Материал: Економіка туристичного бізнесу - Навчальний посібник (Дядечко Л.П.)


1.3. сучасний стан і перспективи розвитку туристичного бізнесу в україні

 

Світовий туризм характеризується високими темпами розвит­ку, зростаннням його ролі в економіках окремих країн і регіонів.

Економіка туристичного бізнесу являє собою, з одного боку, сукупність суспільних відносин, що виникають при здійсненні турис­тичної діяльності, тобто при виробництві, розподілі, обміні та спожи­ванні туристичних послуг (турпродукту), яка вивчається економіч­ною теорією, а з іншого боку, є складовою частиною народногоспо­дарського комплексу країни як каталізатора економічного зростання.

Туристичний бізнес як складова економічного комплексу країни характеризується такими властивостями і функціями:

має свою індустрію виробництва і надання послуг туристам;

створює туристичні послуги, формує турпродукт і здійснює їх реалізацію;

формує ринок туристичних послуг різного рівня комплекс­ності;

виступає мультиплікатором росту національного доходу, валового внутрішнього (національного) продукту, зайнятості насе­лення, розвитку місцевої інфраструктури і підвищення рівня життя населення;

є сферою, в якій дешево створюються робочі місця і забезпе­чується високий рівень ефективності й швидка окупність інвестицій;

виступає ефективним засобом охорони навколишнього сере­довища та історико-культурної спадщини людства, що є матеріаль­ною основою ресурсного потенціалу туризму, який утворює специ­фічну сферу діяльності;

сумісність практично з усіма сферами, галузями і видами діяльності людини;

має переваги в інтеграційних і глобалізаційних процесах, що відбуваються у світовому просторі.

Основною властивістю туризму є його здатність впливати на економіку регіону, країни і світу. На зв'язок між стадіями економіч­ного розвитку країни і характерними рисами розвитку туризму одним з перших звернув увагу американський економіст П. Ротоу ще в 1959 р. Незважаючи на те, що моделі економічного впливу ту­ризму на сферу економіки набагато ускладнилися, гіпотеза П. Ротоу не тільки не застаріла, а й продовжує підтверджуватися новими статистичними даними і сучасними тенденціями.

Якщо оцінювати Україну виходячи з теорії П. Ротоу, то її ва­рто віднести до мінливого суспільства, в якому соціально-еконо­мічні умови сприяють пріоритетному розвитку внутрішнього та в'їзного туризму.

Нині туризм у світовій системі господарства займає провідні позиції. Він є невід'ємною складовою розвитку світового ринку. За оцінками Всесвітньої туристичної організації (ВТО), ще наприкінці 2000 р. туризм зайняв перше місце серед галузей світового госпо­дарського комплексу за обсягом експорту товарів і послуг. У сфері міжнародного туристичного обміну річний оборот склав понад 2 трлн дол. США. На туризм припадає 12\% загальносвітового націо­нального продукту, 7\% світових інвестицій. Туризм забезпечує 5\% податкових надходжень. Ще в 1996 р. за валютними надходженнями туризм обійшов експорт нафтопродуктів, телекомунікаційного уста­ткування, автомобілебудування і всіх інших видів послуг.

Безпосередньо у світовій сфері туристичних послуг задіяно більше 260 млн осіб, що становить 10 \% усіх працівників.

Туризм у цілому займає перше місце в світі щодо надання робочих місць. Високими темпами розвивається міжнародний ту­ризм у світі. Якщо в 1950 р. кількість міжнародних мандрівників становила 25 млн, то через 20 років (1970) збільшилась до 165 млн, ще через 20 років (1990) досягла 450 млн, а в 2000 р. -становила майже 700 млн таких туристів.

І хоч на початку XXI ст. через трагічні події в світі уповіль­нились темпи приросту кількості подорожуючих до деяких країн, туризм у цілому розвивається досить динамічно.

За даними ВТО, загальна кількість туристів (міжнародних і внутрішніх) з урахуванням екскурсантів становить понад третину населення земної кулі, а прибуток від туризму в світі за 2003 р. пе­ревищив 500 млрд дол. США.

Згідно з прогнозами, кількість подорожуючих уже найближ­чим часом зрівняється з населенням такої країни, як Китай, а над­ходження від туризму досягнуть одного трильйона доларів США. XXI ст. вважається століттям туризму.

Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного роз­витку не тільки внутрішнього, а й в'їзного та виїзного туризму. Маючи вигідне геополітичне розміщення, Україна володіє великим туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливим кліматом, ба­гатою флорою і фауною, культурно-історичними пам'ятками світо­вого рівня та туристичною індустрією, яка швидко розвивається.

