Материал: Державний фінансовий контроль - Навчальний посібник (Гуцаленко Л.В.)


15.5. залучення працівників державної контрольно-ревізійної служби до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів

При залученні працівників державної контрольно-ревізійної служби до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів слід керуватися методичними рекомендаціями працівникам дер­жавної контрольно-ревізійної служби в Україні при залученні їх до процесуальних дій як свідків, експертів, спеціалістів, які розробле­но відповідно до Конституції України та на підставі Кримінально-процесуального кодексу України і Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Рекомендації окреслюють правила поведінки працівників дер­жавної контрольно-ревізійної служби в Україні (далі ДКРС) при отриманні повістки чи іншого звернення особи, яка проводить ді­знання, слідчого, прокурора або судді щодо залучення їх до проце­суальних дій як свідків, експертів або спеціалістів.

Рекомендаціями визначено значення таких термінів: свідок - особа, про яку в особи, яка проводить дізнання, слід­чого, прокурора або судді є дані, що їй відомі обставини, які мають відношення до справи, яка знаходиться у процесуальному прова­дженні;

експерт особа, яка має необхідні знання і юридичне право для дачі від свого імені висновку за результатами досліджуваного на прохання суб'єкта процесуального провадження питання;

спеціаліст особа, яка залучається до проведення слідчої дії, володіє спеціальними знаннями і навиками та не заінтересована в результатах справи;

справа, що перебуває у провадженні, справа, по якій за на­явності встановлених законом приводів і підстав (ст. 94 КПК) орган дізнання, слідчий або прокурор винесли постанову про порушення кримінальної справи, а суд - ухвалу до порушення провадження по справі, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа (ст. 98

КПК);

допит слідча дія в межах провадження по справі, за допомо­гою якої шляхом опитування свідка про відомі йому дані по справі з'ясовуються і перевіряються фактичні обставини справи;

адміністрація органу ДКРС керівник, його заступники або канцелярія (загальний відділ) органу ДКРС;

обставини справи це зовнішні фактори, що характеризують виявлене порушення і особу, що підозрюється в його здійсненні (час, місце, спосіб здійснення порушення, його мотив, характер і ступінь відповідальності, розмір вчинених збитків або шкоди, дані які позитивно чи негативно характеризують підозрюваного по ро­боті та в побуті).

Працівникам органів ДКРС потрібно пам'ятати, що чинним за­конодавством особі, що проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді в справах, які перебувають у їх провадженні, надається право викликати як свідків будь-яких осіб (ст. 66 КПК).

Як свідок може бути викликаний будь-який працівник органу ДКРС, про якого є дані, що йому відомі обставини, які мають відно­шення до кримінальної справи, в межах якої проводиться (проводи­лася) ревізія чи перевірка, або справи, що слухається в суді.

Виклик органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею пра­цівника органу ДКРС як свідка є правомірним, якщо він проводить (проводив) ревізію чи перевірку відповідно до статті 66 КПК або якщо про обставини їх проведення йому має бути відомо з огляду на його службові обов'язки.

Посадова особа органу ДКРС зобов'язана з'явитися за викли­ком органу дізнання, слідчого, прокурора або судді і дати правдиві показання про відомі їй обставини справи (ст. 70 КПК). Навіть у тих випадках, коли особа вважає, що вона не може бути свідком по даній справі, вона зобов'язана з'явитися за викликом і надати відповідні пояснення про відсутність у неї даних щодо обставин справи.

Свідок є незамінним, тому, якщо певна посадова особа органу ДКРС уже допитувалась або підлягає допиту як свідок по конкретній справі, вона не може в цій самій справі займати інше процесуальне положення (не може бути експертом, спеціалістом, представником потерпілого, цивільно­го позивача або відповідача, громадським захисником чи обвинувачем).

Свідок викликається до органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді повісткою, яка вручається йому під розписку, а у разі його тимчасової відсутності будь-кому з дорослих членів його сім'ї, які проживають з ним, представнику житлово-експлуатаційної органі­зації, виконавчого комітету селищної чи сільської ради, адміністрації органу ДКРС за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також службовою запискою, телеграмою або телефонограмою, що оформляються відповідно до вимог ч. 2 статті 166 КПК і вручаються (передаються) так само, як і повістка.

