Материал: Судова бухгалтерія - Навчальний посібник (Шарманська В.М.)


14.1 призначення та проведення судово-бухгалтерської експертизи на стпдії досудового слідства

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах за­конності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Гарантії незалежності судового експерта і правильності його висновків забезпечуються:

процесуальним порядком призначення судового експерта;

забороною під погрозою передбаченою законом відповіда­льності втручатися будь-кому у виробництво судової експертизи;

існуванням установ судових експертиз, незалежних від ор­ганів дізнання і досудового слідства;

створенням необхідних умов для діяльності експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

кримінальною відповідальністю судового експерта за давн-ня свідомо помилкового висновку і відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків;

можливістю призначення повторної експертизи, присутніс­тю учасників процесу, у передбачених законом випадках, при проведенні судової експертизи.

Судово-бухгалтерська експертиза може бути призначена як на стадії досудового слідства, так і при розгляді справи в суді в кар­ному, цивільному і господарському процесах. Причому, згідно зі статтею 22 КПК України, призначення судово-бухгалтерської експертизи не є обов'язковим навіть при розслідуванні господар­ських злочинів. Слідча і судова практика показує, що при якісно­му проведенні ревізії за участю фахівців-бухгалтерів може бути зібрана необхідна кількість доказів за всіма обставинами злочи­ну, що розслідується. Таким чином, судово-бухгалтерська експе­ртиза не підміняє собою ревізії, що призначається за вимогою правоохоронних органів, хоча і має багато загального. Насампе­ред, вони грунтуються на використанні спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарської діяль­ності. Як ревізія, що призначена за вимогою правоохоронних ор­ганів, так і судово-бухгалтерська експертиза застосовуються для розслідування господарських правопорушень у сфері економіки. Разом з тим між ними існують важливі розбіжності процесуаль­ного характеру, що постійно необхідно враховувати при розслі­дуванні і розгляді справ у суді.

На стадії досудового слідства бухгалтерська експертиза, від­повідно до статті 76 КПК, призначається у тих випадках, коли без застосування спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку слідчий не може вирішити істотні конкретні питання, що виник­ли по справі.

Слід зазначити, що у випадку, коли слідчий володіє визначе­ними пізнаннями з бухгалтерського обліку, він може їх застосу­вати (іноді за участю фахівця-бухгалтера) у процесі огляду і за­лучення до справи бухгалтерських документів і реєстрів, що містять фактичні дані, на основі яких можна встановити наяв­ність чи відсутність корисливих правопорушень і інших обста­вин, які мають значення для правильного вирішення справи, без висновку бухгалтера-експерта.

Слідчий має право вирішувати по справі лише такі питання, для з'ясування яких досить загальновідомих знань у сфері бухга­лтерського обліку. Наприклад, розрахунок матеріального збитку від нестач цінностей може виконати сам слідчий чи з його дору­чення — ревізор або бухгалтер організації що перевіряється.

На стадії досудового слідства судово-бухгалтерська експерти­за може призначатися тільки за порушеною кримінальною спра­вою. Призначення експертизи є процесуальною дією, що містить: визначення підстав для проведення експертизи, формулювання запитань, що підлягають вирішенню експертами, вибір експертів, складання постанови про призначення експертизи, ознайомлення з цією постановою обвинувачуваного і роз'яснення йому його прав.

Призначення експертизи також пов'язане з вирішенням ря­ду організаційних питань: вибір місця і часу проведення екс­пертизи, визначення вихідних даних і матеріалів, з якими слід ознайомити експерта тощо. Момент призначення експертизи визначає слідчий, виходячи з особливостей кожної конкретної справи.

Визнавши необхідним проведення експертизи по справі, суб'єкт, що призначає експертизу, виносить мотивовану постано­ву. Закон не встановлює структури постанови про призначення експертизи. на практиці вона складається з трьох частин: вступ­ної, описової і резолютивної.

У вступній частині вказується дата і місце складання поста­нови; посада, звання, прізвище та орган, де працює особа, що ви­несла постанову; найменування кримінальної справи, за якою призначається експертиза.

