Материал: Економіка туристичного бізнесу - Навчальний посібник (Дядечко Л.П.)


2.2. правові основи організації туристичного бізнесу в україні

Туристичний бізнес належить до підприємництва сфери на­дання послуг населенню (споживачам).

Правові основи та організаційні форми підприємництва виз­начають «правила гри», створюють правовий фундамент бізнесу, забезпечуючи йому перспективи розвитку на законній основі.

Правове регулювання підприємницької діяльності в нашій країні здійснюється ланцюгом законів (їх нараховується понад 60), указами Президента та постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями обласних і місцевих органів влади, а також міжнарод­ними договорами й угодами, в яких бере участь Україна.

До основних законодавчих актів відносяться: Конституція України, Цивільний і Господарський кодекси, Закон України «Про внесення змін до закону України «Про туризм».

Центральним органом індикативного планування та регулю­вання є Міністерство культури і туризму України, Міністерство ку­рортів і туризму АРК та Державні служби туризму на місцях. Ці органи забезпечують єдиний підхід до планування туристичного біз­несу, сертифікації послуг, ліцензування діяльності підприємств і захисту прав споживачів туристичних послуг.

Умовами здійснення підприємницької діяльності в туризмі є:

ліцензування туристичної діяльності. З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності, забезпечен­ня захисту прав і законних інтересів громадян, а також захисту до­вкілля та підвищення рівня туристичного обслуговування здійсню­ється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності;

державна реєстрація суб'єктів підприємництва за місцем пе­ребування підприємця. Зареєстровані суб'єкти вносяться до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Після реєстрації відкриваються рахунки в банках;

сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності;

встановлення готелям, закладам харчування і курортним закладам відповідної категорії;

страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок;

наймання працівників і соціальні гарантії за використання їхньої праці;

майнова відповідальність суб'єктів підприємництва за ви­користання туристичних ресурсів;

-           право припинення підприємницької діяльності. Починаючи з 2004 р., в Україні введена фінансова гарантія

цивільної відповідальності туроператора і турагента перед своїми туристами за збитки, що можуть бути їм заподіяні в разі виникнен­ня обставин неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання цих підприємств банкрутами. Мінімальний розмір фі­нансового забезпечення (гарантія банку або іншої кредитної уста­нови) туроператора з усіма видами туризму передбачено в сумі, ек­вівалентній не менше ніж 20 тисяч євро, туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, в сумі не менше ніж 10 тисяч євро, а турагента не менше 2 тисяч євро.

Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі неплато­спроможності чи порушення процесу про банкрутство туроперато­ра (турагента), здійснюється відповідною кредитною установою-гарантом на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслу­говування (ваучера) та документів, які підтверджують невиконання туроператором (турагентом) договірних зобов'язань.

Загальною умовою підприємництва є державна гарантія на­дання рівних прав і можливостей щодо формування й використання всіх видів суспільних ресурсів. Держава також розробляє політику, стратегію і тактику туристичної діяльності на основі концепції і програми розвитку туризму. Нині виконується Державна програма розвитку туризму в Україні, яка охоплює період 2002-2010 років.

Крім того, держава підтримує туристичне підприємництво такими способами і засобами:

а)         надання відповідно до законодавства України земельних ді- лянок і окремих об'єктів туристичних дестинацій (природно-рекреа- ційних і туристично-екскурсійних ресурсів країни). Наприклад, при- родно-заповідний фонд Донецької області нараховує 109 об'єктів, серед яких особливим попитом користуються такі туристично- екскурсійні об'єкти, як:

^ історико-архітектурний заповідник «Святогір'я»;

культурно-архітектурні споруди в м. Артемівську;

^ художній музей відомого живописця А.І. Куїнджі в м. Маріуполі;

степовий заповідник «Кам'яні Могили» та багато інших.

б)         сприяння матеріально-технічному забезпеченню та інфор- маційному обслуговуванню туристичного бізнесу;

в)         підготовка і підвищення кваліфікації кадрів для туристич- ної діяльності;

г)         стимулювання інноваційних проектів, забезпечення конку- ренції і недопущення монополізму в туризмі.

Державне регулювання туризму охоплює систему важелів прямого та непрямого впливу (рис. 2.3).

Утручання держави в підприємницьку діяльність туристич­них структур, крім передбачених законом, заборонено.

Державне регулювання туристичного бізнесу

Важелі прямого впливу

Непрямі важелі регулювання

 

Закони та інші нормативно-правові акти

Державна політика розвитку туризму

 

Ліцензування діяльності та державна реєстрація підприємства

Індикативні плани туристичної діяльності та

науково-дослідні роботи

Державний контроль за розміщен­ням туристичних об'єктів і викорис­танням історико-культурних

Створення сприятливих умов для залучення внутрішніх таіноземіндустрію туризму

 

Інвестування об'єктів туризму світо­вого й державного значення

Підвищення доходів і

збільшення вільного часу

населення

рор^екрнаплани~йуурозвитку туристичних центрівГзапові-дників, тематичних парків

 

Входження України до світових

готельно-ресторанних ланцюгів і глобальних маршрутів

 

Спрощення процедури візового

режиму для туристів

Підтримка ринкової

конкуренції і нРедопущення

монополізації туризму

Фінансове сприяння розвитку

дитячого, молодіжного, сільського й зеленого туризму

Сприяння будівництву нових, від­новленню ^реконструкції діючих об'єктів туристичних відвідувань

Введення стандартизації та

діяльності

Контроль за дотриманням безпеки

впливу туризму на екологію та здо­ров'я нації

Запровадження фінансової гарантії відповідальності

туристичних підприємств перед сво­їми клієнтами-туристами

 

Заходи розвитку масового внутрішнього туризму з

виділенням соціального

 

Стимулювання розвитку

туристичної інфраструктури

вздовж національних ділянок мі­жнародних транспортних

коридорів та автомагістралей

Рис. 2.3. Важелі державного регулювання туристичного бізнесу в Україні