Материал: Екологія - Навчальний посібник (Л. І. Юрченко)


6.4. розвиток та вдосконалення екологічної експертизи, міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи

Розвиток та вдосконалення сучасної екологічної експертизи передба­чається у таких напрямах.

Удосконалення законодавчого забезпечення еколого-експертної діяль­ності органів Мінекоресурсів України.

Розширення інструктивно-методичної бази здійснення державної еко­логічної експертизи.

Методичне, фінансове, організаційне сприяння спеціалізованим орга­нізаціям у розробці державних будівельних норм України (ДБН) з питань складу і змісту розділів оцінки впливу на навколишнє середо­вище (ОВНС) у проектно-планувальній документації, а також у підго­товці посібника до діючих ДБН з питань складу і змісту матеріалів ОВНС у проектах.

Спрямування основної діяльності еколого-експертних підрозділів органів Мінекоресурсів України на оцінку документації щодо видів діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку.

5.         Забезпечення підвищення наукової обґрунтованості, комплексності та об'єктивності висновків державної екологічної експертизи шляхом залучення органами Мінекоресурсів до еколого-експертних оцінок спеціалізованих наукових організацій та громадськості. Розв'язання екологічних проблем неможливе без широкого та актив- ного міжнародного співробітництва. Це зумовлено:

глобальним характером багатьох екологічних проблем;

транскордонним характером забруднення;

міжнародними зобов'язаннями України щодо охорони довкілля;

вигодами від міжнародного обміну досвідом та технологіями;

можливостями залучення іноземних інвестицій.

Україна є Стороною в понад 70 міжнародних двосторонніх та багато­сторонніх угодах, пов'язаних з охороною довкілля. Виконання Україною зобов'язань, що випливають із багатосторонніх угод, вимагає приведення внутрішніх законів та нормативно-правових актів у відповідність з існую­чими нормами міжнародного права та врахування існуючої міжнародної практики під час розробки нових законодавчих актів.

У найближчі роки слід очікувати значного збільшення міжнародних зобов'язань України, оскільки існує ціла низка конвенцій, приєднання до яких (а також підписання нових) мало б для України суттєве політичне зна­чення та значно посилило б можливості галузі охорони довкілля, викорис­тання і відтворення природних ресурсів.

В перспективі важливе значення має подальше розширення міжна­родного співробітництва за такими напрямами:

співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охорони довкілля (ЮНЕП — Програма ООН з навколишнього приро­дного середовища, ЄЕК ООН — Європейська Економічна комісія ООН, ПРОООН — Програма розвитку ООН, МАГАТЕ — Міжнарод­не агентство з атомної енергетики ООН, Комісія сталого розвитку, Глобальний Екологічний Фонд та інші);

співробітництво на двосторонній основі в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та ядерної і радіа­ційної безпеки з урядами сусідніх держав, держав — стратегічних партнерів та донорів у рамках двосторонніх угод, спільних програм тощо;

участь у регіональних природоохоронних заходах (Чорне та Азовське моря, Дніпро, Дунай, Карпати, Донбас тощо);

участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, зокрема в рамках Меморандуму про взаємопорозуміння між урядами країн «Великої сімки» (реалізація Плану підвищення безпеки об'єкта «Укриття", завершення будівництва нових атомних енерго­блоків, які компенсують втрату потужностей Чорнобильської АЕС, проблеми радіоактивних відходів, нейтралізація перенесення забруд­нень повітряними та водними потоками тощо).

В 1999 році Україною ратифікована Конвенція про доступ громадсь­кості до інформації, участі в прийнятті рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Конвенція орієнтована на суттєве розширен­ня участі громадськості у прийнятті рішень в галузі довкілля, що передбачає гарантований доступ до екологічної інформації на стадіях розробки проек­тів діяльності, що може мати вплив на довкілля та здоров'я населення.

З правової точки зору, Конвенція не суперечить Конституції України, чинному законодавству України, а її ратифікація не призвела до суттєвих змін чинного законодавства України. Практично всі принципові положення Конвенції регулюються чинним законодавством й відображені в Конституції України, Законах України «Про інформацію», «Про звернення громадян», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та ін.

В західних країнах процедурою екологічної експертизи велике зна­чення надається альтернативності варіантів. В Україні, статтею 36 Закону України «Про екологічну експертизу», вимагається здійснення у матеріа­лах оцінки впливу на навколишнє природне середовище запланованої чи здійснюваної діяльності обГрунтування можливих альтернативних варіан­тів рішень.

Велику увагу організації екологічної експертизи надають міжнародні банківські установи (Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку і ін.). Банкіри, інвестори, різні фінансові організації утримують екологічних аудиторів, експертів для проведення перевірки і попередньої оцінки місця розташування, стану території об'єктів та масштабів еколо­гічної небезпеки і пов'язаного з цим ризику.

В Україні оцінка стану певної території чи діючого об'єкта є однією із видів екологічної експертизи. На стадії будівництва — роль екологічних аудиторських перевірок відіграє авторський нагляд генпроектувальника за реалізацією проекту, на стадії експлуатації — ця роль за інспекційними перевірками органів Мінекоресурсів.

Для об'єктів, які приватизуються діє «Порядок визначення відповід­ності діяльності об'єктів, що підлягають приватизації, вимогам екологічної безпеки». Проведення необхідних робіт здійснюється Державною екологіч­ною інспекцією Мінекоресурсів України шляхом порівняння фактичного стану об'єкта з екологічними вимогами, передбаченими чинними норма­тивно-правовими актами з цього питання.

Для України поняття «екологічна експертиза» є новим, в той час як в міжнародній практиці це поняття вже реалізоване в практичні механізми діяльності зі своєю законодавчою, нормативно-методичною і навчальною базою, організаційною інфраструктурою і кваліфікованими експертами.

В Україні ще тільки починається усвідомлення того, що екологічна експер­тиза є необхідною за міжнародними стандартами передінвестиційною стадією оцінки ризиків, обов'язковою процедурою оцінки вартості підпри­ємств, які приватизуються, маркетингових досліджень конкурентоспромо­жності продукції, найбільш ефективним інструментом погодження загаль­нодержавних і місцевих інтересів, екологічної безпеки, і, нарешті, це один із найбільш ефективних засобів залучення громадськості до вирішення проблем екологічно безпечного життя, екологічно чистої продукції.

 

Висновки

Під екологічною оцінкою в загальному випадку слід розуміти процес систематичного аналізу й оцінки екологічних наслідків намічуваної діяльності, консультацій із зацікавленими сторо­нами, а також облік результатів цього аналізу у плануванні, проектуванні і здійсненні даної діяльності.