В описовій частині коротко викладається фабула справи й об­ставини, у зв'язку з якими виникла потреба у спеціальних бухга­лтерських знаннях, а також особливості об'єкта дослідження, що можуть мати значення для давання висновку. Завершується ця частина формулюванням підстав для призначення експертизи з посиланнями на ст.ст. 75 і 196 КПК України.

У резолютивній частині постанови вказується рід чи вид екс­пертизи; формулюються питання, що виносяться на розгляд екс­перта; призначається експерт чи визначається судово-експерт­не установа, співробітникам якої доручено проведення експерти­зи; наводиться перелік матеріалів, наданих у розпорядження екс­перта.

Бухгалтерська експертиза може бути призначена за матеріа­лами ревізії, а також за документами і обліковими записами, які надані підприємством безпосередньо слідчому. Перед експертом може бути поставлене питання про перевірку правильності мето­дів дослідження ревізорами даних бухгалтерського обліку, а та­кож про те, чи використовував ревізор усі наявні можливості при виконанні конкретного завдання.

Перш ніж призначити судово-бухгалтерську експертизу, слід­чий повинен ретельно вивчити наявні у справі матеріали і лише після цього вирішувати питання про необхідність допиту обви­нувачуваного (підозрюваного) і свідків, особливо з числа обліко­вих працівників і працівників економічних служб, з приводу пи­тань, що підлягають дослідженню експертом-бухгалтером. Одно­часно він вивчає систему обліку і звітності на підприємстві, у якому мали місце зловживання. Якщо на підприємстві не прово­дилася ревізія, рекомендується обговорити з фахівцями необхід­ність її проведення.

Таким чином, бухгалтерська експертиза звичайно признача­ється в тих випадках, коли зібрані всі матеріали по справі, допи­тані обвинувачувані (підозрювані) і свідки.

Судово-бухгалтерська експертиза являє собою дослідниць­кий процес з метою збору доказів і пошуку істини в господарсь­ких правовідносинах для правильного їхнього вирішення право­охоронними органами.

Як і будь-який дослідницький процес, проведення експертизи включає такі стадії: підготовчу, організаційно-методичну, дослі­дницьку і стадію узагальнення, оцінки і реалізації результатів експертизи.

На підготовчій стадії, виходячи з характеру завдань, постав­лених правоохоронними органами, здійснюється підбір експертів і складається завдання на проведення експертизи, провадиться добірка нормативно-правових актів із досліджуваних питань.

Організаційно-методична стадія включає: вивчення змісту і повноти наданих на експертизу матеріалів, розробку методики проведення експертизи, а також складання календарного плану-графіка проведення судово-бухгалтерської експертизи, тому що процесуальні норми передбачають визначені терміни розсліду­вання карних і цивільних справ правоохоронними органами.

Дослідницька стадія експертної роботи припускає виконання експертом-бухгалтером конкретних дослідницьких процедур, у тому числі з використанням ЕОМ.

Стадія узагальнення, оцінки і реалізації результатів судово-бухгалтерської експертизи містить два етапи:

узагальнення результатів — передбачає згрупування недо­ліків фінансово-господарської діяльності, що стали об'єктом екс­пертизи, за економічною однорідністю і хронологічною послідо­вністю; систематизацію результатів дослідження; складання експертного висновку і розробку пропозицій з профілактики гос­подарських правопорушень;

реалізація результатів експертизи — це вручення експерт­ного висновку органу, що призначив експертизу; оцінка його слід­чим, адвокатом і судом; допит експерта на стадії досудового слідства і судовому розгляді; направлення підприємствам і орга­нам управління пропозицій з профілактики правопорушень.

Обсяг матеріалів, наданих експерту-бухгалтеру, повинен бути приблизно таким:

документи, необхідні для встановлення наявності чи відсут­ності фактів корисливих правопорушень, визначення розміру на­несеного збитку, часу його виникнення і кола відповідальних осіб. Це, головним чином, первинні і зведені бухгалтерські документи, записи на рахунках і облікових реєстрах, звітність підприємства і, в окремих випадках, дані оперативно-технічного обліку;

протоколи вилучення документів і постанови про залучення їх до справи, протоколи обшуків і виїмок та інші матеріали, не­обхідні експерту для відповіді на поставлені перед ним питання;

протоколи допитів обвинувачуваних, підозрюваних і свід­ків, що необхідні для визначення обставин, при яких відбувалися визначені операції чи складалися ті чи інші документи;

протоколи оглядів тих документів, що визнані доказами по справі, але за тими чи іншими причинами до нього не залучені;

висновку фахівців в інших галузях знань, на які повинен спиратися висновок експерта-бухгалтера.

