Материал: Економіка підприємства (в запитаннях і відповідях) - Навчальний посібник (Циглик І.І.)


Розділ 9 ІнновацІйнІ процеси

Поняття інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність в Україні базується на основі Госпо­дарського кодексу України та Закону України "Про інноваційну діяльність", в якому дається узагальнене визначення інновацій­ної діяльності як такої, що спрямована на використання і коме­рціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і обу­мовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і пос­луг. Загалом інноваційна діяльність спрямована на зниження за­трат на виробництво, забезпечення конкурентоздатності продук­ції і підвищення ефективності - збільшення прибутку.

Інноваційна політика та її завдання.

Інновація означає нововведення, а інноваційна політика пі­дприємства це наука і система практичного регулювання ново­введеннями в умовах конкретного підприємства незалежно від форми власності та підпорядкування.

За допомогою інноваційної політики необхідно вирішити двоєдине завдання: максимально задовольняти розумні потре­би суспільства і при цьому мінімально витрачати обмежені виробничі ресурси.

А цього можна досягнути завдяки забезпеченню інтенсивного розвитку в усіх сферах соціальної та економічної діяльності.

Види сукупних процесів.

Існують два види сукупних процесів традиційні та інно­ваційні.

Традиційні характеризують звичайний стан, що склався в результаті розвитку минулого, функціонування національної

Сутність інновацій та інноваційної діяльності.

Класифікація інноваційних процесів.

Оцінка ефективності інновацій.

економіки, окремого підприємства, а інноваційні розвиток на якісно новому рівні, за рахунок нововведень.

Традиційні процеси домінували тоді, коли економіка могла розвиватися на основі екстенсивних факторів, тобто використо­вуючи постійно зростаючі обсяги суспільних виробничих ресур­сів трудових, матеріально-сировинних. А тепер, коли екстен­сивні фактори розвитку стали неможливими й економічно неви­гідними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва по­винні орієнтуватися переважно на впровадження у виробничу практику нововведень: нової технології, техніки, організаційних форм управління та методів господарювання.

 

4. Поняття і класифікація інноваційних процесів.

Інноваційні процеси це сукупність прогресивних, якісно но­вих змін, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі і безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є новини, а запрова­дження їх у господарську практику визначається за нововведення.

За своїм характером інноваційні процеси, новини й новов­ведення поділяються на взаємопов'язані види:

технічні новини та нововведення проявляються у вигля­ді нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних ма­теріалів);

організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ла­нок суспільного виробництва;

економічні методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і пла­нування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати пра­ці, оцінки результатів діяльності.

соціальні різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, на­самперед керівного складу; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримання високого рівня безпе­ки праці; охорона здоров'я людини та охорона довкілля, ство­рення комфортних умов життя);

■ юридичні нові і змінені закони та різноманітні норма­тивно-правові документи, що визначають і регулюють всі види діяльності підприємств та організацій.

 

5. Якими основними показниками характеризується ефек­тивність запроваджених нових технічних та організацій­них нововведень (ТОН)?

Для визначення економічної ефективності сукупності запроваджених протягом року (чи кількох років) нових техніч­них і організаційних нововведень (ТОН) варто обчислювати такі техніко-економічні показники:

Приріст обсягу виробленої продукції:

ло^он = Чв'ПП • 100\%

 

де Чв чисельність вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, чол.; ПП продуктив­ність праці в розрахунковому році (періоді); грн./чол.; Ов обсяг виробленої продукції, тис. грн.;

Приріст продуктивності праці:

100\%,

 

АППтон =АПП то

^ (Чф + Чв)/ПП

де аПП загальне зростання продуктивності праці в роз­рахунковому році (періоді), \%; Чф фактична чисельність персо­налу, чол.; ПП - продуктивність праці в базовому році (періоді); грн./чол.;

■     Приріст фондоозброєності праці:

А Ф^н = А Фо3б Ч^ТЧ• Ф°зб ' 100\%,

де АФозб темп зростання фондоозброєності праці у розра­хунковому році (періоді), \%; Фосн вартість основних виробничих фондів, тис. грн., Ф°зб фондоозброєність праці в базовому році (періоді); грн./чол.

Приріст фондовіддачі:

афВГ-ЛФв-,д 6в ■ (1ф-4*~> ■6 • юо\%,

осн від

де ЛФвід темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), \%; Ф°ід фондовіддача в базовому році (періоді), грн.