Екологічна експертиза в Україні — вид науково-практичної ді­яльності спеціально уповноважених державних органів, еколо-го-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунту­ється на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, спрямована на підготування висновків про від­повідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й еколо­гічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.

Завданнями екологічної експертизи є визначення ступеня екологічного ризику та безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності, організація комплексної, науково мотивованої оцінки об'єктів, встановлення відповідності об'єктів експер­тизи вимогам екологічного законодавства, санітарних, буді­вельних норм і правил, оцінка впливу діяльності об'єктів на стан навколишнього середовища, здоров'я людей та якість природних ресурсів, оцінка ефективності й достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей, підготовка об'єктивних висновків.

Принципами екологічної експертизи є обов'язковість прове­дення та виконання, гарантування безпеки для життя і здоров'я населення, збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки, наукова обгрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентив-ність, гласність, державне регулювання, законність.

В Україні здійснюється державна, відомча, наукова та гро­мадська екологічні експертизи.

Процедура екологічної експертизи складається з таких етапів: збір інформації, розгляд матеріалів на комісії, оцінку матеріа­лів експертизи і складання висновку.

Основи методології проведення наукової екологічної експер­тизи полягають в детальному розгляді економічних показників ефективності об'єкта, складових ризику його впровадження, врахування та виконання загальних правил і законів, певних об­межуючих факторів поведінки в навколишньому середовищі.

Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. В ухваленні рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи висновки державної екологіч­ної експертизи враховуються нарівні з іншими видами держа­вних експертиз. Висновки громадської екологічної експертизи носять рекомендаційний характер.

Необхідно пам'ятати, що:

1. Екологічна експертиза — незалежне дослідження проектно-планового характеру з оцінкою ймовірних результатів здійс­нення проекту і його альтернатив на базі модельних натур­них пророблень. Експерти несуть повну юридичну відповіда­льність за представлені висновки експертизи. Експертна оцінка — судження фахівця про пропонований проект, засно­ване на його досвіді без глибокого пророблення питання, та модельно-натурного дослідження. В цьому випадку експерт юридично не відповідає за свої висновки і фактично не може нести відповідальності, тому що експертна оцінка відно­ситься до судження, а не до дослідження.

На відміну від експертних оцінок, при експертизі посилання робиться не на думку того чи іншого чи колективу особи, а на об'єктивні результати дослідження. У зв'язку з цим повтор­на експертиза повинна проводитися лише в тих випадках, ко­ли судово доведена помилка в роботі експертної групи. Якщо такої помилки немає, то органи, що приймають рішення, або повністю погоджуються з висновками експертизи, або беруть на себе всю повноту фінансової, моральної і юридичної (аж до карної) відповідальності за рішення, що йде врозріз з висновками експертизи.

Наукова екологічна експертиза проектів і господарських починань — особлива форма діяльності, що вимагає самостій­ного юридичного статусу і професійних навичок, а, отже, і навчання колективів. Їх повна госпрозрахункова самостій­ність, як і юридична незалежність, обов'язкові.

Для успішності експертизи до складу експертного колективу повинні входити широко освічені, мислячі, висококультурні фахівці.

На експертизу, з досвіду розвинутих країн світу, виділяється до 5\% від загальних капіталовкладень, передбачуваних на здій­снення проекту. Її проводить невелика група незалежних ви­сококваліфікованих фахівців використовуючи математичні і натурні моделі, спеціальні полігони і ін. Їм допомагають кон­сультанти.

Під час екологічної експертизи варто звернтати увагу на необхідність відповідності не тільки виробництва, а й вироб­леного продукту його призначенню, потребам населення, традиціям, культурі, ступеню забезпеченості регіону.

Прив'язка об'єкту екологічної експертизи до місцевості повинна бути співвіднесена з зусиллями (і витратами) по відтворенню середовища — відновленню і підтримці природно-ресурсного потенціалу конкретної території, регіону, біосфери в ціло­му. Необхідне соціально-економічне порівняння витрат приро­дно-ресурсного потенціалу з витратами на його відновлення.

Відновлення і підтримка природно-ресурсного потенціалу звичайно реалізуються методом створення геоеквівалентів (риборозплідні станції, створення зелених насаджень, утво­рення заповідників і ін.). Іноді матеріальні вкладення для ство­рення геоеквівалентів настільки великі, що роблять економіч­но безглуздим пропоноване починання.

Зміна властивостей середовища проживання і природно-ресу­рсного потенціалу впливає на майбутній розвиток соціально-економічного стану регіону. Хворі люди в екологічно несприя­тливій обстановці, що працюють в умовах деградації природ­ного фундаменту суспільного розвитку, створюють напру­жену обстановку в суспільстві. Поліпшення може бути лише на базі реанімації всього комплексу інтегрального ресурсу — природно-ресурсного потенціалу з врахуванням середовища життєдіяльності людини, комплексу трудових ресурсів з поліпшенням соціальних умов і відновлення матеріальних ре­сурсів — основного капіталу. Якщо планований об'єкт еколо­гічної експертизи позитивно не впливає на інтегральний ресурс, його реалізація — небажана.

Стратегічно й тактично поліпшення ситуації починається з трудових ресурсів. Їхня якість пов'язана зі ступенем повно­цінності та сприятливості середовища життєдіяльності. Оцінка проекту, таким чином, залежить від того, наскільки він може стабілізувати це середовище в регіоні і наскільки до­дасть благ для людей — починаючи від звичайних споживчих благ і закінчуючи позитивною морально-психологічною обста­новкою.

Експертиза повинна будуватися на основі прогнозу регіональної і глобальної зміни стану природних ресурсів і навколишнього середовища.

Транскордонне перенесення забруднень, наприклад, стало питанням державної політики, загальний вплив на біосферу — питанням міжнародних відносин.

Питання для обговорення

Який вид науково-практичної діяльності називається екологі­чною експертизою?

Яку мету переслідує екологічна експертиза?

Що є об'єктами екологічної експертизи?

Які є форми екологічної експертизи? Охарактеризувати їх.

Хто проводить державну екологічну експертизу?

Які умови та підстави для проведення державної екологічної експертизи?

Хто фінансує проведення екологічної експертизи? В які строки вона проводиться?

Якою є специфіка проведення екологічної експертизи в еконо­мічно розвинених країнах?

Назвати та пояснити основні закони і правила екологічної експертизи.

Правило міри перетворення природних систем.

Закон сукцесійного уповільнення.

Принцип «старого автомобіля».

Обмежуючі фактори в екологічній експертизі.

Показники ефективності, економічні складові в екологічній експертизі.

Екологічна, соціальна та аварійна ціна об'єкту.