Повістка виписується на стандартному бланку зі штампом ор­гану дізнання, слідчого, прокурора або судді і має містити дані: хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, а також на­слідки неявки без поважних причин. Повістка направляється з роз­пискою, яка з відміткою про час вручення повертається особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокуророві чи судді.

Поважними причинами неявки свідка до ініціатора допиту в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можли­вості своєчасно з'явитися до особи, яка проводить дізнання, слідчо­го, прокурора чи судді. Про неможливість з'явитися в призначений строк для допиту працівник органу ДКРС, який отримав повістку, має по можливості письмово сповістити про це ініціатора допиту (шляхом проставлення відповідного запису в розписці, направ­лення телеграми, факсограми чи листа). При цьому факт хвороби підтверджується копією лікарняного листка, а факт несвоєчасності отримання повістки повинен бути засвідчений відміткою із зазна­ченням часу отримання на розписці та, у разі тимчасової відсутності свідка, поясненнями особи, якій вона була передана для вручення свідку. Питання про поважність причин неявки свідка вирішується ініціатором допиту в кожному конкретному випадку.

Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ, за умови наявності підтвердження факту вручення свідку повістки (ст. 70 КПК).

Привід здійснюється органами внутрішніх справ за мотивова­ною постановою, яка оголошується свідкові перед її виконанням.

У тих випадках, коли свідок викликався на допит по телефону, служ­бовою запискою, телеграмою, факсограмою або через сусідів, при його неявці до нього заборонено застосовувати привід та грошове стягнення.

У випадку неявки свідка без поважних причин суд вправі наклас­ти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру за­робітної плати (ст. 70 КПК). Питання про грошове стягнення вирішу­ється судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено і в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не пере­шкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення.

За злісне ухилення від явки до суду свідок несе відповідальність за ч. 1 статті 185-3 КУпАП, а за злісне ухилення свідка від явки до органів попереднього слідства або дізнання за ст. 185-4 КУпАП (ст. 71 КПК). Вказані статті передбачають накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Права свідка при допиті:

знати у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;

давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися послугами перекладача;

заявляти відвід перекладачу;

особисто знайомитися з протоколом допиту і клопотати про вне­сення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті (ст. 305 КПК);

відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї або близьких родичів (ст. 63 Конституції України);

оскаржувати неправомірні дії особи, яка здійснює допит;

одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.

Свідок попереджається про відповідальність на всіх стадіях як кримінального, так і цивільного процесу, у якому він безпосередньо бере участь, за відмову від дачі та за дачу завідомо неправдивих по­казань (ст. 167 КПК, ст. 182 ЦПК).

За дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі пока­зань свідок несе кримінальну відповідальність за статтями 178, 179 Кримінального кодексу України, які передбачають максимальну відповідальність у вигляді позбавлення волі до одного року.

Свідок має допитуватися окремо і у відсутності інших свід­ків. Про допит свідка складається протокол з додержанням пра­вил, зазначених у статті 85 КПК. Після закінчення допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для прочитання. В протоколі допиту свідка повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, які брали участь у допиті, їх адреси; роз'яснення прав і обов'язків; зміст допиту, час його початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, з'ясовані при допиті. Протокол має бути за­читаний всім особам, що брали участь у допиті, або наданий для осо­бистого ознайомлення з роз'ясненням їх права робити зауваження.

Протокол підписують свідок, слідчий і особи, які були присутні на допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.

Статтею 85 КПК передбачається можливість відмови свідка від підпису протоколу допиту, яка не може трактуватися як відмова від дачі показань. У даному випадку відмова свідка підписати протокол засвідчується підписом особи, яка проводила допит. Пояснення про причини від відмови підпису протоколу заноситься в протокол, а у випадку, коли воно викладене на окремому аркуші, приєднується до протоколу.

Примушення давати показання при допиті або підписувати про­токол допиту шляхом незаконних дій (погрозами, насильством, об­маном) з боку особи, яка проводить дізнання або попереднє слідство, переслідується відповідно до статті 175 Кримінального кодексу України.

Працівникам органів ДКРС слід мати на увазі, що стаття 55 Конституції України стверджує: „Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань".