Матеріали, надані експерту, попередньо вивчає сам слідчий, з'ясовуючи, чи немає серед них підроблених документів.

У ряді випадків експерт сам вказує, які йому потрібні докумен­ти для давання висновку, яких матеріалів йому бракує, і слідчий вживає заходів для надання їх експерту.

При призначенні і проведенні експертизи закон наділяє обви­нувачуваного широкими правами, що забезпечують йому можли­вість здійснити захист своїх законних інтересів. Слідчий повинен роз'яснити обвинувачуваному ці права при ознайомленні його з постановою про призначення експертизи. Це дозволяє обвинува­чуваному вчасно порушити відповідні клопотання, за результа­тами розгляду яких слідчий складає особливу постанову. Обгрун­товані клопотання підлягають задоволенню, а відмовлення в задоволенні повинні бути мотивовані.

Зокрема, у відповідності до ст. 197 УПК України, при призна­ченні і проведенні експертизи звинувачуваний має право:

заявити відвід експерту;

просити про призначення експерта з числа зазначених ним осіб;

просити, щоб перед експертизою були поставлені додаткові питання;

давати пояснення експерту;

пред'являти додаткові документи;

знайомитися з матеріалами експертизи і висновком експер­та по закінченні експертизи;

заявляти клопотання про призначення повторної чи додат­кової експертизи.

Обвинувачуваний має право заперечувати проти проведення експертизи у визначеному закладі. Підставами до такого запере­чення можуть бути, наприклад, обставини, що свідчать про осо­бисту зацікавленість посадових осіб цього закладу в результаті справи.

Слідчий за клопотанням обвинувачуваного може дозволити йому бути присутнім при проведенні експертом окремих дослі­джень і давати пояснення. Обвинувачуваний може також просити про зустрічі з експертом з метою давання пояснень.

Зустріч обвинувачуваного з експертом повинна відбуватися у присутності слідчого. При цьому пояснення обвинувачуваного фіксуються в протоколах допиту, що складаються слідчим. Про присутність слідчого і обвинувачуваного при проведенні дослі­джень вказується також у висновку експерта. Якщо інтереси по­терпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача пов'язані з проведенням експертизи, слідчий може ознайомити їх з постановою про її призначення і врахувати їх клопотання.

Важливою умовою успішного проведення судово-бухгалтер­ської експертизи є точне формулювання слідчим питань, на які повинен дати відповіді експерт. Для цього слідчий не тільки зо­бов'язаний добре знати матеріали справи, але і точно орієнтува­тись у загальних питаннях бухгалтерської експертизи і легко уявляти її можливості.

За найбільш складними справами слідчому рекомендується проконсультуватись з приводу постановки питань з досвідченим бухгалтером. КПК України допускає, що таким консультантом може бути і майбутній експерт по справі.

Загальні вимоги, які повинні задовольняти поставлені перед експертом запитання:

запитання повинні бути істотними для даної справи і ви­пливати з його матеріалів;

без з'ясування цих запитань справа не може бути правильно вирішена;

для вирішення цих питань необхідні спеціальні пізнання в галузі бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності;

вони не можуть бути вирішені іншими шляхом, крім як шляхом проведення бухгалтерської експертизи;

запитання повинні бути конкретними, ставитися у суворій логічній послідовності і викладатися в редакції, що виключає рі­зне їх тлумачення.

Повнота експертного дослідження і об'єктивність його виснов­ків повинні забезпечуватися закладом у процесі експертизи нау­кових методів дослідження отриманих матеріалів, високою ква­ліфікацією та об'єктивністю експерта. Критерієм вірогідності і об'єктивності експертного висновку є документальна обґрунто­ваність висновків і отриманих доказів по справі.