У затверджений Кабінетом Міністрів України в 2001 р. спи­сок історичних місць внесено 402 міста і селища міського типу, іс­торичні ареали яких розробляються, а деякі вже затверджені. За по­відомленням Державного управління екології та природних ресур­сів Донецької області, станом на 1 січня 2006 р. природно-заповід­ний фонд області нараховує 109 об'єктів площею 80174,09 га.

З огляду на місце і роль туризму в світовій економіці, Кабінет Міністрів України 29 квітня 2002 р. затвердив Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 рр., у якій надано пріоритет розви-ткуві в'їзного і внутрішнього туризму. На основі державної програ­ми розроблені і виконуються регіональні програми та програми окремих туристичних центрів. Розвиток туризму в них узгоджено з такими секторами економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будів­ництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжит­ку і туристичного призначення. Туризм розглядається як один з най­більш перспективних напрямів структурної перебудови економіки.

Починаючи з 2001 р., обсяг споживання товарів і послуг турис­тичної сфери діяльності і галузей, що забезпечують внутрішні і між­народні туристичні потоки в Україні, становив близько 22 млрд грн, а в 2004 р. цей показник зріс майже в 1,6 разу і становив 35 млрд грн.

Результатом виконання програми розвитку туризму в Украї­ні стало перевищення темпів зростання кількості в'їзних туристів над виїзними. Зокрема, кількість в'їзних туристів порівняно з попереднім роком збільшилась у 2002 р. на 14,6 \%, у 2003 р. на 19,0, у 2004 р. на 24,9, а виїзних у 2002 р. скоротилась на 0,8\%, у 2003 р. зросла на 0,4, у 2004 р. приріст становив 4,7\%. Наведені співвідношення змін кількості в'їзних і виїзних туристів привели до того, що в 2004 р. кількість в'їзних туристів перевищила кількість виїзних на 16,5 \% (у 2002 р. кількість виїзних туристів перевищува­ла кількість в'їзних на 20,2 \%).

Особливо слід вказати на активізацію внутрішнього туризму. Так, приріст кількості внутрішніх туристів порівняно з попереднім роком у 2002 р. становив 4,1 \%,у 2003 р. 5,3, а в 2004 р. 7,7\%.

Говорячи про матеріальну базу України для прийняття турис­тів, слід сказати про наявність майже 5 тис. закладів для їхнього ро­зміщення. На постійній основі в туристичній сфері діяльності в Україні працює понад 200 тис. осіб і майже 1 млн сезонних праців­ників. Загальний обсяг туристичного споживання збільшився в на­шій країні у 2004 р. на 65,8 \% порівняно з 2001 р. Туристичний се­зон 2005 р. характеризується продовженням загальних позитивних тенденцій розвитку туризму, які спостерігалися, починаючи з 2001 р. За даними Держприкордонслужби України, темпи приросту кілько­сті в'їзних туристів перевищили в 2005 р. темпи приросту кількості виїзних туристів на 8\%.

Реалізація державної політики розвитку туризму здійснюєть­ся шляхом:

^ визначення пріоритетних напрямів туристичної діяльності;

^ відновлення та охорони туристичних ресурсів;

^ залучення громадян до раціонального використання віль­ного часу (змістовний відпочинок, ознайомлення з історико-куль-турною спадщиною, організація рекреації, оздоровлення і т.п.);

^ удосконалення нормативно-правової та податкової бази туризму, адаптації її до світових стандартів і контролю за дотри­манням законодавства;

^ упровадження пільгових умов для малозабезпечених верств населення;

^ стимулювання інвестицій у туризм і розвиток туристич­них ресурсів;

^ гарантії безпеки туристів, захисту їхніх прав, інтересів і майна;

^ організації й розвитку системи наукового забезпечення туризму, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кад­рів для сфери туризму;

^ ліцензування туристичної діяльності, стандартизації та сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних ви­мог до посад фахівців туристичного супроводу тощо;

^ встановлення єдиної системи статистичного обліку та звіт­ності у сфері туризму та курортно-рекреаційного комплексу;

^ розвитку співробітництва із закордонними країнами і мі­жнародними туристичними організаціями;

^ участі в розробленні та реалізації міжнародних програм розвитку туризму тощо.

На розвиток туризму впливають як позитивні, так і негативні фактори, пов'язані з політичною, законодавчо-правовою та соціа­льно-економічною ситуацією в країні і в світі (рис. 1.2). Наведені на рисунку фактори впливу на туризм в Україні визначили цілі держа­вного регулювання та пріоритетні напрями розвитку туристичного бізнесу, передбачені законом України «Про туризм».

