінеральні, вони руйнують такі хімічно стійкі речовини, як лігнін та целюлозу, поліпшують умови кореневого живлення рослин, утворюючи мікоризу. Грибам передбачають блис­куче майбутнє в боротьбі з комарами. Негативне значення у госпо­дарській діяльності: захворювання сільськогосподарських тварин, рослин (загнивання плодів).

Зигоміцети (нижчі гриби). Мукор (хлібний гриб), абсидія, емпуза, боверія Бассі.

Міцелій складається з гіфів. На міцелії спорангії: молоді — жов­того кольору, зрілі — чорного кольору. Розмножуються спорами. Статевий спосіб — зигогамія.

Руйнують органічні речовини, перетворюючи їх у мінеральні. Збудник бронхіомікозів у людини. Зумовлюють масову загибель комах (вражають мух).

Ооміцети (нижчі гриби). Фітофтора.

Добре розвинутий неклітинний міцелій, безстатеве розмноження зооспорами, у деяких конідіями. Статевий спосіб — оогамія. Уражує сільськогосподарські культури родини пасльонових.

Аскоміцети, сумчасті, вищі гриби.

Формують у результаті статевого процесу сумки, або аскі — зак­риті одноклітинні структури, які містять вісім аскоспор.

Дріжджі, пеніцилін, сферотека обрусу (паразит), сиза цвіль, ріжки на злаках, чорний французький трюфель, зморшок, строчок.

Міцелій добре розвинутий, членистий, клітини багатоядерні, роз­множення вегетативне, статеве (оогамія), безстатеве — спори (конді-їспори), які утворюються ендогенно в сумках-асках.

Дріжджі розмножуються брунькуванням.

Уражують сільськогосподарські культури (плодова гниль яблук,

груш).

У медицині — як продуценти біологічно активних речовин: ан­тибіотиків, вітамінів, ферментів, алкалоїдів, кормового білка.

Зумовлюють інфекційні захворювання тварин та людини. Дріжд­жі зумовлюють спиртове бродіння, використовуються у хлібовипі-канні, пивоварінні, виноробстві.

Утворюють кефірні зерна — це продукт симбіозу молочнокислої бактерії і дріжджового грибка. Дріжджові грибки разом з оцтовокис­лою бактерією утворюють чайний гриб.

їстівні: трюфель, сморчки, строчки.

Базидіоміцети (вищі гриби). Білий гриб (шапкові), бліда по­ганка, тверда сажка пшениці, пузирчаста сажка кукурудзи, лінійна іржа злаків.

Міцелій добре розвинений, дикаріоний. Статевий процес відбу­вається шляхом злиття двох вегетативних клітин — гаплоїдного міце-лія. Статевих органів не утворюється. Статеве спороношення відбу­вається базидіоспорами, що сидять на особливих виростах міцелію — базидіях, екзогенно. Більшість базидіоміцетів утворює плодові тіла, різні за формою і консистенцією. Гіменофор пластинчастий та трубчастий.

Ушкоджує сільськогосподарські культури, отруйні та їстівні. Псують продукти харчування, руйнують деревину будови.

У базидіальних грибів соІІиЬга юеіиґїрез без запліднення форму­ються гаплоїдні плодові утворення (явище апоміксису). У резуль­таті схрещування цих грибів із звичайними, утворюються диплоїдні плодові тіла, що формують спори. Але тільки половина цих гриб­ниць утворює гаплоїдні плодові тіла.

6. Дейтероміцети або незавершені гриби. Фузаріози плодових дерев.

Міцелій розвинений, галузистий, гаплоїдний з багатоядерними клітинами. Розмножується кондієспорами. Статевий спосіб розмно­ження не виявлений. Плодові тіла поки що не знайдені.

Уражують сільськогосподарські рослини. Є хижі гриби (вловлю­ють нематод). Збудники хвороб комах (беруть участь у обмеженні кількості комах).

Узагальнення і систематизація знань 1. Робота в групах:

 

Кожна група отримує мікроскоп з мікропрепаратом певної рос­лини або її муляж, гербарій.

Студенти мають схематично намалювати побачене в мікрос­копі, визначити клас гриба і аргументувати свою відповідь.

Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

 

1. Бесіда за запитаннями:

Що таке гриб? Про які гриби ми дізналися?

Як розмножуються гриби? Що таке явище апоміксису?

—        Чи відповідають особливості будови грибів їх функціям? Таким чином, організація інтерактивного навчання передбачає

моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення складної проблеми на основі аналізу обставин та відпо­відної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і умінь, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

 

Зробити висновки: