Материал: Судова бухгалтерія - Навчальний посібник (Шарманська В.М.)


Додатки

 

Додаток 1

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про судову експертизу»

від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1994 рік, № 28, ст. 233) (З наступними змінами і доповненнями)

Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судо­во-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України не­залежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Поняття судової експертизи

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціаль­них знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформа­цію про обставини справи, і перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Стаття 2. Законодавство України про судову експертизу

Законодавство України про судову експертизу складається з цього Закону, процесуального законодавства, інших законодавчих актів, між­народних договорів та угод про взаємну правову допомогу і співробіт­ництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяль­ності.

Стаття 3. Принципи судово-експертної діяльності

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Стаття 4. Гарантії незалежності судового експерта та правиль­ності його висновку

Незалежність судового експерта та правильність його висновку за­безпечуються:

процесуальним порядком призначення судового експерта;

забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;

існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання та попереднього слідства;

створенням необхідних умов діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

кримінальною відповідальністю судового експерта завдання заві-домо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від вико­нання покладених на нього обов'язків;

можливістю призначення повторної судової експертизи;

присутністю учасників процесу в передбачених законом випад­ках під час проведення судової експертизи.

Стаття 5. Максимальне збереження об'єктів дослідження

Під час проведення судових експертиз об'єкти дослідження можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження.

Стаття 6. Забезпечення умов праці судового експерта за місцезнаходженням об'єктів дослідження. Якщо судову експерти­зу необхідно провести на місці події або за місцезнаходженням об'єкта дослідження, особа або орган, який її призначив, повинні забезпечити судовому експертові безперешкодний доступ до об'єкта дослідження і належні умови праці.

Стаття 7. Організація судово-експертної діяльності

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби. До них належать:

науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерст­ва юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Мініс­терства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикор­донної служби України. (абзац третій частини другої статті 7 із змі­нами, внесеними згідно із Законом № 662-ІУ від 03.04.2003 року)

Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємниць­ких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також грома­дянами за одноразовими договорами.

Ліцензія видається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Науково-медичне забезпечення судово-експертної ді­яльності

Організація науково-медичного забезпечення судово-експертної ді­яльності покладається на міністерства і відомства, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судо­ві експертизи.

Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи, яка діє відповідно до Положення про неї, що затверджується Кабінетом Мініс­трів України.

Міністерство юстиції України забезпечує видання міжвідомчого на­уково-методичного збірника «Криміналістика та судова експертиза».

Стаття 9. Реєстр судових експертів

Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових екс­пертів державних і підприємницьких структур та громадян.

Атестація судових експертів з числа працівників підприємницьких структур та громадян проводиться Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх функцій.

Органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

 

РОЗДІЛ II. СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ

Стаття 10. Особи, які можуть бути судовими експертами

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних питань.

Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності.

 

Стаття 11. Особи, які не можуть бути судовими експертами

Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку не дієздатними, а та­кож ті, які мають судимість.

Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судо­чинстві, передбачаються процесуальним законодавством.

 

Стаття 12. Обов'язки судового експерта

Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний:

провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок;

на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку.

заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

 

Стаття 13. Права судового експерта

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових ма­теріалів;

вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її прове­дення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені запитання;

з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває спра­ва, якщо ці дії порушують права судового експерта;

одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

Інші права судового експерта передбачаються процесуальним зако­нодавством.

Стаття 14. Відповідальність судового експерта

Судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодав­ством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної чи кри­мінальної відповідальності.

РОЗДІЛIII. ФІНАНСОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ УСТАНОВ ТЕ ВІДОМЧИХ СЛУЖБ

Стаття 15. Фінансування

Проведення науково-дослідними установами судових експертиз, на­укових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок державного бюджету.

Проведення судових експертиз іншими спеціалізованими установа­ми та відомчими службами фінансується за рахунок коштів, що виді­ляються їм на цю мету з державного та місцевих бюджетів, а науково-дослідними установами — за рахунок замовника.

Інші роботи зазначені установи та служби проводять на госпрозра­хункових засадах.

Стаття 16. Атестація судового експерта

Метою атестації судового експерта є забезпечення належного про­фесійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретич­ної та методичної бази судової експертизи.

Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюються квалі­фікація судового експерта з дозволом проведення певного виду експер­тиз і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експер­тизи.

Стаття 17. Експертно-кваліфікаційні комісії

Для присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії.

До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш до­свідчені фахівці, які мають кваліфікацію судового експерта і стаж прак­тичної роботи не менше п'яти років. Серед них мас бути не менше двох фахівців тієї спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атес­тацію, присвоює кваліфікацію або кваліфікаційний клас, а також фахі­вець з процесуальних питань судової експертизи.

Стаття 18. Оплата праці та соціальний захист судових експертів

Питання оплати праці та умови соціального захисту судових експер­тів визначаються Кодексом законів про працю України та іншими ак­тами законодавства України.

На працівників державних спеціалізованих установ судових експер­тиз та відомчих експертних служб поширюються особливості матеріаль­ного та соціально-побутового забезпечення, що передбачені Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законами України.

Стаття 19. Охорона спеціалізованих, установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи

Охорона приміщень і територій установ судових експертиз Мініс­терства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України, а та­кож режим утримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу, забезпечуються Міністерством внут­рішніх справ України за рахунок коштів, що виділяються йому на цю мету з державного бюджету.

Охорона експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України забезпечується цими органами. (Части­на друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом М 66 2-ІУ від 03.04.2003 року)

Стаття 20. Інформаційне забезпечення

Установи, організації та підприємства незалежно від форм власності зобов'язані надавати спеціалізованим установам та відомчим службам, що проводять судові експертизи, за їх запитом натурні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та інформацію, необхідну для створення і оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи.

Спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи, мають право одержувати від судів, органів дізнання і попе­реднього слідства знаряддя злочину та інші речові докази, щодо яких закінчено провадження по справах, для використання в експертній і на­уковій діяльності.

Стаття 21. Кадрове забезпечення

Фахівців для спеціалізованих установ та відомчих служб, що прово­дять судові експертизи, готують вищі навчальні заклади, після чого во­ни спеціалізуються та підвищують кваліфікацію на курсах та в інститу­тах удосконалення відповідних міністерств і відомств.

Вивчення потреб у підготовці, спеціалізації та підвищенні кваліфі­кації кадрів експертів, а також розроблення пропозицій щодо задово­лення цих потреб здійснюються міністерствами і відомствами, до сис­теми яких входять установи та служби, що проводять судові експер­тизи.

РОЗДІЛ IV. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 22. Проведення судової експертизи за дорученням від­повідного органу чи особи іншої держави

У разі проведення судової експертизи за дорученням відповідного органу чи особи іншої держави, з якою Україна має угоду про взаємну правову допомогу і співробітництво, застосовується законодавство України, якщо інше не передбачено зазначеною угодою.

Оплата вартості судової експертизи здійснюється за домовленістю між замовником і виконавцем судової експертизи.

Стаття 23. Залучення фахівців з інших держав для спільного проведення судових експертиз

Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, що прово­дять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, що призначили судову експертизу, включати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спіль­ні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесу­ального законодавства України.

Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та відшко­дування інших витрат, пов'язаних з її проведенням, здійснюється за домовленістю сторін.

Стаття 24. Міжнародне наукове співробітництво

Спеціалізовані установи та відомчі служби, що виконують судові експертизи, користуються правом встановлювати міжнародні наукові зв'язки з установами судових експертиз, криміналістики тощо інших держав, проводити спільні наукові конференції, симпозіуми, семінари, обмінюватися стажистами, науковою інформацією і друкованими ви­даннями та здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи і криміналістики.

Президент України   Л. Кравчук

м. Київ

25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ

ЗАКОН УКРАЇНИ про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні1

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, веден­ня бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті ми­нулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстра­ції, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

внутрішньогосподарський (управлінський) облік — система оброб­ки та підготовки Інформації про діяльність підприємства для внутрі­шніх користувачів у процесі управління підприємством;

господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни в струк­турі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

зобов'язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

економічна вигода — потенційна можливість отримання підприємс­твом грошових коштів від використання активів;

консолідована фінансова звітність — фінансова звітність, яка ві­дображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економіч­ної одиниці;

національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку —

нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського об­ліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

1 із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11.05.2000 р. № 1707-III, від 08.06.2000 р. № 1807-ПП, від 22.06.2000 р. № 1829-Ш.

облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінан­сової звітності;

первинний документ — документ, який містить відомості про гос­подарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інфор­мацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

користувачі фінансової звітності (далі — користувачі) — фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підпри­ємства для прийняття рішень.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених від­повідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі — підприємства), які зобов'я­зані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частину другу статті 2 виключено (згідно із Законом України від 11.05.2000р. № 1707-ІІІ)

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до зако­нодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і ви­трат, ведуть бухгалтерський облік І подають фінансову звітність у по­рядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, прав­дивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результа­ти діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітно­сті, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бух­галтерського обліку.

Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінан­сової звітності

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцін­ки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і за­вищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю ін­формацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітнос­ті підприємства;

послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємст­вом вибраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандар­тами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійс­нюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих до­ходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та при­дбання;

єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здій­снюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

РОЗДІЛ II. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Стаття 6. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фі­нансової звітності в Україні

1.         Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звіт- ності в Україні здійснюється з метою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та скла­дання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фі­нансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України від­повідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгал­терського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бю­джетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.

Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господар­ської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), пе­редбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України.

(статтю 6 доповнено новою частиною п'ятою згідно із Законом України від 08.06.2000 р. № 1807-Ш, у зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою)

6.         Міністерства, Інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку ме- тодичні рекомендації щодо їх застосування.

Стаття 7. Методологічна рада з бухгалтерського обліку

1.         Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий ор- ган при Міністерстві фінансів України з метою:

організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського облі­ку в Україні;

методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;

розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висо­кокваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших централь­них органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі По­ложення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її персональний склад затверджуються Міністром фінансів України.

РОЗДІЛ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Стаття 8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві на­лежать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечен­ня фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протя­гом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власни­ки) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, заре­єстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізо­ваною бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма ор­ганізації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприєм­ствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

5.         Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему;

регістрів обліку, порядку І способу реєстрації та узагальнення інфор­мації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облі­кових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінсь­кого) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне ви­конання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгал­терського обліку підприємства (далі — бухгалтер):

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних мето­дологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у вста­новлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшко­дуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представни­цтвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

8. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських опера­цій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінан­сової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Стаття 9. Первинні облікові документи та регістри бухгалтер­ського обліку

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських опе­рацій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення го­сподарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її за­кінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на па­перових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарсь­кої операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3.         Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних до- кументах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регі- страх синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та плате- жів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахун­кам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період ре­єстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регі­страх у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохорон­них органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбаче­них законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання не­санкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних до­кументах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'я­зковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 10. Інвентаризація активів і зобов'язань

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентариза­цію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведен­ня є обов'язковим згідно з законодавством.

РОЗДІЛIV. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

Стаття 11. Загальні вимоги до фінансової звітності

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, пред­ставництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного зако­нодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стан­дартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) І порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за по­годженням з Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення вста­новлюються Національним банком України за погодженням з Держав­ним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Держав­ного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і коштори­сів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним каз­начейством України.

 

Стаття 12. Консолідована та зведена фінансова звітність

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подава­ти консолідовану фінансову звітність.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній влас­ності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, за­снованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що нале­жать до сфери їх управління.

Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звіт­ність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебува­ють відповідно у державній та комунальній власності.

3.         Об'єднання підприємств крім власної звітності, складають і по- дають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодавства.

(частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 11.05.2000р. № 1707-111)

 

Стаття 13. Звітний період

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календар­ний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінан­сові результати. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Перший звітний період новоутвореного підприємства може бути менше як 12 місяців, але не більше як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з почат­ку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

 

Стаття 14. Подання та оприлюднення фінансової звітності

1. Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до уста­новчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності вста­новлюється Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таєм­ниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти обліга­цій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фон­ди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає лікві­даційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

Стаття 15. Контроль за додержанням законодавства про бухгал­терський облік та фінансову звітність

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

 

РОЗДІЛ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1.         Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2000 року. Адміністративні штрафи, які можуть бути накладені відповідно до

законів України на керівників та інших посадових осіб підприємств у зв'язку з допущеними методологічними помилками або арифметични­ми описками ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, пов'язаними із введенням національних положень (стандар­тів) бухгалтерського обліку, застосовуються з 1 січня 2001 року.

(пункт 1 розділу V доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 22.06.2000р. № 1829-111)

2.         Кабінету Міністрів України:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити розроблення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд і скасування їх нормативно — правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України   Л. КУЧМА

16 липня 1999 року № 996-ХІУ

ЗАКОН УКРАЇНИ Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей

Вводиться в дію постановою ВР № 218/95-ВР від 06.06.95 р.

Стаття 1.

Збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, па­куванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорого­цінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і проми­слових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорого­цінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднор­мативних їх втратах (крім втрат, що сталися у зв'язку з непередбачени­ми порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені вна­слідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються у таких розмірах:

а)         дорогоцінних металів: золото, срібло, платина та інші метали пла- тинової групи (родій, іридій, осмій, рутеній, паладій) — у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

б)         дорогоцінного каміння: природні алмази, смарагди, рубіни, сап- фіри, олександрити, а також органогенні утворення (перли і бурштин) необроблені та оброблені (крім огранованих) — у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

в)         огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових ви- робів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорого- цінного каміння, — у потрійному розмірі їх вартості за відпускними ці- нами, що діють на день виявлення завданих збитків;

г)         алмазних інструментів і алмазних порошків з природних алма- зів — у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що ді- ють на день виявлення завданих збитків;

д)         музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцін- не каміння, — за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням істо- рично-художньої цінності експонату і розміру відшкодування збитків, визначених відповідно до пунктів «а» і «в» цієї статті;

е) іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті — у сумі. еквівалентній потрійній сумі (вар­тості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків.

Стаття 2.

Заборгованість працівників підприємства, установи, організації у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної у підзвіт, — стягується у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цін­ностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Націона­льного банку України на день погашення заборгованості.

Стаття 3.

Суми, стягнуті відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, спрямову­ються насамперед на відшкодування збитків, завданих підприємству, установі або організації, а решта перераховується до Державного бю­джету України.

Стаття 4.

Особи, які безпосередньо не пов'язані з виконанням операцій, за­значених у статті 1 цього Закону, але визнані винними в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або втраті дорогоцінних металів, доро­гоцінного каміння, валютних цінностей, несуть матеріальну відповіда­льність у розмірах, встановлених цим Законом.

Стаття 5.

Збитки, завдані працівниками підприємству, установі, організації, у випадках, передбачених статтями 1 — 4 цього Закону, відшкодовують­ся незалежно від притягнення винних осіб до кримінальної, адміністра­тивної, дисциплінарної відповідальності.

Президент України   Л. КУЧМА

м. Київ, 6 червня 1995 року, М'217/95-ВР

ПОСТАНОВА від 22 січня 1996 р. № 116 про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей

На виконання розпорядження Президента України від 10 лютого 1995 р. № 35 «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і ор­ганізованою злочинністю» та з метою вдосконалення правової бази бо­ротьби з економічною злочинністю Кабінет Міністрів України поста­новляє:

Затвердити Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що додається.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування в газеті «Урядовий кур'єр».

Прем'єр-міністр України Є. МАРЧУК, Міністр Кабінету Міністрів України В. ПУСТОВОЙТЕНКО

Цей Порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних ціннос­тей.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) ма­теріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих ціннос­тей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 від­сотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відпо­відного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз =[(Ба А)Іінф + ПДВ +     ]• 2,

де Рз — розмір збитків (у карбованцях);

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкра­дання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у карбо­ванцях);

А — амортизаційні відрахування (у карбованцях);

Іінф — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції; ПДВ — розмір по­датку на додану вартість (у карбованцях);

Азб — розмір акцизного збору (у карбованцях).

3. Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається виходячи із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням кое­фіцієнта 2.

4.         Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифі- кованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків оброблених, спирту конь- ячного, соків спиртових, зброджено-спиртових та спиртових настоїв визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та подат- ку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосову- ється коефіцієнт 3.

Вартість плодово-ягідних соків, консервованих з використанням сір­чаного ангідриду або бензокислого натрію, визначається виходячи з оп­тових цін підприємства-виробника і податку на додану вартість із за­стосуванням коефіцієнта 2.

У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент відшкодування збит­ків, із застосуванням коефіцієнта 1,5.

Продовольчі товари, роздрібні ціни на які дотуються, оцінюються з додаванням до роздрібних цін суми дотацій.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчислюється із застосуванням коефіцієнта:

5 — до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку, або до вартості документів суворого об­ліку, встановленої законодавством;

50 — до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначена номінальна вар­тість або вартість яких не встановлена законодавством.

Розмір збитків від розкрадання банкнотного або захищеного паперу, персоніфікованої захисної стрічки обчислюється; із застосу­ванням коефіцієнта 1,5 до максимальної суми грошей, які можуть бути виготовлені на цьому банкнотному папері; у п'ятитисячократ-ному розмірі від вартості захищеного паперу та персоніфікованої за­хисної стрічки.

У разі розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки у міру відпуску їх у ви­робництво або експлуатацію (в установах, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, — у міру їх придбання) та обліковуються лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактич­ному зносу, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни.

10.       Із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі, організації, залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.

(Найменування установи судової експертизи)

 

«          »          200_ р.

 

ЗАВДАННЯ НА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ №      

Експерту-бухгалтеру           

(прізвище, ім'я по батькові)

доручається проведення судово-бухгалтерської експертизи, що призначена

(указується постанова або ухвала, її дата та найменування органу,

 

що призначив експертизу)

у справі №

за звинуваченням (позовом)           

 

Строк виконання завдання 

На виконання завдання встановлено        

Тарифна ставка за одну годину роботи

            годин

гривень

 

Керівник управління судової експертизи _

 

(посада)

 

(підпис)

 

Завдання отримав «__ »       200_ р.

(підпис)

ПОСТАНОВА

про призначення судово-бухгалтерської експертизи

м. Київ            «          »          200_ року

Начальник СВ ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва капітан податкової міліції Пучко О. С., розглянувши матеріали кримінальної справи № 45-1234, за ст. 212 ч. 3 КК України

ВСТАНОВИВ:

Лавров Р. А., обіймаючи посаду директора ПП «ШАРМ», згідно з розпорядженням № 31 від 15.05.1998, зареєстрованим 24.12.1997 в Дарницькій районній адміністрації м. Києва, за адресою м. Київ, вул. Григоренка, 6, свідоцтво № 25387000, будучи посадовою особою під­приємницької діяльності, ухилився від сплати обов'язкового платежу до державного інноваційного фонду України в період з 18.05.1998 по 31.12.1998 в розмірі 19572,01 грн.

Беручи до уваги, що в ході попереднього слідства були встановлені суперечності в законодавстві щодо визначення об'єкта оподаткування для суми — збору до Державного інноваційного фонду, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання, і керуючись ст. 75 та ст. 196 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1.         Призначити у даній справі судово-бухгалтерську експертизу, про- ведення якої доручити експертам КНДІСЕ.

2.         На розгляд експертизи поставити такі питання:

чи відповідає чинному законодавству України сплата сум обов'яз­кового платежу ПП «ШАРМ» до державного інноваційного фонду України за 1998 р.;

який порядок, об'єкт та ставка нарахування обов'язкового плате­жу до державного інноваційного фонду України у 1998 р. відповідно до чинного законодавства України.

 

Для дослідження експертам направити бухгалтерські документи ПП «Алікет».

На вимогу експерта надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення.

 

Копію постанови надіслати експертам КНДІСЕ.

Копію постанови надіслати прокурору.

Начальник СВ ГВ ПМ ДПІ

У Дарницькому районі м. Києва                 Маркін О. Ю.

Тел. (факс):    

Міністерство юстиції України

КИЇВСЬКИЙ            Старшому слідчому СВ ГВ МП ДПІ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ  у Шевченківському районі м. Києва ІНСТИТУТ СУДОВИХ       Стрельченку Р. В.

ЕКСПЕРТИЗ

01025, м. Київ, В. Житомирська, 19 тел. (факс):    

 

№        від «    »          200_ р.

Супроводжуючи клопотання експерта, прошу його задовольнити. До отримання додаткових матеріалів виконання експертизи припиня­ється.

 

Зав. Лабораторією СЕД Київського НДіСЕ

(Підпис)         (Прізвище, ініціали)

 

КЛОПОТАННЯ про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи

Я, експерт-бухгалтер Шульга Ольга Петрівна, згідно зі ст. 77 КПК України для проведення судово-бухгалтерської експертизи у криміналь­ній справі № 28-00032 стосовно несплати до бюджету податку на прибуток ТОВ «Блюм», призначеного Вашою постановою від 23.07.2001 року, прошу надати такі документи, необхідні для подання висновку:

Первинні документи, на підставі яких розраховані валові доходи та валові витрати ТОВ «Блюм» за період з 01.01.1997 по 01.01.2004.

Розшифровку валових доходів та валових витрат ТОВ «Блюм» за період з 01.01.1997 по 01.01.2001.

Декларації про прибуток підприємства за 1997—2000 рр.

 

Експерт-бухгалтер    О. П. Шульга

(Підпис)

ПОВІДОМЛЕННЯ № 3829 про неможливість надання висновку

Складено «     »          200_ р.

У державну експертну установу «  »          200_ р. надійшла

постанова слідчого в ОВС Св ДПА в Чернігівській області Шишко П. М. про призначення судово-бухгалтерської експертизи у кримінальній справі № 11-2322 стосовно обгрунтування висновків, які містяться в ак­ті перевірки № 48/37-21 від 28.05.2005 ТОВ «Шалом».

На вирішення судово-бухгалтерської експертизи поставлені такі пи­тання:

Чи відповідають висновки акта перевірки фінансово-господар­ської діяльності ТОВ «Шалом» № 48/37-21 від 28.05.2005 вимогам по­даткового законодавства?

Які порушення податкового законодавства допущені директором ТОВ «Шалом» за період, що перевіряється, з 01.01.2004 по 01.04.2005 та в чому вони виявилися?

Який сукупний валовий дохід та прибуток отримало ТОВ «Ша­лом» від реалізації товарно-матеріальних цінностей, одержаних від за­воду будівельних конструкцій та меблевої фабрики?

Яку суму податку на прибуток мусило сплатити ТОВ «Шалом» з прибутку, отриманого від реалізації товарно-матеріальних цінностей, одержаних від заводу будівельних конструкцій та меблевої фабрики?

Повідомлення складене       ,

(посада, прізвище, ініціали)

освіта вища економічна, стаж експертної роботи років зі спеціаль- ностей: 11.1 — Дослідження документів бухгалтерського обліку та звіт- ностей; 11.2 — Дослідження документів про фінансово-кредитні опера- ції; 11.3 — Дослідження документів про економічну діяльність підпри- ємств та організацій.

Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 та 385 КК України.

Для проведення експертизи були подані матеріали кримінальної справи № 02-6319 в 3-х томах:

Статут ТОВ «Шалом»;

Акт перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Шалом»

від 28.05.2005 № 35/26-20;

—        Акт перевірки заводу будівельних конструкцій на предмет взає­мовідносин з ТОВ «Шалом» від 26.05.2005 № 26/20-63;

—        Акт перевірки меблевої фабрики на предмет взаємовідносин з

ТОВ «Шалом» від 24.04.2005 б/н;

Декларації про прибуток підприємства ТОВ «Шалом» (за І квар­тал 2004 р., за І півріччя 2004 р., за 9 місяців 2004 р., за 2004 р., за І квар­тал 2005 року);

Ксерокопії документів Броварської меблевої фабрики (накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності);

Документи Броварського заводу будівельних конструкцій (рахун-ки-накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні вимоги-доручен-ня, довіреності).

Подані документи не відбивають фінансово-господарської діяльнос­ті ТОВ «Шалом». У матеріалах справи немає первинних документів, даних бухгалтерського обліку за період з 01.01.2004 по 01.04.2005, якими мають підтверджуватися дані, наведені в декларації згідно з «Порядком складання декларації про прибуток підприємства», затвер­дженого наказом ДПА України від 08.07.2003 № 214. та на підставі яких визначається валовий дохід та валові витрати згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР. Тому експерт-бухгалтер 14.09.2006 заявив клопотання про надання додаткових документів про фінансово-господарську діяль­ність ТОВ «Шалом» за відповідний період, а саме:

прибуткові та видаткові накладні;

податкові накладні;

товарно-касова книга;

виписки банку з розшифровкою руху коштів;

первинні документи, відповідно до яких нараховувалася та ви­плачувалася заробітна плата робітникам ТОВ «Шалом»;

прибуткові та видаткові касові ордери;

договори з постачальниками;

акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей;

відомість балансової вартості товарів станом на 01.06.2004, 01.01.2005, 01.04.2005.