Екологічний та соціальний ризик.

Основні права та обов'язки експерти екологічної експертизи.

Назвати основні напрямки розвитку та вдосконалення еколо­гічної експертизи в Україні.

 

Рекомендовані теми для написання рефератів

Досвід проведення екологічної експертизи в країнах зару­біжжя.

Значення екологічної експертизи в поліпшенні екологічної ситуації в Україні.

Державне регулювання та управління в царині екологічної екс­пертизи.

Еколого-економічні підстави обов'язкового запровадження екологічної експертизи в Україні.

 

Література для поглибленого вивчення теми

Кораблева А. И., Чесанов Л. Г., Долгова Г. И. Экологическая экс­пертиза и экологическая инспекция.Дн-ск, Полиграфист, 2002. — 220с.

Экологическая экспертиза и экологическая инспекция /Под. ред. А. Г. Шэпаря. — Дн-ск, Полиграфист,2002. — 220с.

Ретеюма А.В. Вторжение в природную среду: оценка воздейст­вия. — М.,1983.

Основы эколого-географической экспертизы. Под ред. Н. П. Дья­конова. — М.: МГУ, 1992.

Дорогунцов С. І., Коценко К. Ф., Аблова О. К. Екологія: навч.-ме-тод.посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 1999. — 152с.

Реймерс Н. Ф. Экология. — М.: Рос.мол.,1994. — 307с.

Михайловский Г. Е., Пучков А. Н., Малицкий С. В. Экологическое нормирование как концептуальная база экологической экс­пертизы. — М.,1997. — 117с.

Закон України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р.

Васильев С. А. Экологическая экспертиза: десять лет прак­тики //Экологический вестник Москвы.-1998. — № 9.

Ли Н. Экологическая экспертиза. Учебное руководство. /Пер. с английского под ред. С. М. Говорушко. — М.: Экопрос, 1995.

Общественная экологическая экспертиза: вчера, сегодня, завтра/Хотулева М.В., Заика Е. А., Молчанова Я. П. и др. — М.: Социально-экологический Союз, 1998.

Додаток 1 до розділу 6

ІНСТРУКЦІЯ

Про здійснення державної екологічної експертизи

Затверджено Наказом Мінекобезпеки Від 07.06.95 № 55 Зареєстровано В Міністерстві юстиції України 12 липня 1995 р. За № 214/750

РОЗДІЛ 1. Загальні положення

Інструкція регламентує порядок організації і безпосереднього прове­дення державної екологічної експертизи органами Міністерства охорони на­вколишнього природного середовища та використання природних ресурсів України (Мінекоресурсів України) і призначена для використання його еколо-го-експертними підрозділами, спеціалізованими установами та організаціями.

Організація і безпосереднє проведення державної екологічної експер­тизи здійснюється уповноваженими на те органами Мінекоресурсів України — управлінням державної екологічної експертизи, еколого-експертними підроз­ділами Державного комітету охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим, Державних управлінь екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополі, Державними інспекціями охорони Чорного і Азовського морів Мінекобезпеки України.

 

РОЗДІЛ 2. Проведення державної екологічної експертизи еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами та організаціями Мінекобезпеки України

 

2.1. Державна екологічна експертиза може проводитись: 1)    Безпосередньо еколого-експертними підрозділами Мінекоресурсів Украї­ни і його органів на місцях з врахуванням і на основі представлених за їх завданнями робочих матеріалів попередньої оцінки відповідної проек­тної документації чи проектів висновків державної екологічної екс­пертизи, підготовлених науковими центрами цього Міністерства, іншими науковими, проектно-розвідувальними спеціалізованими організаціями, лабораторіями, творчими колективами, групами, фір­мами. Попередня оцінка відповідної проектної документації не дору­чається організаціям, які розробляли матеріали оцінки впливу запрое­ктованої діяльності на навколишнє середовище або брали участь у їх підготовці.

Спеціалізованими установами та організаціями Мінекоресурсів Украї­ни — Українським науковим центром охорони вод, Українським нау­ковим центром екології моря, Міжвідомчим екологічним центром, а також тими, що працюють на замовлення Міністерства Українським науковим центром технічної екології та іншими — за офіційними дорученнями Мінекобезпеки чи його місцевих органів, які повинні затверджувати підготовлені ними висновки, як висновки державної екологічної експертизи.

Спеціально створюваними комісіями Мінекоресурсів України і його органів на місцях (в тому числі — спільно з органами та установами Міністерства охорони здоров'я України) із залученням представників органів державної виконавчої влади, спеціалістів науково-дослідних, проектно-конструкторських, інших установ та організацій, вищих на­вчальних закладів, громадськості, експертів міжнародних організацій.

Самостійно, еколого-експертними підрозділами Мінекоресурсів Укра­їни та його органів на місцях, без попередньої оцінки іншими органі­заціями, створення комісій і залучення представників інших установ і закладів.

 

Вибір конкретного шляху проведення державної екологічної екс­пертизи у кожному окремому випадку здійснюється керівництвом еколого-експертних підрозділів Мінекоресурсів України і його місцевих органів.

Незалежно від шляху проведення державної екологічної експер­тизи, еколого-експертні підрозділи повинні (у випадках, коли йдеться про об'єкти, які можуть негативно впливати на здоров'я людей) враховувати висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, що проводиться експертними підрозділами закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випа­дках — комісіями, що утворюються головним державним санітарним ліка­рем, здійснювати взаємне погодження підходів до оцінки тієї чи іншої документації, співпрацювати з ними в будь-якій іншій взаємоприйнятній формі з метою забезпечення узгодженості позицій органів Мінекоресурсів України та Міністерства охорони здоров'я України.

 

РОЗДІЛ 3. Організація проведення державної екологічної експертизи проектної документації

Під проектною документацією слід розуміти державні інвестицій­ні програми та проекти, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства, проекти генераль­них планів населених пунктів, схем районного планування, техніко-еконо-мічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих під­приємств, проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі охорони навколишнього природного середо­вища, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та іншу передпланову, передпроектну та проект­но-кошторисну документацію.

В процесі експертної оцінки проектної документації визначається ступінь екологічного ризику і безпеки запланованої діяльності та відповід­ність об'єктів екологічної експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарним і будівельним нормам, правилам, дається оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколиш­нього природного середовища.

Визначення конкретних організацій-виконавців роботи по підго­товці робочих матеріалів попередньої оцінки проектів або спеціалізованих установ Мінекоресурсів України чи організацій, що працюють на його замовлення, яким даються офіційні доручення Міністерства або його міс­цевих органів на проведення державної екологічної експертизи конкретної документації, входить до компетенції керівників еколого-експертних під­розділів Мінекоресурсів України і його місцевих органів.

