Материал: Системи соціального страхування зарубіжних країн - Навчальний посібник (Григораш Г.В.)


2.2.2. пенсійне страхування

 

Правовою основою пенсійного страхування є соціальне законодавство Німеччини. Пенсійне страхування має на меті:

надання пенсій у зв'язку з професійною або загальною непрацездатністю, а також виплату пенсій по старості;

надання пенсій на випадок втрати застрахованого году­вальника сім'ї;

заходи щодо покращання санітарних умов життя за­страхованого населення.

Пенсійне страхування включає:

Заходи щодо страхування, покращення та відновлення працездатності. До них належать лікування, заходи щодо під­вищення кваліфікації, опанування нової спеціальності й по­шуку роботи.

Виплату пенсій з професійної та загальної непрацездат­ності, а також при досягненні пенсійного віку не менш 60 років жінками і 65 років чоловіками.

Виплата пенсій на випадок втрати годувальника удів­цям, вдовам, сиротам.

Пенсійна система Німеччини як держави з соціально орі­єнтованою ринковою економікою відрізняється від інших країн ЄС і ОЕСР домінуючою роллю державної системи, що забезпечує близько 85\% усіх пенсій. Узагалі тут існує 6 видів пенсій по старості і 13 за іншими критеріями. Мінімальний стаж для отримання пенсії складає 4 роки.

Пенсійний вік однаковий і для чоловіків і для жінок -65 років. Працівники, які мають стаж 35 років, отримують право виходу на пенсію в 63 роки. На сьогоднішній день чис­ло осіб, які пішли на пенсію раніше 65 років, складає 20\% від загальної кількості пенсіонерів. Скорочення пенсійного віку приводить до зменшення розміру пенсії.

За умови середнього трудового доходу застрахованої особи страховий стаж вимірюється 45 роками. При цьому пенсія складає приблизно 70\% від останнього реального рівня дохо­дів за відрахуванням податків.

Пенсійна система Німеччини складається з трьох рівнів: державне пенсійне страхування, виробниче пенсійне страху­вання та приватне пенсійне страхування. Обов'язкове пенсійне страхування розподіляється на пенсійне забезпечення держав­них службовців федеральний рівень (ВЕА) і пенсійне забезпе­чення працівників земельний рівень. Це розподілення є тільки рівневим і простежується тенденція до їх об'єднання. Утриман­ня внесків і виплата пенсій здійснюється в єдиному інформа­ційному режимі, за єдиною системою персоніфікованого обліку.

Сьогоднішні працівники платять сьогоднішнім пенсіоне­рам. Якщо людина не працювала якийсь певний період життя або була вимушеним переселенцем, ці витрати покриваються із федерального бюджету. Так, Східна Німеччина повністю ін­тегрувала в пенсійну систему Німеччини з моменту об'єднання двох країн. Держава фінансує виплати колишнім співвітчизникам, які проживають зараз у 89 країнах світу. Відсутні поняття «максимальний» і «мінімальний рівень пен­сії». При заробітній платі навіть в 1 євро здійснюються муні­ципальні доплати до прожиткового мінімуму.

Виробниче страхування або виробниче забезпечення ста­рості, засноване на тому, що підприємство довіряє банку, страховій компанії або недержавному пенсійному фонду на­копичувати внески, які перераховуються роботодавцями в розмірі, обговореної з робітником частини заробітної плати.

Приватне забезпечення старості допускає внесення прива­тною особою коштів на формування своєї майбутньої пенсії.

Пенсії підприємств. Важливим доповненням до обов'язкового пенсійного страхування є «пенсії підприємств», які багато фірм добровільно сплачують своїм працівникам як додаткову допомогу у старості. За законом про підприємства від 1974 р. робітники залишають за собою право отримання встановленої пенсії, навіть якщо їм довелося лишити підпри­ємство не досягнувши пенсійного віку.

Реформу пенсійного забезпечення було проведено у1992 р. Вона адаптує систему до майбутніх демографічних і економі­чних умов і забезпечує фінансування пенсій по старості після 2000 р. Принципи цієї реформи такі:

раціональне співвідношення заробітної плати і страхових внесків;

забезпечення рівня життя;

участь пенсіонерів в економічному розвитку.

У 1992 році середній розмір пенсії був приблизно 1850 ма­рок, у жінок у середньому 1150 марок. З 1 липня 1990 року в нових землях ФРН пенсія також складала 70\% середнього до­ходу працівника з середнім заробітком і страховим стажем 45 років, вона щорічно збільшувалася разом із заробітною пла­тою. Таким чином, східно германські пенсії наближалися до західно германського рівня. З 1 січня 1992 року в Німеччині діє єдине пенсійне право.

Крім того, пенсії тут індексувались не за динамікою спожи­вчих цін, як у більшості країн, а за зростанням реальної (чистої) заробітної плати, що давало німецьким пенсіонерам значні пе­реваги. З 2001 року було зроблено перехід до індексації за номі­нальною (нарахованою) заробітною платою. Зрозуміло, це ви­мушена міра, як і збільшення пенсійного віку жінок з 60 до 65 років, що пов'язано з необхідністю компенсації додаткових ви­датків через старіння населення. Також було збільшено страхо­вий внесок з 17,5\% до 19,5\%. З цих внесків половину сплачує роботодавець, іншу половину найманий працівник. Рівень пе­нсій у Німеччині досить високий. Державна пенсія в середньому у чоловіків складає 973 євро і 506 у жінок. Пенсії регулярно збі­льшуються відповідно до зростання рівня заробітної плати.

Важливо й те, що реформа пенсійної системи у Німеччині передбачила перерозподіл доходів. Підтвердженням цього є підвищення розміру пенсій низькооплачуваним категоріям працівників. Очікується, що всі ці заходи дозволять знизити до 2010 р. витрати на 3\%, а спільні внески підприємців і на­йманих працівників зростуть до 21,4\%, а до 2020 р. до 22,8\% сукупного фонду заробітної плати.

З 1.01.2003 р. набрав чинності новий закон про базове забезпечення. Він є важливим кроком у реорганізації німець­кої системи соціальної допомоги. Він передбачає матеріальне забезпечення на рівні признаних у країні життєвих потреб усіх громадян віком 65 років,, які мешкають постійно у Німе­ччині, а також для людей у віці від 18 до 65 років, які мають 100\% непрацездатність.

Як і в більшості інших країн, у Німеччині стає більше грома­дян пенсійного віку і все менше платників внесків (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

 

Співвідношення осіб 60-річного віку і старших, не зайнятих суспільною працею та зайнятого населення

(на 1000 осіб)

 

 

Країна

Рік

1950

1980

1990

2000

2025

Німеччина

222

385

387

469

701

Данія

180

301

306

309

505

Франція

235

361

352

386

560

Велика Британія

242

348

350

344

460

Італія

196

416

453

515

685

Нідерланди

210

364

370

401

756

 

На думку експертів ООН, найгостріші демографічні про­блеми існують саме в Німеччині та Італії, де до 2050 року на одного пенсіонера припадатимуть відповідно 2 і 1,5 особи працездатного віку.