Слідчий повинен контролювати хід проведення експертизи, щоб забезпечити всебічне і повне дослідження всіх матеріалів, необхідних для давання аргументованого висновку, з дотриман­ням усіх процесуальних норм. Зокрема, слідчий перевіряє план роботи експерта-бухгалтера, з'ясовує прийоми і способи дослі­дження, що має намір використовувати експерт для з'ясування поставлених перед ним питань, визначає термін проведення екс­пертизи. Слідчий може відсторонити призначеного експерта від подальшої роботи і запросити іншого, якщо в ході експертизи ви­являться підстави для відводу експерта, або з'ясується нездат­ність експерта дати кваліфікований висновок за поставленими питаннями.

Однак при здійсненні зі сторони слідчого контролю за діяль­ністю експерта-бухгалтера повинно цілком виключатися будь-яке втручання в діяльність експерта, а також чинити тиск на нього з метою отримання бажаних висновків. Тому експерт має право оскаржити дії особи, що веде справу, якщо такі дії порушують права експерта.

Експерт-бухгалтер має право давати висновок тільки за ма­теріалами, наданими йому слідчим чи судом. Однак найчастіше вони не мають у своєму розпорядженні таких знань в галузі об­ліку, контролю й аналізу господарської діяльності, що необхідні для визначення повного обсягу матеріалів, необхідних експер-ту-бухгалтеру. Тому експерт має право заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для давання висновку. У клопотанні повинно бути аргументовано, у зв'язку з якими обставинами і яка конкретно інформація необхідна екс­перту.

В випадку відхилення клопотання експерт у письмовій фо­рмі повинен повідомити про неможливість проведення експер­тизи в цілому чи за окремо поставленими питаннями. Після за­доволення клопотання експерта слідчим чи судом виноситься постанова про доповнення переліку матеріалів, що направля­ються на експертизу.

Чинне законодавство чітко розмежовує процес збору матеріа­лів у справі на основі використання спеціальних бухгалтерських знань і процес доведення, заснований на виявленні нових фактич­них даних за допомогою знань експерта-бухгалтера. Тому існує перелік дій, які не має права робити експерт:

Проводити експертизу без письмової вказівки керівника експертної установи (його структурного підрозділу), за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо після слідчого огляду, у якому він брав участь у якості фахівця, а також експертиз, що проводяться під час судового розгляду.

Самостійно збирати матеріали, що підлягають дослі­дженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експер­тизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неод­нозначно.

Розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, що робить дізнання, дані досудового слідства чи дізнання.

Вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи, з будь-якими особами, якщо ці особи прямо чи побіч­но стосуються експертизи.

Зберігати кримінальні, цивільні і господарські справи, a та­кож речові докази і документи, що є об'єктами експертизи, поза службовими приміщеннями.

Зокрема, експерт-бухгалтер не має права:

проводити експертизу за матеріалами господарської діяль­ності підприємств і організацій, у яких він перебуває на службі чи раніше працював, або підвідомчих цим організаціям структур­них підрозділів;

брати участь у інвентаризації чи ревізії, a також одержува­ти самостійно будь-які дані від обвинувачуваних, потерпілих і інших учасників процесу із справи, що розглядається;

збирати нові, відсутні у справі матеріали, хоча вони і необ­хідні, на думку експерта, для давання висновку;

досліджувати документи, не зазначені в постанові про при­значення судово-бухгалтерської експертизи;

кваліфікувати правопорушення, розглядати питання дове­дення чи недоведення вини, наявності чи відсутності наміру, чи необережності та інші питання, вирішення яких входить до ком­петенції слідства чи суду;

залучати до проведення дорученої йому експертизи інших осіб;

вирішувати при проведенні експертизи питання, що вихо­дять за межі компетенції експерта-бухгалтера.

Разом з тим хоча експерт не має права самостійно збирати ма­теріали, необхідні для проведення експертизи, він може брати участь у слідчих діях (проведення оглядів, допити і т. п.), метою яких є одержання нових чи уточнення існуючих даних. Однак це повинно бути зафіксовано у протоколах слідчих дій.