3.4.      Завдання еколого-експертних підрозділів Мінекоресурсів України і його органів на місцях іншим організаціям на підготовку робочих мате- ріалів попередньої оцінки проектної документації або на підготовку безпо- середньо проектів висновків державної екологічної експертизи оформля- ються в письмовій формі у вигляді офіційних листів, які підписуються керівниками Мінекобезпеки України або його органів на місцях і визнача- ють конкретні умови виконання відповідної роботи.

Підготовка робочих матеріалів попередньої оцінки проектної документації чи проектів висновків державної екологічної експертизи за завданнями еколого-експертних підрозділів Мінекоресурсів України або його органів на місцях здійснюється за домовленістю (в тому числі і на до­говірних засадах) між замовниками документації і організаціями, що готу­ють вказані робочі матеріали чи проекти висновків державної екологічної експертизи або між цими організаціями і безпосередньо Мінекоресурсів України чи його органами на місцях.

Оплата робіт по підготовці робочих матеріалів попередньої оцін­ки проектної документації або проектів висновків державної екологічної експертизи за договорами між організаціями-виконавцями і Мінекоресур-сів України чи його місцевими органами здійснюється за рахунок коштів республіканського позабюджетного фонду охорони навколишнього приро­дного середовища або відповідних місцевих позабюджетних фондів.

При проведенні державної екологічної експертизи спеціально створюваними комісіями Мінекобезпеки України чи його органів на місцях із залученням позаштатних експертів, керівник експертної комісії і відпо­відальний секретар призначаються, як правило, із складу спеціалістів еко-лого-експертних підрозділів Мінекобезпеки.

При проведенні державної екологічної експертизи безпосередньо еколого-експертними підрозділами Мінекоресурсів України чи його міс­цевих органів, в разі потреби, до оцінки документації можуть залучатися спеціалісти інших структурних підрозділів цього Міністерства чи його міс­цевих органів.

Рішення про це, за поданням керівників еколого-експертних підроз­ділів, приймається керівниками Мінекоресурсів України або його органів на місцях.

При позитивному вирішенні питання щодо погодження проектної до­кументації, на прохання підрозділів місцевих органів Мінекоресурсів України, які займаються нормуванням викидів підприємств в атмосферне повітря, еколого-експертні підрозділи можуть пропонувати проектувальни­кам передавати підрозділам нормування дискети з інформацією про пара­метри джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, запи­саною за програмою «Конвертор». Ця інформація буде використовуватися для створення бази даних по джерелах викидів забруднюючих речовин в атмосферу з метою видачі дозволів та лімітів на викид забруднюючих речовин після вводу в експлуатацію відповідних об'єктів.

3.9.      Підготовлені робочі матеріали попередньої оцінки проектної доку- ментації або проекти висновків підписуються безпосередніми авторами-ви- конавцями і керівниками установ чи організацій, що їх готували. Виконані з їх урахуванням і на їх основі висновки державної екологічної експертизи ві- зуються відповідальними за них спеціалістами та керівниками еколого-екс- пертних підрозділів і підписуються уповноваженими на те керівниками Мінекоресурсів України чи його відповідних органів на місцях (заступником Міністра, Головою Державного комітету охорони навколишнього природно- го середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим чи його заступником, начальниками чи заступниками начальників Державних управ- лінь екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополі, Державних інспекцій охорони Чорного і Азовського морів). Підписання висновків дер- жавної екологічної експертизи відповідними керівниками є їх затверджен- ням, після чого висновки стають обов'язковими для виконання.

Затвердження висновків і набуття ними статусу висновків державної екологічної експертизи може здійснюватись також і шляхом розміщення відповідного грифу про це на титульних листах висновків. При цьому затвердження здійснюється вищестоящими (порівняно з тими, хто безпосе­редньо підписав висновок) керівниками Мінекоресурсів чи, відповідно, Державного комітету охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим, Державних управлінь екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополі, Державних інспекцій охорони Чорного і Азовського морів Мінекобезпеки.

3.10.    В разі потреби, проекти висновків (щодо особливо важливих, складних, екологічно небезпечних об'єктів) до їх підписання і затвердження можуть попередньо обговорюватись на засіданнях експертних чи консуль­тативних рад екологічної експертизи, які можуть утворюватись при еколо-го-експертних підрозділах органів Мінекоресурсів України.

У випадку обґрунтованої незгоди еколого-експертних підрозділів органів системи Мінекоресурсів України з підготовленими за їх завдан­нями іншими організаціями робочими матеріалами попередньої оцінки проектної документації чи проектами висновків державної екологічної експертизи ці матеріали повертаються їх авторам для доопрацювання і вне­сення необхідних коректив.

Висновки екологічної експертизи складаються з вступної, конс­татуючої та заключної частин і оформляються у довільній формі з вклю­ченням до них даних та інформації, яка обумовлена статтею 43 Закону України «Про екологічну експертизу».

Підготовлені висновки державної екологічної експертизи повинні зводитися до трьох можливих варіантів:

 

Документація розроблена в цілому відповідно до вимог природоохо­ронного законодавства, діючих нормативних документів позитивно оцінюється (погоджується). При потребі погодження може обумовлю­ватись певними умовами щодо додаткового опрацювання деяких питань, внесення коректив і т.ін., виконання яких не потребує суттє­вих доробок, витрат коштів, часу і може бути перевірене еколого-екс-пертними підрозділами в робочому порядку.

Документація, що не в повній мірі відповідає вимогам природоохо­ронного законодавства і діючих нормативних документів (вказуються конкретні причини), повертається (направляється) на доопрацювання. При цьому повинні точно формулюватися позиції, стосовно яких не­обхідна доробка, суттєве коригування, здійснення додаткових проект­них проробок, що, по можливості, має обґрунтовуватися посиланням на відповідні статті законодавчих актів, пункти і положення держав­них будівельних норм, інших нормативних і інструктивно-методич­них документів. Строк доопрацювання встановлюється за домовленіс­тю сторін.

Документація, реалізація проектних рішень якої вступить у супереч­ність з вимогами природоохоронного законодавства і є неприйнятною з природоохоронної точки зору, оцінюється негативно і відхиляється від погодження.Принципово негативна оцінка повинна бути максима­льно обґрунтованою (в тому числі положеннями відповідних законо­давчих і нормативних документів).

Чітка і ясна оцінка документації у висновках державної екологічної експертизи (за одним з вказаних варіантів) є обов'язковою. Висновок, що не має такої оцінки, не може бути підписаний чи затверджений уповнова­женими на те посадовими особами.

