Материал: Соціологія - Навчальний посібник (Болотіна Є.В.)


5. методичнІ рекомендацІЇ щодо проведення соцІологІчного опитування

Опитування є одним з найпоширеніших методів соціологічних досліджень. Опитування припускає одержання відповіді на питання, що задаються соціологом. Особливість цього методу полягає в тому, що джерелом інформації виступає словесне повідомлення, судження опитуваного. Опитування дозволяє одержати інформацію про дум­ки й оцінки респондента тих чи інших сторін дійсності, про мотиви його поведінки.

Розрізняють чотири різновиди опитування:

анкетування — письмове заочне опитування;

інтерв'ю — усна бесіда, очне опитування;

соціометричне опитування;

експертне опитування, що припускає одержання відповідей від компетентних за досліджуваною проблемою осіб.

Як форма самостійної роботи студентів пропонується самостійна підготовка й організація анкетування і проведення соціометричного дослідження.

Достоїнством анкетного опитування, завдяки якому воно має широке поширення, є можливість одержання за його допомогою знач­ного обсягу емпіричної інформації в короткий термін. Заповнюється анкета самими респондентами.

Анкета (опитувальний лист) являє собою сукупність упорядко­ваних за змістом і формою питань. Надійність і вірогідність інфор­мації, одержуваної в результаті опитування, у значній мірі обумов­люються конструюванням і редакцією питань. Це висуває високі вимоги до їхнього формулювання. Питання класифікуються за дея­кими найважливішими ознаками: змістом, функціями, структурою, формою (рис. 2).

За змістом усі питання, які задаються, підрозділяються на дві великі групи: питання про факти і події та питання про оцінки і дум­ки з приводу цих подій. До першої групи входять питання про пове­дінку і продукти діяльності респондента, а також соціально-демог­рафічні питання про особистість респондента, наприклад, питання типу: «Як часто в останній рік ви користувалися бібліотекою для підготовки до занять?». До другої групи відносяться питання типу:

ПИТАННЯ

 

 

1

За змістом

За функціями

За структурою

За формою

 

І    І      І І

Питання про події, факти

К         2          Й         н

щ         н          р          н

"           и          в          х

°           *          °           £

Відкриті

Прямі

Закриті

Прожективні або посередні

Питання про мотиви, оцінки, думки

 

Рис. 2. Класифікація питань в соціологічному опитуванні

 

«Як Ви оцінюєте якість викладання спеціальних дисциплін в уні­верситеті?».

Кожний з цих двох блоків питань має свої особливості. Якість опитування в значній мірі залежить від того, наскільки опитувані можуть і хочуть щиро відповісти на поставлені питання. Нерідкі випадки, коли респонденти відмовляються давати оцінку тим чи іншим подіям, відповідати на питання про мотиви поведінки.

За функціями розрізняють чотири типи питань: основні, фільтру­ючі, контрольні, контактні. Якщо основні питання призначені для одержання інформації про соціальні факти, то призначення фільтру­ючих питань — відсіяти некомпетентних респондентів. Функція кон­трольних питань — уточнити правдивість відповідей на основні пи­тання. Це своєрідна модифікація основного питання, його інше словесне формулювання. Контактні питання дозволяють установи­ти доброзичливі стосунки між дослідником і респондентом, «злама­ти лід».

У залежності від структури питання бувають відкриті і закриті. У відкритих питаннях респондент сам формулює відповідь. У закри­тих міститься перелік варіантів відповідей, і опитуваний вибирає з цього «віяла» ту відповідь, яка для нього прийнятна.

Приклад закритого питання

Можливі відповіді повинні вичерпувати обсяг опитування, вклю­чаючи позитивні, негативні варіанти відповідей, а також відповіді типу «не знаю», «важко відповісти», інші відповіді.

Виділяють три різновиди закритих питань: 1) «так» — «ні»; 2) аль­тернативні, що припускають вибір однієї відповіді з переліку мож­ливих; 3) питання-меню, що дозволяють респонденту вибрати одно­часно кілька відповідей.

Вибір відповіді зі запропонованих варіантів припускає можливість одночасного співробітництва в декількох названих формах.

Яка форма самостійної роботи при підготовці до занять з соці­ології Вам найбільш цікава:

читання спеціальної літератури;

перегляд періодики за даною тематикою;

самостійне проведення опитування;

проведення соціометричного дослідження;

самостійна робота із ситуаційними завданнями (кейсами);

нічого з перерахованого вище;

важко відповісти?

За формою розрізняються питання прямі і прожективні (непрямі). Прямі запитання стосуються існуючої ситуації. У прожективних питаннях ситуація задається, передбачається. Приклад прямого за­питання: «Чи влаштовує вас ваша теперішня робота?» Приклад того ж питання, але сформульованого побічно: «Припустимо, що з яки­хось причин Ви тимчасово не працюєте. Повернулися б Ви на ко­лишнє місце роботи?» Перевага прожективних питань полягає в тому, що вони вільні від можливих тимчасових конфліктних ситуацій. Різновидом непрямих питань є безособові питання.

При підготовці опитувальника потрібно виходити з таких пра­вил формулювання питань:

питання повинне відповідати цілям і задачам дослідження;

кожне питання має бути логічно окремим;

формулювання питання має бути зрозуміле для всіх опиту­ваних, тому варто уникати вузькоспеціальних термінів. Питання повинне погоджуватися з рівнем розвитку респондентів, у тому числі найменш підготовлених;

не слід задавати занадто довгих питань;

варто прагнути до того, щоб питання стимулювали респон­дентів до активної участі в опитуванні, підвищували інтерес до дос­ліджуваної соціологами проблеми;

питання не повинне уселяти відповідь, нав'язувати респонден­ту той чи інший його варіант. Він повинний формулюватися нейт­рально;

має бути дотриманий баланс можливих позитивних і негатив­них відповідей. У противному випадку питання може вселити рес­понденту спрямованість відповіді. Наприклад, при вимірі ступеня задоволеності працівників різними сторонами трудової ситуації тре­ба передбачити однакове число варіантів задоволеності і незадоволе­ності: «цілком удоволений», «в основному вдоволений» і «не вдово­лений», «не зовсім удоволений». Варто також передбачити варіант, коли опитуваний не може зробити визначену оцінку: «важко відпо­вісти».

Анкета не є простою сумою питань, вона має визначену структу­ру. Щоб установити розмір анкети, кількість питань у ній, варто ке­руватися метою дослідження, передбачати результати анкетування і їхнє практичне використання. Анкета, як правило, складається з трьох частин: вступної, основної і паспортички. Вступна частина — це звер­тання до опитуваного, де вказуються мета опитування, умови ано­німності опитування, напрямку використання його результатів, пра­вила заповнення анкети. В основній частині містяться питання про факти, мотиви, оцінки і думки респондентів. Остання частина анке­ти включає питання про соціодемографічні і біографічні данні опи­тування.

Анкетування варто застосовувати при вивченні оцінки ходу пе­ребудови в трудових колективах, причин плинності кадрів, ефектив­ності бригадної форми організації праці, відношення до праці, пси­хологічного клімату в колективі та ряду інших проблем.