З огляду на це положення працівнику органу ДКРС, який ви­кликається на допит як свідок, рекомендується:

обов'язково повідомити про виклик на допит керівництво від­повідного органу ДКРС із поданням копії повістки, телеграми, факсограми чи службової записки;

встановити телефон особи, яка викликає на допит, і, по мож­ливості, шляхом телефонної розмови з нею з'ясувати, стосовно якої справи і яких обставин його викликано на допит;

повідомити про виклик на допит дорослого члена сім'ї, зазна­чивши куди і до кого він викликається, день і час явки, телефон ініціатора допиту;

поновити в пам'яті обставини проведення певної ревізії (пере­вірки) та з дозволу керівництва відповідного органу ДКРС взя­ти із собою на допит, при необхідності, ревізійну справу, щоб не допустити неточних відповідей;

до того, як з'явитися на допит як свідок, проконсультуватися у юриста, а при необхідності залучити для участі в допиті юриста органу ДКРС або свого адвоката;

підготувати для подання особі, яка проводить дізнання, слідчо­му, прокурору чи судді заяву про те, що він не може бути свід­ком за справою, що знаходиться у провадженні (за винятком випадків кримінального чи судового слідства стосовно діяль­ності самого свідка), оскільки йому не можуть бути відомі об­ставини справи, через те, що в силу своїх повноважень ревізор зобов'язаний лише провести ревізію чи перевірку шляхом відпо­відного вивчення фінансових документів та бути присутнім при здійсненні контрольної інвентаризації, обмірі виконаних робіт, зважуванні тощо;

за умов наявності в ході допиту завідомо протиправних посягань на права і свободи свідка, зокрема безпідставного затягування до­питу, запам'ятовувати або занотовувати всі обставини допиту, що

можуть бути використані надалі як докази таких протиправних

дій (особливості приміщення, хто, з чим і о якій годині заходив у

приміщення, де проводився допит, телефонні розмови і т.ін.).

При відсутності свідка, викликаного на допит поза місцем робо­ти, значно довший час, ніж це випливає з його обставин, керівнику чи заступнику керівника органу ДКРС (в робочий час), або члену сім'ї (в неробочий час) доцільно зателефонувати особі, яка прово­дить дізнання, слідчому, прокурору чи судді стосовно місцезнахо­дження працівника органу ДКРС.

При наявності відомостей про протиправні посягання на права і свободи працівника служби, який є свідком, керівнику чи заступ­нику керівника органу ДКРС або члену сім'ї доцільно звернутися за захистом прав і свобод свідка до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до суду або до керівництва відповідного правоохоронного органу.

У разі наявності реальної загрози життю, здоров'ю, житлу чи майну свідок, члени його сім'ї та близькі родичі мають право на за­безпечення безпеки. Реалізація цього права проводиться шляхом подачі до органу дізнання, слідчому, прокурору або суду заяви чи повідомлення про загрозу безпеки особі.

Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, ад­воката чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведен­ня допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого при­міщення, у тому числі за межами приміщення суду, та про надання права учасникам судового розгляду слухати його показання, стави­ти запитання та слухати відповіді на них.

Відповідно до чинного законодавства (ст. 92 КПК, ст. 71 ЦПК, ст. 275 КУпАП) за свідками зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з викликом та явкою до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, судді або до органів, у проваджен­ні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення.

Крім того, особам, які викликаються як свідки, якщо виконан­ня їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, з коштів, передбачених кошторисом органу, що зробив виклик, мають відшкодовуватися вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з най­мом житлового приміщення, та добові.

Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України осо­бою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором або суддею як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка володіє необхід­ними знаннями для надання висновку з питань, що досліджуються (ст. ст. 66, 75 КПК), за виключенням особи, яка знаходиться в служ­бовій або іншій залежності від обвинувачуваного, потерпілого або раніше була ревізором по справі.

По відношенню до працівників органів ДКРС правомочними є виклики по залученню їх до процесуальних дій як експертів, якщо:

виклик здійснено особою, що проводить дізнання, слідчим, про­курором або суддею на підставі постанови про призначення екс­пертизи по кримінальній справі;

предметом дослідження, за яким працівнику органу ДКРС про­понується дати висновок, є питання, що входять до виключної компетенції органу ДКРС;

працівник органу ДКРС, якого залучають до процесуальних дій як експерта, не є в службовій залежності від обвинуваченого, потерпілого, не проводив раніше ревізію (перевірку), матеріали якої фігурують у справі;

документально зафіксовано, що працівник органу ДКРС має від­повідні державні ліцензії чи дозволи на експертну діяльність. При недотриманні хоча б однієї з наведених в частині другій

цього пункту умов виклик працівника органу ДКРС як експерта до особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора чи судді є непра­вомірним.

Висновок експерта має самостійне доказове значення. У висно­вку має бути обов'язково зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій під­ставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Висновок підписується експертом.

За особою, якщо вона виконує функції експерта в порядку службового завдання (в межах робочого часу і за дорученням або з відома керівництва), зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений нею у зв'язку з явкою та викликом до органів дізна­ння, попереднього слідства, прокуратури чи суду; їй також мають відшкодовуватися органом, що зробив виклик вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з наймом житлового при­міщення, та добові.

Законодавством також передбачено, що особам, які виконують функції експертів не в порядку службового завдання (в неробочий час), за проведену роботу виплачується винагорода. Однак потрібно зазначити, що оскільки всі посадові особи органів ДКРС є держав­ними службовцями, то таке сумісництво для них заборонено.

На підставі наведеного, керуючись тим, що компетенція ор­ганів ДКРС визначена статтею 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", та виходячи з того, що За­кон України „Про судову експертизу" зобов'язує відповідні органи доручати проведення експертиз переважно фахівцям, внесеним до реєстру Міністерством юстиції України (ч. 3 ст. 9), контрольно-ревізійні працівники можуть бути експертами лише у двох випад­ках, а саме:

•           при наявності спеціального дозволу (індивідуальної ліцензії) на експертну діяльність в позаурочний час, без оплати винагоро­ди, в межах компетенції, визначеної ліцензією;

•           при наявності спеціального дозволу (індивідуальної ліцензії) на експертну діяльність у робочий час в порядку службового до­ручення по розгляду матеріалів ревізії (перевірки), що є пред­метом процесуального провадження за статтею 66 КПК, або з інших питань, що входять до компетенції органу ДКРС. Законодавством (ст. 75 КПК) визначено, що експерт дає висно­вок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. З цієї причини працівник органу ДКРС, що залучається в якості експерта, не може використовувати при оформленні висновку будь-які фір­мові бланки органу ДКРС.

За надання завідомо неправдивих висновків або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді або при провадженні попереднього слідства чи дізнання екс­перт несе кримінальну відповідальність згідно зі статтями 178, 179 Кримінального кодексу України.

Право викликати фахівців для проведення слідчих дій як спеці­алістів надано особі, що проводить дізнання, слідчому, прокурору чи судді в справах, які перебувають у їх провадженні (ст. 128-1 КПК).

Участь спеціаліста в слідчих діях є обов'язковою при зовніш­ньому огляді або ексгумації трупа (ст. 192 КПК), судово-медичному освідченні (ч. 2 ст. 193 КПК), та допиті неповнолітнього або розумо­во відсталого свідка (ч. 1 ст. 168 КПК).

В інших випадках спеціаліст може залучатися до слідчих дій на розсуд правоохоронців: при опису майна, обшуку, огляді місця зло­чину, відтворенню обстановки і обставин події, вилученні докумен­тів тощо.

Неправомірними є виклики як спеціалістів осіб, які не володі­ють спеціальними знаннями і навиками (не мають відповідної осві­ти, кваліфікації і практики роботи), які зацікавлені в результатах слідчих дій (є в службовій або іншій залежності від підозрюваних, обвинувачуваних, потерпілих), та/або брали (беруть) участь в про­веденні бухгалтерських і інших відомчих ревізій, а також у прове­денні інспекторських перевірок, матеріали яких послужили підста­вою для порушення справи і притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Виклик спеціаліста здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею шляхом направлення листа в адресу органу, що має виділити спеціаліста, без винесення постанови.

При прийнятті рішення про направлення працівника для участі в слідчих діях як спеціаліста керівник органу ДКРС має зважити на специфіку роботи працівників служби.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" перед контрольно-ревізійними працівниками стоять завдання не тільки контролювати дотримання законодавства з фінансових питань, а й вживати заходів до відшкодування винними особами збитків, недопущенню їх нада­лі та притягнення винних осіб до встановленої законодавством від­повідальності. Таким чином, при виконанні службових обов'язків будь-який контрольно-ревізійний працівник органу ДКРС є заці­кавленою особою.

Тому при направленні працівника до правоохоронного органу як спеціаліста потрібно уточнити у нього, чи не відомі йому обста­вини, що унеможливлюють його участь у справі. Згідно зі статтею 62 КПК спеціаліст при наявності відомих йому обставин, що виклю­чають його участь у справі, зобов'язаний заявити самовідвід, про що подає керівнику органу ДКРС відповідне пояснення.