3.14. Висновки державної екологічної експертизи повинні друкувати­ся на офіційних бланках органів Мінекоресурсів України та скріплюватись гербовою печаткою на підписі уповноваженого на те керівника або на грифі затвердження (коли висновок друкується не на бланках) і мати відповідні реквізити — реєстраційні (вихідні) номери і дати.

 

РОЗДІЛ 4. Розмежування компетенції еколого-експертних органів системи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів України

 

4.1. До компетенції управління державної екологічної експертизи Мініекоресурсів України входить організація здійснення державної еколо­гічної експертизи чи безпосереднє її проведення по:

Техніко-економічних обґрунтуваннях, техніко-економічних розрахун­ках і проектах (робочих проектах) на будівництво нових і розвиток діючих промислових підприємств та інших господарських об'єктів загальнодержавного значення, які відносяться до Переліку видів дія­льності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Питання організації проведення державної екологічної експертизи документації по радіа­ційно-небезпечних об'єктах вирішуються спільно управлінням держа­вної екологічної експертизи та адміністрацією ядерного регулювання Мінекобезпеки України.

Усіх видах програм та схем розвитку і розміщення продуктивних сил, галузей народного господарства і промисловості, проектах гене­ральних планів населених пунктів, схем районного планування, іншій проектно-планувальній документації, яка затверджується Верховною Радою України або Кабінетом Міністрів України.

Матеріалах пропозицій міністерств і відомств щодо розміщення но­вих, розширення та реконструкції, консервації та ліквідації діючих підприємств і об'єктів — за дорученнями Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

Проектах законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середови­ща і використання природних ресурсів, діяльності, що може негатив­но впливати на стан навколишнього природного середовища та здо­ров'я людей.

Проектах державних будівельних норм, відомчих будівельних норм, регіональних будівельних норм, інструкцій, вказівок, положень та ін. подібних документів в частині регламентації ними розробки природо­охоронних питань; проектах еталонів розділів оцінки впливу запроек­тованої діяльності на навколишнє середовище у складі документації різних стадій проектування.

Документації по впровадженню нових технологій і техніки (проектах будівництва дослідно-промислових установок, окремих цехів, вироб­ництв, технологічних ліній чи дільниць та інших матеріалах, які мо­жуть бути до них прирівняні) у тих видах діяльності та на об'єктах, що входять до переліку таких, які становлять підвищену екологічну небезпеку (після попередньої оцінки місцевими органами Мінекоре-сурсів України) — пп. 9.1-9.5 цієї Інструкції.

Матеріалах реєстрації пестицидів і агрохімікатів (спільно з Держав­ною міжвідомчою комісією України у справах випробувань та реєст­рації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив Укрдержхі-мкомісією).

Екологічних ситуаціях, що склалися в окремих населених пунктах чи регіонах (у випадках, коли рішення про проведення екологічної оцін­ки ситуації прийняте Кабінетом Міністрів України). Крім того, управ­ління державної екологічної експертизи Мінекоресурсів України у порядку вибіркового контролю за якістю проектної документації та висновків місцевих еколого-експертних підрозділів може, при по­требі, вимагати направлення до Мінекоресурсів для здійснення державної екологічної експертизи будь-яких проектних матеріалів і документації незалежно від наявності висновків по них, раніше підго­товлених місцевими органами Мінекобезпеки України. У таких випа­дках остаточними висновками державної екологічної експертизи вва­жаються висновки, організація підготовки яких забезпечена вищесто­ящим органом.

4.2. До компетенції еколого-експертних підрозділів місцевих органів Мінекобезпеки України (за винятком Державних інспекцій охорони Чорно­го і Азовського морів Мінекоресурсів України — п. 4.3 цієї Інструкції) входить організація здійснення і безпосереднє проведення державної екологічної експертизи по:

1)         Усіх техніко-економічних обґрунтуваннях, технікоекономічних роз- рахунках і проектах (робочих проектах) діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку згідно із переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України (в обов'язковому поряд- ку), за винятком віднесених до компетенції управління державної екологічної експертизи Мінекобезпеки України. Крім того, за доку- ментацією, реалізація проектних рішень якої може, з точки зору еко- лого-експертних підрозділів місцевих органів Мінекобезпеки, негати- вно впливати на стан навколишнього природного середовища, у кож- ному конкретному випадку за рішенням цих підрозділів.

При проведенні екологічної експертизи документації щодо радіацій­но-небезпечних об'єктів склад експертних комісій, вибір конкретних організацій для підготовки робочих матеріалів попередньої оцінки проектної документації чи проектів висновків державної екологічної експертизи і самі проекти висновків державної екологічної експерти­зи підлягають погодженню в кожному конкретному випадку з адміні­страцією ядерного регулювання Мінекоресурсів України.

Матеріалах усіх видів схем і програм розвитку народногосподарсько­го комплексу області, міста, району, з точки зору їх відповідності вимогам природоохоронного законодавства.

Генеральних планах, проектах районного планування, планування приміських і зелених зон міст, схемах генеральних планів промисло­вих вузлів, схемах розміщення підприємств у промислових вузлах і промислових районах, схемах впорядкування промислової забудови.

Документації по впровадженню нових технологій і техніки, в галузях діяльності та на об'єктах, які входять до переліку таких, що становлять підвищену екологічну небезпеку (в обов'язковому порядку), з підго­товкою тільки попередніх висновків, а також тих, що можуть (з точки зору органів Мінекобезпеки України) негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, з підготовкою остаточних висновків — пп. 9.1-9.5 цієї Інструкції. 5) Документації по впровадженню нових матеріалів і речовин в галузях діяльності та на об'єктах, які входять до переліку таких, що станов­лять підвищену екологічну небезпеку (в обов'язковому порядку), а також тих, що можуть (з точки зору органів Мінекоресурсів Украї­ни) негативно впливати на стан навколишнього природного середо­вища (за винятком пестицидів і агрохімікатів) — пп. 10.1 10.6 цієї Інструкції.

Крім того, відповідно до рішень Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів, еколого-експертні підрозділи місцевих органів Мінекобезпеки України мо­жуть організовувати (спільно з відповідними інспекційними підрозді­лами Мінекоресурсів) роботу по експертній оцінці екологічних ситуа­цій, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, пп. 7.1-7.5 цієї Інструкції, а також на діючих об'єктах та комплексах, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного сере­довища, пп. 8.1-8.5 цієї Інструкції.

Така робота може здійснюватись одним із шляхів, вказаних у розділі 2 цієї Інструкції.

