Материал: Системи соціального страхування зарубіжних країн - Навчальний посібник (Григораш Г.В.)


3.1 загальна характеристика системи соціального страхування сша

 

Американський досвід показує, що навіть у провідній кра­їні з економічним потенціалом ВВП на душу населення більше 35 тис. дол. і високорозвинутою системою соціального страху­вання зберігаються структурні осередки бідності (за амери­канськими стандартами) за етнічними, тендерними, віко­вими ознаками, в залежності від сімейного статусу.

Держава допомагає (з бюджетних коштів) тим категоріям населення, що найбільш потребують пенсіонерам, які мають дохід, нижчий від встановленого рівня; ветеранам; інвалідам; сліпим; неповнолітнім дітям з бідних, за американськими ста­ндартами, сімей.

Єдиної загальнонаціональної системи соціального страху­вання у країні не існує. Вона утворюється з різного роду соціа­льних програм, регламентованих федеральним законодавством, законодавством штату або обома разом. Окремі види страху­вання мають обмежений характер (медичне страхування).

Державна система соціальної безпеки містить дві основні форми соціальне страхування і державну допомогу, які від­різняються одна від одної за джерелами фінансування. Ви­плати за соціальним страхуванням здійснюються зі страхових фондів, які утворюються за рахунок податку на соціальне страхування, що стягується з працівників і підприємців.

Законодавчою основою програми соціального страхування США став «Закон про соціальне забезпечення», прийнятий Конгресом у 1935 році.

Цей Закон і поправки до нього розповсюджуються на ро­бітників і службовців приватного сектору, за виключенням залізничників, для яких встановлено окрему систему соціаль­ного страхування. Існують також програми соціального стра­хування для федеральних громадянських службовців, ветера­нів війни і військовослужбовців. Такі категорії працівників, як робітники сільського господарства, робітники малих підп­риємств, залишилися неохопленими державними програмами соціального страхування.

Згідно з вимогами вищезазначеного закону були сформова­ні базові програми соціального страхування: програми «Old Age» (Підтримка людей похилого віку), «Survivors» (Соціальний за­хист у зв'язку із втратою годувальника) та «Страхування на ви­падок інвалідності (непрацездатності)» (загальна назва трьох програм OASDI), яку ще часто називають «програмою соціаль­ного забезпечення». У межах цієї програми здійснюється соціа­льне страхування за програмою Medicare, що є медичною сис­темою страхування здоров'я для осіб пенсійного віку.

Організаційно-фінансовою основою програми соціального забезпечення OASDI є два трастові фонди «Страхування лю­дей похилого віку та у зв'язку із втратою годувальника» і «Страхування на випадок інвалідності (непрацездатності)».

Програмою керує Управління з соціального забезпечення, незалежна федеральна агенція, очолювана комісаром та його заступником. Контрольні та консультативні функції виконує незалежна наглядова рада, що складається з семи членів. Дія­льність ради має забезпечувати політичну підтримку соціаль­ного забезпечення. Вона відображає посилення політичної ва­ги пенсіонерів впливової частини електорату, яка успішно просуває свої інтереси через численні громадські організації, найвпливовішою з яких є Ліга пенсіонерів.

Фінансовою основою програм соціального страхування є внески як працівників, так і роботодавців. Страхові тарифи встановлюються диференційовано за прогресивною шкалою в рівних розмірах для працівника і роботодавця. Ставки вста­новлюються від 1\% з перших $ 3000 річної заробітної плати до 6\% на основну зарплату $ 68400, що була верхньою межею, з якої стягувались внески станом на 1998 рік. Крім цього, збір розміром 1,45\% накладається на весь обсяг зарплати без вер­хнього обмеження. Ця частина коштів спрямовується для фі­нансування вже згадуваної програми Medicare. Тобто, зазна­чену програму також можна вважати окремим видом соціа­льного страхування, хоча і без повного організаційно-фінансового оформлення.

Програмами соціального страхування охоплюється 90\% працюючого населення Сполучених Штатів, враховуючи і осіб, які отримують дохід за рахунок ведення приватного бізнесу. Нині допомогу соціального страхування отримує понад 15\% на­селення, видатки на ці потреби становлять 23\% всіх федераль­них витрат, а внески за програмою соціального забезпечення становлять 27\% федеральних доходів. Окрім програми соціаль­ного забезпечення, існують й інші пенсійні програми, зокрема для державних службовців працівників федеральних установ, працівників залізничного транспорту та ветеранів.

Державна допомога виплачується з бюджетних коштів. Вона надається за такими основними напрямами:

грошова, в тому числі сім'ям з дітьми, що тимчасово по­требують допомоги, як додатковий гарантований дохід, а також ветеранам, які потребують допомоги та особам, які знаходяться на їх утриманні та компенсація батькам ветера­нів, індіанцям;

медична, в тому числі ветеранам, матері й дитині, індіа­нцям;

продовольча, у тому числі додатково матерям, які мають маленьких дітей, у вигляді талонів, шкільних сніданків, на годування дітей у літній час; літнім, а також тимчасова про­довольча допомога, програма продовольчої допомоги індіан­ським резерваціям;

в оплаті житла;

в одержанні освіти і перекваліфікації, у тому числі до­шкільної підготовки, під час канікул, працюючим студентам коледжів, додаткової спеціалізації, студентам з малозабезпече­них сімей, молоді у пошуку роботи на період літніх канікул. Діють також програми стимулювання пошуку роботи, навчан­ня та перекваліфікації для осіб від 60 років і старше, допомоги щодо отримання роботи малозабезпеченим літнім тощо.

Сукупні державні інвестиції у людські ресурси вже понад чверть століття перевищують половину всіх державних ви­трат (у 2000 р. 68\%). Майже 2/3 федеральних видатків на соціальні (1 115 млрд. дол. у 2000 р.) припадають на виплати пенсіонерам у рамках Загальної федеральної програми, меди­чне обслуговування в рамках медичної програми Medicare, пенсійне забезпечення військовослужбовців, залізничників; компенсації з безробіття, а 1/3 на фінансування програм допомоги бідним (продовольчої, грошової повністю непраце­здатним інвалідам, сім'ям, які потребують), а також на роз­ширення доступності освітніх, медичних, соціальних послуг.

Проте ця система соціального страхування далеко не всео-хопна. Відсутнє державне страхування у зв'язку з хворобою, вагітністю і пологами. Усе це разом із високою вартістю ме­дичного обслуговування підвищує вартість життя населення. Приватна система страхування від соціальних ризиків охоп­лює за виключенням медичного страхування втроє менше людей, ніж державна.