На заявлене клопотання надійшла відповідь (Лист № 26/308 від 27.09.2006) про неможливість надати зазначені в клопотанні документи через їх відсутність.

Отже, у зв'язку з недостатністю даних на експертизу матеріалів для вирішення поставлених питань на підставі ст. 77 КПК України, а також Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвер­дженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, експерт повідомляє про неможливість надання висновку судово-бухгалтерської експертизи.

 

Експерт-бухгалтер:

(підпис)

 

Довідка: матеріали кримінальної справи № 02-6319 в трьох томах повертаються.

СХЕМА ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА-БУХГАЛТЕРА У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ № про звинувачення (прізвище, ім'я, по батькові) в злочині, передбаченому ст. Кримінального кодексу України

Експертиза розпочата Закінчена        .

1. Вступна частина

Підстава для призначення експертизи (постанова слідчого, ухвала суду з призначенням органу, який призначив експертизу, прізвище, ім'я, по батькові слідчого, дата постанови, ухвали).

Завдання для проведення експертизи.

Анкетні дані експертів-бухгалтерів (прізвище, ім'я, по батькові, по­сада, освіта, фах, вчені ступені та звання, стаж роботи). Підпис експертів.

Експерти з постановою слідчого (ухвалою суду) про призначення експертизи ознайомлені і попереджені про кримінальну відповідаль­ність за давання завідомо неправильного висновку, відмову чи ухилен­ня від давання висновку і розголошення даних попереднього слідства за статтями 383, 385, 386 КК України. Відповідно до ст. 77 КПК України експертам роз'яснено їхні права і обов'язки.

Коротке викладення обставин справи з посиланням на конкретні ма­теріали справи (акти ревізії, документальні пояснення матеріально від­повідальних осіб тощо), що обумовлюють призначення експертизи.

Питання, поставлені на вирішення бухгалтера-експерта, наводяться дослівно згідно з постановою про призначення експертизи.

Перелік переданих експерту документів і матеріалів справи, що сто­суються предмета судово-бухгалтерської' експертизи (акти ревізії, кни­ги або папки з документами, реєстри бухгалтерського обліку тощо), із зазначенням кількості документів, період, за який вони досліджуються, в яких томах, на яких сторінках справи їх вміщено.

Місце проведення експертизи, хто був присутній при її прова­дженні.

2. Дослідження

Порядок дослідження поставлених питань і черговість дослі­дження документів з кожного питання визначаються експертом-бухгалтером.

Дослідження проводиться в найбільш доцільному порядку з метою досягнення його повноти та лаконічності викладення.

Експерт вказує, які документи досліджуються (номер тома, сторінка справи), які обставини враховувались, як оформлено документи, що ви­явлено за документами, на підставі яких обгрунтовано висновок.

Далі експерт описує:

дані бухгалтерського обліку з питань, поставлених перед експер­тизою;

методи, застосовані під час дослідження поставлених питань;

фактичні дані, одержані бухгалтером-експертом у процесі дослі­дження фактів, стан обліку і його відповідність конкретним норматив­ним актам.

Наводяться використані докази з інших джерел: висновки експертів, свідчення звинувачених, показання свідків.

 

3.         Висновок

Наводяться відповіді експерта-бухгалтера на кожне запитання з ви­кладенням даних про потерпіле підприємство, розмір збитків, стан об­ліку за період, що вивчав експерт.

4.         Додаток

Експерт-бухгалтер (прізвище, ім'я, по батькові; адреса).

АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗА МЕТОДИКОЮ, ЩО НАВЕДЕНА В МОДУЛІ 2, НА ОСНОВІ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «АНКОР» (ДОД. 14, 15)

 

1. Аналіз ліквідності підприємства

 

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

 

<\/a>") //-->