4.3. До компетенції Державних інспекцій охорони Чорного і Азов­ського морів Мінекоресурсів України входить:

1) Організація здійснення та безпосереднє проведення державної еколо­гічної експертизи техніко-економічних обґрунтувань, техніко-економі-чних розрахунків і проектів (робочих проектів) діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку згідно із переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, підконтрольних Державним інспекціям охорони Чорного і Азовського морів згідно з положенням про них (в обов'язковому порядку), в тому числі — в по­ртах та на судноремонтних заводах, а також тих, що можуть негатив­но впливати на стан навколишнього природного середовища — у ко­жному конкретному випадку за визначенням Державних інспекцій охорони Чорного і Азовського морів (по об'єктах загальнодержавного значення, організація експертизи документації яких входить до компетенції Мінекобезпеки України — за дорученнями цього Міні­стерства).

2) Участь у державній екологічній експертизі документації по об'єктах, що можуть негативно впливати на стан моря (за відповідними подан­нями Державного комітету охорони навколишнього природного сере­довища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим, держав­них управлінь екологічної безпеки в приморських областях).

4.4. Еколого-експертні підрозділи місцевих органів Мінекоресурсів України при проведенні державної екологічної експертизи повинні викори­стовувати дані, які накопичуються в регіональних (обласних) банках да­них, що створюються згідно з проектом державної системи екологічного моніторингу.

 

РОЗДІЛ 5. Природоохоронні показники, що оцінюються при здійсненні державної екологічної експертизи

 

Як правило, документація може вважатися такою, що відповідає су­часним природоохоронним вимогам, якщо нею передбачається:

Вдале, з екологічної точки зору, розміщення промислового чи іншого господарського об'єкта, яке не порушує меж існуючих територій природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, що резервуються з метою подальшого заповідання, цінних ландшафтів; не потребує зайняття територій, перспективних для розробки родовищ корисних копа­лин, зайняття значних (більше 10 га) площ лісів 1-ї групи, орних земель, багаторічних насаджень, замиву чи засипки акваторій природних водойм і штучних водоймищ, переносу чи спрямлення ділянок русел рік, обвалу­вання заплав річок та виконання на них гідромеліоративних робіт, що мо­жуть суттєво змінити природний стан цих територій; враховує характери­стики рози вітрів щодо найближчих сільських населених пунктів і міської житлової забудови.

Компактне, раціональне розташування виробничих, адміністрати­вних, енергетичних й інших об'єктів на обраній території, що дозволяє не порушувати зайвих площ земель і економно використовувати земельні ресурси.

Застосування досконалих енергозберігаючих, малоі безвідход­них, нересурсоємких технологій виробництва, що забезпечують комплекс­не, максимально повне використання мінеральних і біологічних ресурсів (особливо корисних копалин).

Раціональне і економне використання водних ресурсів, створення водооборотних циклів, повторно-послідовне використання води у вироб­ничому процесі, забезпечення ефективної очистки всіх видів стічних вод (в тому числі поверхневих — з території підприємства) до показників, що дають можливість направлення їх для поповнення водооборотних циклів чи гарантують безперешкодне прийняття для остаточної очистки на загаль­номіські очисні споруди (застосування раціональних і економних технологій зрошення на меліоративних системах, здійснення заходів по попереджен­ню забруднення поверхневих і підземних вод дренажним стоком).

 

Застосування високоефективних, досконалих пилогазоочисних споруд, здатних забезпечити неперевищення встановлених показників гра­нично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосфері на межі нормативної чи розрахункової санітарно-захисної зони та в районах прилеглої житлової забудови.

Забезпечення максимально можливої утилізації всіх видів відхо­дів, що утворюються на підприємстві в процесі його виробничої діяльності (в тому числі шляхом передачі їх для наступної переробки і використання на інші підприємства і об'єкти), чи екологічно безпечного їх поховання.

5.7.      Максимально можливе збереження існуючих зелених наса- джень, відновлення порушених і створення нових, виконання заходів по охороні тваринного світу (включаючи рибоохоронні заходи на водозабір- них спорудах).

5.8.      Надійний захист довкілля від шкідливого впливу фізичних фак- торів — шуму, вібрації, електромагнітних полів, ультрата інфразвуку і таке інше.

РОЗДІЛ 6. Вимоги до складу документації, що подається на державну екологічну експертизу

 

Еколого-експертними підрозділами Мінекоресурсів України і його місцевих органів приймається для екологічної оцінки документація, яка містить:

Загальну інформацію про об'єкт проектування і передбачувані проектні рішення (загальна пояснювальна записка).

Стислий виклад суті проекту (паспорт чи конспект проекту).

Розділ (том, частину, главу і т. ін.) — Оцінка впливу запроектова­ної діяльності на стан оточуючого середовища.

Вказаний розділ розробляється згідно з вимогами державних будіве­льних норм України — Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування. ДБН А.2.2.-1-95, які затверджені наказами Держкоммістобудування України від 28 лютого 1995 р. № 37 та Мінекоресурсів України від 5 квітня 1995 р. № 9 і введені в дію з 1 липня 1995 р.

6.4.      Заяву про очікувані (передбачувані) екологічні наслідки запроек- тованої (запланованої) діяльності — як результат матеріалів оцінки впливу запроектованої діяльності на стан навколишнього середовища.

Крім того, залежно від потреби, у кожному конкретному випадку, на вимогу спеціалістів еколого-експертних підрозділів органів Мінекобезпеки України повинні надаватись для розгляду будь-які інші частини (розділи) проектної документації, включаючи розрахунки, обґрунтування й інші матеріали, що не входять до складу проекту, але зберігаються в проектній організації.

До документації, що передається для здійснення екологічної експер­тизи повинні додаватися копії всіх погоджень і висновків заінтересованих організацій, отриманих раніше, а також технічних умов.

Еколого-експертні підрозділи органів Мінекобезпеки України повинні звертати увагу на наявність висновків (погоджень) проектних організацій, на які покладені функції здійснення територіальної діяльності (згідно з державними будівельними нормами України — Положення про територіа­льну діяльність у будівництві. ДВН України 361-92, які затверджені поста­новою Держбуду України від 25 березня 1992 р.) і, при потребі, вимагати їх представлення.

Крім того, на вимогу еколого-експертних підрозділів органів Мінеко-безпеки України мають також представлятися висновки відомчої експерти­зи організацій замовників та місцевих органів влади (районного, міського рівня — при експертизі на рівні області чи Автономної Республіки Крим; обласного чи Автономної Республіки Крим рівня — при експертизі управ­лінням державної екологічної експертизи Мінекоресурсів України).

Практичне проведення державної екологічної експертизи документа­ції щодо видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, проводиться після оголошення замовником через засоби масової інформації Заяви про екологічні наслідки діяльності.