Отже, на підставі викладеного, контрольно-ревізійні працівни­ки можуть бути спеціалістами лише по справі, що перебуває у про­вадженні, якщо у ній як докази використовувалися матеріали ревізії чи перевірки, проведеної іншими органами державного фінансового контролю, з питань, які віднесені до компетенції органів ДКРС.

Роль спеціаліста у слідчих діях полягає у сприянні особі, що про­водить дізнання, слідчому або прокурору у виявленні, закріпленні і вилученні доказів. Беручи участь у слідчих діях, спеціаліст, зокрема, має право: застосовувати науково-технічні засоби і прийоми для ви­явлення, закріплення і вилучення доказів; проводити спостережен­ня, вимірювання, досліди;консультувати слідчого з спеціальних питань, допомагати йому правильно викласти в протоколі виявле­ні дані; формулювати питання, а з дозволу слідчого і задавати їх учасникам слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закрі­пленням і вилученням доказів; знайомитися з протоколом, робити свої зауваження відносно його змісту; підписувати протокол. Само­стійно спеціаліст жодних документів за результатами слідчих дій не складає.

У зв'язку з тим, що у випадку відмови або ухилення спеціаліста від виконання в ході слідчих дій певних своїх обов'язків слідчий має право повідомити про це адміністрацію підприємства, установи чи організації, що направила спеціаліста, контрольно-ревізійному пра­цівнику, що залучений як спеціаліст, рекомендується за результата­ми своєї участі в слідчих діях надавати керівництву органу ДКРС службову записку, в якій зазначати виконану ним роботу.

Відшкодування витрат спеціалісту по виклику і явці його до особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора чи судді прово­диться аналогічно виклику свідків і експертів.

Питання для обговорення та самоперевірки

Якими законодавчими актами керуються правоохоронні органи при їх участі у заходах з державного фінансового контролю?

Назвіть права Служби безпеки України при участі у заходах з державного фінансового контролю.

Назвіть права міліції при участі у заходах з державного фінансо­вого контролю.

Назвіть повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за ефективністю державного фінансового контролю.

Дайте визначення термінів „свідок", „експерт", „спеціаліст", та охарактеризуйте їх повноваження.

У якому випадку працівники органів ДКРС можуть викликатись в прокуратуру чи до суду як свідки ?

У якому випадку працівники органів ДКРС можуть викликатись в прокуратуру чи до суду як експерти ?

У якому випадку працівники органів ДКРС можуть викликатись в прокуратуру чи до суду як спеціалісти ?

У яких випадках працівник органів ДКРС може не з'являтись на виклик прокуратури чи суду?

Назвіть правові підстави залучення працівників органів ДКРС як свідків.

Яким чином здійснюється забезпечення законних інтересів пра­цівників органів ДКРС при залучення їх до процесуальних дій як свідків?

Назвіть правові підстави залучення працівників органів ДКРС як експертів.

Назвіть правові підстави залучення працівників органів ДКРС як спеціалістів.

Яким документом оформляються результати проведеної екс­пертизи?

У яких випадках контрольно-ревізійні працівники можуть бути експертами?

Хто несе відповідальність за правомірність результатів експер­тизи?

У яких випадках участь спеціаліста в слідчих діях є обов'язковою?

У яких випадках виклики працівників органів ДКРС як спеціаліс­тів є неправомірними ?

Якими органами здійснюється виклик працівник органів ДКРС як спеціалістів ?

У чому полягає роль спеціаліста у слідчих діях ?

Рекомендована література за розділом 15 Основна література

Закон України „Про Службу безпеки України" від 25.03.92 № 2229-ХІІ (витяги) (Із змінами станом на 13.01.2000).

Закон України „Про міліцію" від 20.12.90 № 565-ХІІ (витяги) (Із змінами станом на 06.04.2000).

Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", від 30.06.93 № 3341-ХІІ (витяги) (Із змінами станом на 23.03.2000).

Додаткова література

Положення про Державну службу боротьби з економічною зло­чинністю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510 (витяги).

Методичні рекомендації працівникам державної контрольно-ревізійної служби в Україні при залученні їх до процесуальних дій як свідків, експертів або спеціалістів, затверджені наказом ГоловКРУ України від 31.03.2000 № 31.