Основні цілі державного регулювання туристичної діяль­ності:

забезпечення прав громадян на відпочинок, відновлення та зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, за­доволення духовних потреб та інших прав;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^^^■^         Фактори розвитку туризму ^^^^^^^

 

Позитивні

 

Негативні

 

Стабільність і відкритість політики та економіки

 

Напруженість у міжнародних від­носинах

 

Нестабільність політики та закритість економіки

Зростання суспільного багатства і доходів населення

Стагнація економіки та падіння добробуту населення

Скорочення робочого і збільшення вільного часу

Невпорядкованість туристичних ресурсів

Розвиток транспорту, засобів ко­мунікації та інформаційних технологій

Нерозвинутість індустрії туризму

Посилення урбанізації

Нераціональне використання ку­льтурно-історичної і культової спадщини й довкілля

Побудова інтелектуального суспільства

 

Орієнтація країни на інтелектономіку

Низький рівень доходів населення та нестача вільного часу

 

Заохочення національних та іно­земних інвестицій у розвиток індустрії туризму

Забруднення навколишнього сере­довища й екологічна небезпека

 

Юридичні обмеження туризму: заборона на вільне пересування туристів, наявність недоступних для туристів зон тощо

Зміцнення позицій України на світовому туристичному ринку

 

Спрощення та гармонізація податкового, валютного,

митного, прикордонного та інших форм регулювання

Низький рівень знань про туризм серед населення, погана реклама

 

Недооцінка ролі туризму в інте­лектуалізації суспільства

Стимулювання туризму для ді­тей, молоді, людей похилого ві­ку, інвалідів і малозабезпечених сімей шляхом надання пільг

Відсутність ефективних стимулів інвестування розвитку індустрії туризму на рівні світових стан-

Сприяння розвитку індустрії пріоритетної туристичної діяльності

Недооцінювання ролі туристичного бізнесу в наповненні бюджету

 

Рис. 1.2. Умови розвитку туристичного бізнесу

захист прав і законних інтересів туристів і суб'єктів турис­тичного бізнесу;

відновлення та збереження цілісності туристичних ресур­сів України, їх раціональне використання й охорона при плану­ванні та забудові територій, на яких розміщені об'єкти туристич­них відвідувань;

створення сприятливих умов для удосконалення й розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.

До основних пріоритетних напрямів державної політики роз­витку туризму відносяться:

удосконалення правових засад регулювання туристичних відносин;

становлення туристичного бізнесу як високорентабельної галузі економіки;

заохочення національних та іноземних інвестицій у розви­ток індустрії туризму та створення нових робочих місць;

сприяння розвитку в'їзного та внутрішнього туризму, сіль­ського та екологічного (зеленого) туризму;

розширення міжнародного співробітництва у сфері турис­тичної діяльності та утвердження України на світовому туристич­ному ринку;

гармонізація законодавства України про туризм до світових вимог, створення нормативної бази функціонування систем стандар­тизації та сертифікації робіт і послуг в туристичному бізнесі тощо.

Розвиток туристичного бізнесу в Україні відбувається на рин­кових засадах, але не знаходиться у «вільному плаванні», бо регу­люється державою на основі законодавства, національної політики та індикативного планування всіх видів туризму.

 

Контрольні запитання та завдання

Розкрийте сутність економіки туристичного бізнесу.

Охарактеризуйте туризм як міжгалузевий комплекс суб'єктів обслуговування туристів.

Яка роль суб'єктів туристичної індустрії в економіці країни (ре­гіону)?

Що є об'єктом і предметом вивчення економіки туристичного бізнесу?

Поясніть мету вивчення курсу «Економіка туристичного бізнесу».

На яких методологічних підходах ґрунтується вивчення еконо­міки туризму?

Що обумовило виникнення туризму?

Як розвивався туризм та які етапи розвитку він пройшов?

У чому полягає економічна сутність і завдання туристичної дія­льності?

 

Дайте законодавче визначення туризму і туриста.

Розкрийте поняття «туристична послуга» та «туристичний про­дукт».

Як створюється та просувається туристичний продукт до спо­живачів?

Охарактеризуйте особливості туристичних послуг та їх відмін­ності від звичайних товарів.

Які організаційні форми туризму існують?

Виділіть відмінні риси між внутрішнім і міжнародним туризмом.

Звідки походить слово «тур» і що воно означає?

Як розробляються маршрути і формуються тури?

Які підприємницькі структури існують у туристичному бізнесі України?

Що являє собою туристична індустрія?

Яка роль туристичного бізнесу в народногоподарському ком­плексі країни?

Перерахуйте умови інтенсивного розвитку туризму в Україні.

Розкрийте сутність державної політики розвитку туризму в Україні та шляхи її реалізації.

Які фактори впливають на розвиток туризму позитивно, а які негативно?

Розкрийте сутність і цілі державного регулювання туристичної діяльності в Україні.

Чи існують пріоритетні напрями державної політики України в розвитку туризму?