Материал: Державний фінансовий контроль - Навчальний посібник (Гуцаленко Л.В.)


1.2. види і форми здійснення державного фінансового контролю

Розрізняють такі види державного фінансового контролю, що

класифікуються за такими ознаками: залежно від часу проведення, за інформаційним забезпеченням, залежно від характеру взаємовід­носин суб'єкта та об'єкта, за формами здійснення (рис. 1.1): •   залежно від часу проведення державний фінансовий контроль поділяється на:

попередній контроль, який здійснюється суб'єктами держав­ного фінансового контролю на етапі розгляду і прийняття управлін­ських рішень та здійснення операцій з фінансовими і матеріальни­ми ресурсами іншими активами об'єктами державного фінансового контролю з метою упередження порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства об'єктами державного фінансово­го контролю;

поточний контроль, який здійснюється суб'єктами держав­ного фінансового контролю під час реалізації управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими активами за оперативною інформацією з метою дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів України, на підставі яких виконують­ся управлінські рішення об'єктами державного фінансового контр­олю;

наступний (ретроспективний) контроль, який здійснюєть­ся суб'єктами державного фінансового контролю по закінченню ре­алізації управлінських рішень і здійснення операцій з фінансовими активами за результатами фінансово-господарської діяльності та/ або по закінченню деякого періоду часу (але не частіше, ніж це вста­новлено законодавством України) об'єктами державного фінансо­вого контролю з метою виявлення фінансових недоліків і порушень, прийняття управлінських рішень щодо виправлення ситуації та притягнення до відповідальності винних осіб відповідно до зако­нодавства.

ВИДИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

 

Класифікаційні ознаки

 

 

 

-поточний

-наступний

За

інформаційним забезпеченням

— документальний фактичний

 

За

відношенням до власника

 

внутрішньо­відомчий

 

внутрішнього-подарський

-аудит

тематичні "перевірки

 

камеральні "перевірки

 

фінансові "експертизи

Службове "розслідування

 

"слідство

 

Рис.1.1. Види державного фінансового контролю за класифікаційними

ознаками

 

-    за інформаційним забезпеченням фінансовий контроль поділя­ють на документальний і фактичний.

Документальний контроль дозволяє встановити суть і досто­вірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реаль­ного стану об'єкта лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабора­торним аналізом та ін. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, матеріальні цінності, готову продукцію, незавершене виробництво.

• залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта дер­жавного фінансового контролю державний фінансовий контр­оль поділяється на види: зовнішній контроль та внутрішній контроль.

Зовнішній контроль здійснюється визначеними Конституцією України та незалежними конституційними органами у межах нада­них їм конституційних повноважень.

Внутрішній контроль здійснюється в межах виконавчої гілки державної влади.

за відношенням до власника фінансовий контроль поділяють на внутрішньовідомчий і внутрішньогосподарський. Внутрішньовідомчий контроль проводиться міністерствами,

відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних пере­вірок та ревізій.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійсню­ється власниками, апаратом управління підприємницьких струк­тур відповідно до діючого законодавства стосовно діяльності цехів, бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відпові­дальність за внутрішньогосподарський контроль лежить на службі головного бухгалтера.

за формами здійснення фінансового контролю розрізняють:

 

ревізії;

аудит;

тематичні перевірки;

камеральні перевірки;

фінансові експертизи;

службове розслідування;

слідство.

Ревізія це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, до­триманням законодавства з фінансових питань, достовірністю облі­ку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, поперед­ження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Основна мета ревізії виявити господарські і фінансові пору­шення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марно­тратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до відшкодування завданого збитку, шко­ди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

Ревізія підприємницьких структур надає всебічну оцінку ви­робничій і фінансово-господарській діяльності підприємств, ефек­тивності використання виробничого потенціалу, забезпеченню збе­реження господарських ресурсів, повноті нарахування та сплати податків до бюджету тощо.

Ревізія здійснюється спеціальною уповноваженою ревізійною групою після виконання господарських операцій за минулий період часу. Виявлені під час ревізії недоліки і порушення чинного зако­нодавства, нормативно-правових актів, які регулюють господарську діяльність, взаємовідносини з бюджетом обґрунтовані системою до­казів з визначенням розмірів збитків, втрат, нестач, конкретизацією винних службових осіб, матеріальної та правової відповідальності.

Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії класифікуються

на:

відомчі проводяться працівниками відомства на підпорядкова­них підприємствах одного власника;

позавідомчі здійснюються органами державного, аудиторсько­го контролю (системи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Державної податкової адміністрації тощо).

За організаційними ознаками розрізняють ревізії:

планові здійснюються відповідно до заздалегідь розроблених і затверджених планів;

позапланові проводяться в строки, не передбачені затвердже­ним планом (у разі стихійного лиха, незадовільної роботи підпри­ємства чи взаємопов'язаних підприємств).

Аудит форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів.

Мета аудиту підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтер­ський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими по­ложеннями.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями здійснення, а й організаційними формами його проведення. Аудит виконують неза­лежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підпри­ємницьку діяльність і мають сертифікат та ліцензію на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур, які бажають одержати такі ауди­торські послуги. Аудитор несе відповідальність перед зовнішніми споживачами його інформації (акціонерами, кредиторами, банка­ми) щодо якості та обґрунтованості результатів контролю.

Тематична перевірка це форма контролю окремих сторін чи те­матичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цін­ностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджет­ними фондами і т. ін. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

Камеральні перевірки форма фінансового контролю, яку за­стосовують в органах виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій в податкових інспекціях.

Фінансова експертиза форма державного фінансового контр­олю, яка передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових й економічних результатів діяльності, підготовку обґрунтованих висновків та пропозиції для прийняття рішень щодо об'єкта експертного дослідження.

Службове розслідування це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов'язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відно­сини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника під­приємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, служ­бових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов'язаних з при­своєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями. Слідство проводиться судово-слідчими правоохо­ронними органами і регулюється особливим процесуальним зако­нодавством.