Материал: Системи соціального страхування зарубіжних країн - Навчальний посібник (Григораш Г.В.)


3.2 пошук оптимального варіанта системи соціального забезпечення сІна

За оцінками американських експертів, система соціально­го забезпечення у США нині перебуває в критичному стані. Так, на думку фахівців дослідного центру Heritage foundation, якби ця система була приватним підприємством, то її давно вже б оголосили банкрутом. За прогнозними даними, обсяг фінансових зобов'язань адміністрацій соціального забезпе­чення перед населенням держави перевищить обсяг доходів з 1997 по 2075 рр. на 160 трлн. дол..

Для виходу з кризи пропонується чотири підходи до рефо­рмування соціальної сфери, кожний з яких реалізується через відповідні принципи.

Перший принцип "Не завдай шкоди" згідно з яким не повинні піддаватися змінам як соціальні пільги, так і критерії відбору їх отримувачів.

Його прибічники заявляють про необхідність підтримки механізму відображення та врахування темпів інфляції, ди­наміка змін індексу цін на споживчі товари в показнику "Ва­ртість життя", що дозволили б зробити населення менш враз­ливим до коливань економіки. Це дозволить вдатися до не­значного коригування з метою підвищення доходів. Досягти цього можливо шляхом збільшення тієї частки заробітку пра­цюючих, з якої утримується податок із соціального забезпе­чення.

Важливим джерелом збільшення надходжень з наступним їх розподілом на пенсійні програми вважається економічне піднесення, прискорення темпів якого є одним із основних завдань держави. Вагомий аргумент на користь такого підхо­ду полягає в тому, що зараз американці більше ніж будь-коли мають потребу в таких програмах через ненадійність приват­них компаній, які сплачують їм пенсії. Крім того, багато літніх осіб у США встигли накопичити значно менше, ніж необхідно для забезпечення гідної старості.

Критики ж вважають, що ідея про високі темпи економіч­ного піднесення, що дозволить забезпечити достатню кількість податкових надходжень для підтримання необхідного рівня надання пільг, є нереалістичною. Сьогодні американські пенсі­онери отримують пільги, вартість яких у 2-5 разів перевищує суму, яку вони та їх роботодавці сплачували до загального пен­сійного фонду. Подальше ж зростання вартості пільг пенсіоне­рам вимагає значного підвищення податкових ставок.

Другий принцип "Підвищення стійкості системи" полягає в перебудові системи соціального страхування. Для цього слід зменшити ступінь кореляції показника вартості життя та ін­дексу споживчих цін, а також зменшити пільги для пенсіоне­рів з високими доходами. Також пропонується поступове збі­льшення вікового цензу, що передбачає отримання пенсійних пільг, а також підвищення ставки податків на соціальне за­безпечення, що сплачуються як службовцями, так і їх робото­давцями.

Аргументи "за": потрібна відповідність між наданням пільг і критерієм вибору категорії осіб, які отримують ці пільги. Державні пільги повинні одержувати особи, які їх дійсно пот­ребують. Надання пільг заможним пенсіонерам є недозволе-ним марнуванням державних коштів. Система не може бути стабільною до того часу, поки не будуть зменшені пільги або збільшені податки.

Однак, у разі зменшення пільг, багато пенсіонерів опи­ниться у важкому фінансовому становищі. Зменшення пільг для одних та збільшення їх для інших пенсіонерів може підір­вати основи системи соціального забезпечення, що має уні­версальний характер. Крім того, різниця між категоріями одержувачів пільг може спричинити негативний вплив на людей, які ведуть відносно скромний спосіб життя.

Третій принцип "Інвестиції у фондовий ринок", суть яко­го у вкладанні одержаних від податків із соціального забез­печення коштів у приватний сектор. Цей підхід пропонує ін­вестування накопичених системою соцзабезпечення коштів у фондовий ринок з метою подальшого їх примноження для за­доволення потреб і надання пенсіонерам усіх необхідних пільг. У разі обвалу фондового ринку це стане державною га­рантією пенсіонерам.