Замовники проектної документації, а також проектні організації зо­бов'язані вносити в документацію зміни, пов'язані з введенням в дію (після завершення проектних робіт чи проведення експертизи) нових нор­мативних актів щодо охорони навколишнього природного середовища.

 

РОЗДІЛ 7. Експертиза екологічних ситуацій на певних територіях

Необхідність і доцільність експертної оцінки екологічної ситуації, що склалася в окремих населених пунктах і регіонах, визначається Кабіне­том Міністрів України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів чи їх виконавчими комітетами.

Практичне виконання такої оцінки з підготовкою проекту можли­вого експертного висновку доручається, як правило, науковим центрам Мінекобезпеки України, іншим науково-дослідним і проектним спеціалізо­ваним організаціям, асоціаціям, центрам, фірмам, які мають необхідні можливості і досвід подібної діяльності. Вибір конкретного виконавця здійснюється еколого-експертними підрозділами Мінекоресурсів чи його місцевих органів.

Експертна оцінка екологічної ситуації повинна виконуватися на договірних засадах між зацікавленими сторонами за рахунок коштів держа­вного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюдже­тів — залежно від того, який орган приймав рішення про проведення такої експертизи, а також за рахунок коштів відповідних позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища.

В процесі експертної оцінки екологічної ситуації:

 

На основі наявних фондових даних, інформації місцевих органів Міністерства охорони здоров'я, Держкомгідромету, Держкомгеології, інших міністерств і відомств, результатів спеціально проведених ана­лізів і досліджень уточнюється реальний стан екологічної обстановки на певній місцевості (забрудненість повітряного басейну, поверхне­вих і підземних вод, ґрунтів тощо);

Встановлюються причини стану, що склався, вклад у забруднення і деградацію довкілля окремих промислових підприємств й інших гос­подарських об'єктів (залежно від валових об'ємів їх викидів в атмос­феру і скидів стічних вод, інгредієнтного складу забруднень, обсягів промислових й інших відходів, ступеня їх небезпечності);

Розробляються пропозиції щодо можливих заходів по забезпеченню стабілізації й наступного поступового покращання екологічної ситуа­ції як на окремих підприємствах та об'єктах, так і на території (відпо­відного міста, району тощо) в цілому.

7.5.      Фактично всі дії по екологічній експертизі ситуації на певних те- риторіях аналогічні тим, що виконуються при розробці спеціалізованими організаціями матеріалів ТерКСОП — територіальних комплексних схем охорони природи, в зв'язку з чим доцільно, по можливості, залучати до експертної оцінки екологічних ситуацій організації, які мають досвід роботи над ТерКСОП.

 

РОЗДІЛ 8. Екологічна експертиза діючих об'єктів та комплексів

 

8.1. Питання про доцільність екологічної експертизи діючих об'єктів та комплексів може розглядатися відповідно до рішень Кабінету Міністрів

України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів.

Організація такої експертизи повинна здійснюватися спільно з еколого-експертними й інспекційними підрозділами органів Мінекобезпе-ки України і може доручатись спеціалізованим організаціям, що мають досвід підготовки екологічних паспортів підприємств, обстеження і оцінки ситуацій на діючих виробництвах, які повинні готувати робочі матеріали попередньої оцінки екологічного стану того чи іншого об'єкта або проекти висновків з цього питання і передавати їх органам Мінекобезпеки України.

Залежно від того, які органи приймали рішення про проведення таких експертиз, робота повинна фінансуватися за рахунок коштів держав­ного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також відповідних позабюджетних фондів охорони навколишнього при­родного середовища.

В процесі екологічної оцінки діючих об'єктів та комплексів:

 

виявляються наявні джерела забруднення атмосфери — стаціонарні (організовані), неорганізовані і пересувні; джерела забруднення во­дойм — технологічні процеси виробництва, цехи, ділянки і установ­ки, де утворюються забруднені стічні води; джерела забруднення ґрунтів і підземних вод — місця утворення і складування промисло­вих відходів;

визначається наявність і ефективність дії природоохоронних очисних споруд і устаткування, які задіяні на підприємстві для забезпечення попередження негативного впливу джерел забруднення на довкілля;

формулюються пропозиції щодо доцільності зміни технологічних процесів; реконструкції, ремонту чи повної заміни очисних споруд і установок; монтажу нових додаткових пилогазоочисних установок і споруд для очистки забруднених стічних вод; здійснення додаткових заходів по утилізації чи екологічно безпечному похованню промис­лових й інших відходів; проведенню заходів по упорядкуванню, благоустрою і озелененню території підприємства, організації санітар­но-захисної зони (якщо об'єкт нею не забезпечений) та забезпеченню дотримання її статусу.

8.5. Якщо йдеться про екологічну експертизу діючого об'єкта, що від­носиться до таких, які становлять підвищену екологічну небезпеку, обов'я­зковою умовою її проведення є забезпечення підготовки керівництвом об'єкта і його власником матеріалів оцінки впливу господарської діяльності на навколишнє середовище, які і повинні бути об'єктом такої експертизи.

 

РОЗДІЛ 9. Екологічна експертиза документації по впровадженню нової техніки і технології

Екологічна експертиза документації по впровадженню нової тех­ніки і технології здійснюється шляхом експертної оцінки матеріалів (прое­ктів) їх створення і практичного впровадження на нових і діючих підпри­ємствах (під документацією по впровадженню нової техніки і технологій слід розуміти в основному проекти будівництва дослідно-промислових (експериментальних) установок, цехів, виробництв, дільниць, ліній і таке інше, а також матеріали, що за своїм змістом і призначенням можуть бути прирівняні до вказаних проектів).

Документація по впровадженню нової техніки і технологій підля­гає обов'язковій державній екологічній експертизі лише в тому випадку, якщо ці технології і техніка стосуються діяльності та об'єктів, що станов­лять підвищену екологічну небезпеку. В усіх інших випадках рішення про необхідність проведення державної екологічної експертизи приймається у кожному конкретному випадку еколого-експертними підрозділами органів Мінекобезпеки України.

В процесі експертизи обов'язково оцінюються тільки показники, що стосуються забезпечення охорони навколишнього природного середо­вища від забруднення і раціональності використання природних ресурсів (пп. 5.1-5.8 цієї Інструкції), всі інші економічні, технічні і так далі — до уваги можуть не братися.

При проведенні подібної експертизи завдання щодо підготовки робочих матеріалів попередньої оцінки відповідної документації чи проек­тів висновків державної екологічної експертизи доцільно давати, за домов­леністю, місцевим проектним і проектно-конструкторським організаціям, а також вищим учбовим закладам (чи окремим групам їх спеціалістів) від­повідного розробкам профілю.