Частка економії (\%) від запровадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:

Ч ^ ЗП1 Етон -   в       1 • 100\%,

Чв -Пр1

де ЗП1 середня заробітна плата одного працівника в розра­хунковому році (періоді); Пр1 загальна сума прибутку в тому ж самому році (періоді).

Приріст рентабельності і виробництва:

ЛРенттон-ЛРент Пр ^(100-Абв^°Н)^6 • 100\%,

Ф

^вир

де А Рент — рівень рентабельності виробництва у розрахун­ковому році (періоді), \%; Фвир загальна вартість виробничих фо­ндів.

 

6. Сутнісно-змістова характеристика НТП і НТР. Які особли­вості НТР?

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному ро­зумінні означає безперервний взаємозумовлений процес роз­витку науки і техніки; у ширшому суттєво змістовому значен­ні постійний процес створення нових і вдосконалення засто­совуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки; а також це процес нагрома­дження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань; цілісна циклічна система "наука-техніка-виробництво".

Науково-технічна революція (НТР) відображає доко­рінну якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових відкриттів (винаходів), що справляють рево-люціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, техно­логій, організацій та управління виробництвом, характер трудо­вої діяльності людей.

Зміст НТР розкривається через її особливості:

перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу;

новий етап суспільного поділу праці;

прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки;

інтеграція багатьох галузей науки, самої науки з виробницт­вом;

якісне перетворення всіх елементів процесу виробницт­ва засобів праці, предметів праці, самої праці.

 

7. Загальні та пріоритетні напрями НТП.

Спираючись на зміст та закономірності сучасного розвит­ку науки та техніки, можна виокремити характерні для біль­шості галузей народного господарства загальні напрями НТП, а для кожного з них пріоритетні, принаймні на найближчу пер­спективу.

Напрями НТП:

■          Загальні:

створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій;

створення нових і вдосконалення існуючих засобів праці та кі­нцевої продукції;

створення нових і поліпшення якості застосовуваних матеріа­лів;

механізація та автоматизація виробництва.

■          Пріоритетні:

застосування прогресивних базових технологій (системи ма­шин для легкої та харчової індустрії; багатоопераційні верстати з ЧПК; робото-технічні й роторно-конвеєрні комплекси; гнучкі автоматизовані системи; персональні комп'ютери);

застосування нових синтетичних, композиційних, керамічних надчистих матеріалів із заданими властивостями;

комплексна автоматизація на базі впровадження САПР, ГВС, АСУТП, АСУВ.

Організаційний прогрес, його особливості.

Організаційний прогрес є узагальненою характеристи­кою організаційних факторів розвитку та підвищення ефектив­ності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форми організації виробництва праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управ­ління економікою.

Організаційному прогресу властиві такі особливості:

організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюва­них НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів;

вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування;

здійснення заходів організаційного характеру переваж­но не потребує нових витрат (в крайньому разі незначних до­даткових ресурсів).

Сучасні тенденції організаційного прогресу.

Основні сучасні тенденціїорганізаційного прогресу зво­дяться до наступного:

прискорення темпів розвитку окремих (деконцентрації, кооперування, конверсії, диверсифікації) та посилення взаємоз­в'язків усіх суспільних форм організації виробництва;

посилення безперервності та гнучкості виробництва;

розвиток колективної (бригадної) форми організації та оплати праці;

раціоналізація організації потоку й використання засобів виробництва та кінцевої продукції на всіх стадіях відтворюваль-ного процесу;

формування нових типів процесів виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживання;

вдосконалення організації функціонування господарсько­го механізму підприємств, перехід їх на ринкові економічні від­носини;

активізація людського чинника через здійснення кадрової політики.

10. Як визначається ефективність технічних нововведень?

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефектив­ності технічних нововведень є економічний ефект, що хара­ктеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Економічний ефект обчислюється в одній із двох форм народногосподарській і внутрішньогосподарській.

Народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень з урахуванням чинника часу визначається за форму­лою:

 

і—іп

де Рь В( вартісна оцінка відповідно до результатів і ви­трат у ?-му році розрахункового періоду; їп, їк відповідно почат­ковий і кінцевий роки розрахункового періоду; Ь( коефіцієнт приведення до одного моменту часу.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект визначається за показником прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації); його обчис­люють за формулою:

II, = Р, С, В,,

де Р( виручка від реалізації продукції в році ґ, С - собівар­тість продукції в році і; В, сума виплат та податків прибутку.