Суттєвим аргументом життєздатності такого підходу є те, що віддача від приватних інвестицій в основному набагато перевищує доходи, отримувані від продажу державних облі­гацій. Вважають, що його реалізація допоможе створити най­більший фонд соціального забезпечення. Крім того, зростання фондового ринку стимулюватиме розвиток приватного секто­ру, що, у свою чергу, спричинить значне економічне підне­сення.

Негативним у цьому випадку є те, що ринок має тенден­цію до непередбачуваних коливань. У разі його кризи для мі­льйонів американців отримання будь-якого доходу стане про­блематичним.

Четвертий принцип "Особиста відповідальність" перед­бачає повну відмову держави від підтримки людини в пен­сійному віці. Його прихильники вважають, що систему соціа­льного забезпечення слід замінити створенням обов'язкових заощаджувальних рахунків для кожного працівника. Самі працюючі та їх роботодавці відраховуватимуть на цей раху­нок кошти задля їх подальшого використання після виходу на пенсію. Також пропонується продовжити виплату допомоги найбіднішим пенсіонерам та забезпечити їх необхідною меди­чною допомогою.

Аргументи "за" відображають американську традицію мак-симізації персональної відповідальності та обмеження ролі дер­жави. Пенсіонери зможуть відчувати себе, дійсно, забезпече­ними, тому що їх доходи не будуть піддаватися будь-якому впливу з боку уряду. Створення такого механізму викличе збі­льшення особистих заощаджень, що, у свою чергу, стимулюва­тиме розвиток економіки, а ці кошти будуть трансформуватися в інвестиції, тобто у створення нових робочих місць.

Вагомим аргументом "проти" є те, що забезпечення потреб громадян похилого віку є зобов'язанням суспільства та держави. Особи, які більше не можуть підтримувати своє існування, за­слуговують право на піклування та турботу з боку суспільства.

Перехід від державної системи соціального забезпечення до приватної призведе до розколу між різними поколіннями громадян. Більше того, це створить складні умови для першо­го покоління, що підпаде під дію нової системи.

Крім того, в країні поки що відсутній конкретний меха­нізм реалізації такого переходу та гарантії того, що приватних заощаджень буде достатньо для покриття потреб пенсіонерів. Внаслідок зазначеної реформи досить серйозно постраждають американці з низьким рівнем доходів. Для задоволення пот­реб цієї групи громадян похилого віку виникла необхідність у створенні нових благодійних програм.

Загалом суть нових підходів до вдосконалення системи пільг у США полягає у:

-        встановленні податків на пільги із соціального забезпе­чення;

-        зниженні пільг для пенсіонерів з високими доходами;

посиленні (послабленні ) залежності показника "вартість життя" від темпів інфляції та споживчих цін на товари;

спрямуванні коштів, отриманих від податків із соціаль­ного забезпечення, до фондового ринку для подальшого нако­пичування коштів для пенсіонерів;

створенні обов'язкових заощаджувальних особових ра­хунків для кожного працівника, куди він може переказувати гроші;

-        продовженні виплати допомоги бідним пенсіонерам.

Тобто, відстежуються елементи перерозподілу накопичува­льних коштів соціального забезпечення від багатих до бідних прошарків населення, а також непопулярні заходи. Як напри­клад, послаблення кореляції показника "вартість життя" від зростання цін, інфляційних процесів та перекладання відпо­відальності за соціальний захист у кризових ситуаціях з дер­жави безпосередньо на працівника.

Раціональним зерном у цих підходах є вкладання податко­вих коштів у фондовий ринок, що, безумовно, приведе до збі­льшення видатків на соціальні потреби та певною мірою сприятиме економічному піднесенню.

Однак застосування подібного досвіду в Україні потребує окремого вивчення та розробки такого механізму його впро­вадження, який би виключав негативні наслідки кризової си­туації на фондовому ринку.