9.5. Екологічна експертиза документації по впровадженню нової техніки і технології у видах діяльності та на об'єктах, які входять до переліку таких, що становлять підвищену екологічну небезпеку, здійсню­ється у дві стадії.

Документація оцінюється попередньо на рівні місцевих органів Міне-коресурсів України, на території підвідомчій яким передбачається первинне впровадження нової технології чи техніки, і проходить остаточну експертизу на рівні управління державної екологічної експертизи Мінекобезпеки.

В усіх інших випадках — в одну стадію, на рівні еколого-експертних підрозділів місцевих органів Мінекоресурсів України.

 

РОЗДІЛ 10. Екологічна експертиза документації по впровадженню нових матеріалів і речовин

Така експертиза може проводитись тільки за документацією на впровадження нових матеріалів і речовин, але не за їх зразками.

Екологічна експертиза документації по впровадженню нових ма­теріалів і речовин обов'язково проводиться у тих випадках, коли вони при­значені для застосування у видах діяльності та на об'єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Місцевим органам Мінекоресурсів України, на території облас­тей яких передбачається первинне застосування нових матеріалів і речо­вин, доцільно доручати підготовку робочих матеріалів попередньої оцінки документації по їх впровадженню (за винятком вказаних у п. 10.4 цієї Інструкції) чи проектів можливих висновків державної екологічної експер­тизи по ній тим науковим, науково-дослідним й іншим організаціям і уста­новам, які за основним профілем своєї діяльності мають необхідні для цього можливості.

Підготовка висновків державної екологічної експертизи за мате­ріалами реєстрації пестицидів і агрохімікатів здійснюється управлінням державної екологічної експертизи Мінекоресурсів України на підставі й з урахуванням результатів розгляду та оцінки їх екологічною експертною групою, створеною Мінекоресурсів, яка розглядає відповідні матеріали за поданням Укрдержхімкомісії. Оплата робіт здійснюється Укрдержхім-комісією.

Екологічна оцінка документації по впровадженню нових матері­алів і речовин повинна полягати у виявленні наявності (чи відсутності) впливу на навколишнє природне середовище цих матеріалів і речовин в процесі їх виробництва, практичного використання і застосування, вста­новленні характеру, інтенсивності і можливих наслідків (прямих і опосере­дкованих) такого впливу (в разі його наявності), а також припустимості впровадження вказаних матеріалів і речовин, та умов цього впровадження, дотримання яких повинно бути забезпечено.

При екологічній експертизі документації по впровадженню но­вих матеріалів і речовин обов'язково повинна враховуватися можливість і повнота утилізації невикористаних залишків цих матеріалів і речовин чи їх екологічно-безпечного поховання після закінчення розрахункового строку використання.

 

РОЗДІЛ 11. Строки проведення державної екологічної експертизи і термін дії її висновку

 

11.1. При проведенні державної екологічної експертизи безпосеред­ньо еколого-експертними підрозділами Мінекоресурсів України, підготов­ці робочих матеріалів попередньої оцінки проектної документації чи прое­ктів експертних висновків спеціалізованими установами та організаціями Мінекоресурсів, строк проведення експертизи не повинен перевищувати 45 календарних днів.

В разі потреби, за рішенням еколого-експертних підрозділів Мінеко-безпеки і його органів на місцях, строк може продовжуватися до 60 днів.

У виняткових випадках, залежно від складності проблеми — до 120 днів.

Конкретні терміни підготовки робочих матеріалів попередньої оцінки проектної документації чи проектів експертних висновків залученими до цього організаціями визначаються у кожному окремому випадку договора­ми між виконавцями і замовниками експертизи.

При проведенні державної екологічної експертизи з урахуван­ням попереднього експертного розгляду документації іншими (не підпо­рядкованими Мінекоресурсів України) науковими, проектновишукувальни-ми спеціалізованими організаціями, лабораторіями, творчими колективами, групами, фірмами і таке інше чи спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями, термін здійснення експертизи — до 90 ка­лендарних днів.

При розгляді еколого-експертними підрозділами Мінекоресурсів України і його органів на місцях проектної документації, доопрацьованої і відкоригованої згідно з вимогами раніше виданих висновків державної еко­логічної експертизи, строки підготовки остаточних висновків державної екологічної експертизи — до 30 календарних днів.

Термін дії позитивного висновку державної екологічної експер­тизи — 3 роки від дня його видачі.

Принципово негативний висновок (коли реалізація проекту експерти­зи визнана недопустимою) — безстроковий.

Висновок, згідно з яким документація направлена на доопрацювання, діє до того часу, доки вимоги еколого-експертного підрозділу органів Мін-екобезпеки не будуть виконані.

 

РОЗДІЛ 12. Звітність з питань організації і проведення державної екологічної експертизи

Еколого-експертні підрозділи місцевих органів Мінекоресурсів України звітують перед управлінням державної екологічної експертизи Мін-екоресурсів раз на рік за підсумками експертної діяльності кожного поточ­ного року. Звіти повинні надходити до Мінекобезпеки України не пізніше 20 січня наступного за звітним року.

Звіти складаються з табличних форм № 1 і 2 (додатки № 1 і № 2) і пояснювальної записки.

До форми № 2 заносяться дані щодо проектів, реалізація яких визна­на недопустимою (але не тих, що повернені на доопрацювання). У пояс­нювальній записці наводяться дані щодо типових недоліків проектної документації, яка розглядалась; претензії до конкретних проектних орга­нізацій; даються пояснення щодо позиції експертів стосовно тих чи ін­ших об'єктів; пропозиції з питань організації, проведення і покращання експертної роботи.

 

РОЗДІЛ 13. Документи, що використовуються при проведенні державної екологічної експертизи

 

Еколого-експертні підрозділи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів України і його місцевих органів у своїй роботі використовують законодавчі акти України, Укази Президента, постанови і рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, діючі будівельні норми і правила, державні будівельні норми України, інші нормативно-технічні та інструктивно-методичні доку­менти, що регламентують питання проектування і експертизи.

При цьому слід керуватися витягом з Переліку нормативних докумен­тів у галузі будівництва, що діють на території України, який затвердже­ний наказом Мінбудархітектури України від 27.04.93 № 46 (доведений до місцевих органів Мінекоресурсів листом від 11.11.93 р. № 18-5-837), а також аналогічними переліками, що будуть додатково видаватися Держ-коммістобудування.

Додаток 2 до розд.6

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про екологічну експертизу

 

Стаття 13. Державна екологічна експертиза

Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколо-го-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організація­ми або спеціально створеними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

(частина перша статті 13 зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04