Материал: Економіка підприємства - Навчальний посібник (Сідун В.А.)


7.4. нормування праці та планування чисельності працівників на підприємстві

 

Нормування праці — визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу

 

Норма часу

Норма виробітку

Норма обслуговування

Норма чисельності

 

 

 

Норма

тривалість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт

 

 

Нч     Тосн +Тд + Тоб + Тв +Тпер +Тпз,

де Тосн — основний час; Тд — допоміжний час;

Тоб — час на обслуговування робочого місця; Тв — час на відпочинок і особисті потреби; Тпер — час перерв з оргтехнічних причин; Тпз — підготовчо-заключний час.

 

Норма І         

виробітку  і    1^^"

кількість продукції, що повинна бути ви­готовлена одним працівником (брига­дою) за одиницю часу

 

 

 

Н   = д

вир ТТ

де Тд — дійсний фонд робочого часу; Нч — установлена норма часу на одиницю про­дукції

 

 

вуслу„я

встановлена норма кількості одиниць уста­ткування (робітників місць, квадратних ме­трів площі), яка обслуговується одним ро­бітником або бригадою протягом зміни

 

 

 

Нобсл =

Т

д

 

обсл

де ?обсл — норма часу на обслуговування устат­кування

 

чи^тїсті

необхідна для виконання визначеної боти чисельність персоналу

 

 

 

Планова чисельність виробничого персоналу

Планова чисельність невиробничого персоналу

 

де Чзаг — загальна чисельність промислово-виробничого персоналу;

Чбаз — чисельність промислово-виробничого персоналу за базовий період; Кз — коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахункового періоду відносно базового; АЧ — сумарні зміни чисельності за пофактор-ним розрахунком можливої зміни продуктив­ності праці

 

Подпись: Т2. Метод розра­хунків на основі повної трудоміст­кості виготовлен­ня продукції

сум

 

де Тсум — сумарна трудомісткість робочої про­грами;

Фд — дійсний фонд часу роботи одного средньооблікового працівника;

К — середній коефіцієнт виконання норм по

підприємству

 

 

 

3. Метод підсумовування

ч =ч+ ч + ч   + ч

де Чн — чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються;

чнн — чисельність працівників, зайнятих на роботах, які не нормуються; Чдоп — чисельність працівників (переважно допо­міжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість; Чслуж — чисельність службовців, ІТП, управ­лінського персоналу.

 

 

ч =       к         

Н   Фд х Кв х Нвир'

де N — планова кількість виробів, нат. од.

Нвир — годинна норма виробітку одного працівника, нат. од.

Фд — дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника;

 

 

Кв — середній коефіцієнт виконання норм по підприємству

Ч   = п X З X Кс

Н

де п — загальна чисельність одиниць устаткування, що обслуговується; З — кількість змін роботи устаткування;

 

 

Ксс — коефіцієнт облікового складу, що розраховується як відношення явочної чисельності працівників до облікової їхньої чисельності; Но — норма обслуговування на одного працівника

7.3. Запитання для самоконтролю

Визначте сутність понять «трудові ресурси», «трудовий ко­лектив», «кадри»,«персонал».

Наведіть склад та структуру виробничого персоналу.

Які ознаки покладено в основу класифікації персоналу під­приємства?

Що таке кваліфікація працівника?

Дайте визначення поняття «продуктивність праці» та розк­рийте його економічний зміст.

Охарактеризуйте систему показників, за допомогою яких вимірюють продуктивність праці.

Які методи використовують для вимірювання продуктивно­сті праці?

Як продуктивність праці впливає на ефективність госпо­дарсько-фінансової діяльності підприємства? Доведіть ваші твер­дження.

Дайте характеристику факторам, що впливають на продук­тивність праці, та визначте характер їх впливу на зміну продук­тивності праці.

 

Розкрийте фактори, що визначають чисельність працівників на підприємстві.

Наведіть алгоритм визначення чисельності окремих катего­рій працівників та загальної чисельності персоналу підприємства.

 

7.4. Тестовий контроль для перевірки знань

Сукупність постійних працівників, що мають необхідну про­фесійну підготовку та певний досвід практичної діяльності — це:

а)         трудовий колектив;

б)         персонал підприємства;

в)         кадри підприємства;

г)         трудовий потенціал.

З метою характеристики соціальних та моральних потреб працівників підприємства, їх особливих цілей та економічних ін­тересів використовують термін:

а)         трудові ресурси;

б)         трудовий колектив;

в)         кадри підприємства;

г)         трудовий потенціал.

3. За характером участі в господарській діяльності підприєм­ства персонал підрозділяється на:

а)         виробничий і невиробничий;

б)         робітників, службовців, спеціалістів, керівників;

в)         висококваліфікований, кваліфікований, малокваліфікова- ний, некваліфікований;

г)         усі відповіді правильні.

 

4. Які із зазначених категорій працівників не відносяться до виробничого персоналу:

а)         працівники дитячого саду та бази відпочинку;

б)         робітники інструментального цеху;

в)         робітники транспортного цеху;

г)         працівники складу заводу.

 

5. До категорії «службовець» відносяться працівники, що:

а)         займаються інженерно-технічними, економічними й іншими роботами;

б)         зайняті безпосередньо в процесі виробництва та надання матеріальних благ;

в)         здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування;

г)         обіймають посади керівників структурних підрозділів підп- риємства.

 

6. До якої категорії персоналу підприємства слід віднести економіста?

а)         керівники;

б)         спеціалісти;

в)         службовці;

г)         робітники.

 

7. До основних робітників не відноситься:

а)         наладчик карусельних верстатів;

б)         токар-розточник механічного цеху;

в)         робітниця відділу технічного контролю;

г)         жодної правильної відповіді.

Кваліфікація — це:

а)         вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповід- них спеціальних знань;

б)         вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практич- них навичок;

в)         більш вузький різновид трудової діяльності в межах професії;

г)         сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що ви- значають ступінь підготовленості працівника до виконання про- фесійних функцій обумовленої складності.

Вид трудової діяльності, здійснення якої вимагає відповід­ної підготовки, називається:

а)         професією;

б)         спеціальністю;

в)         кваліфікацією;

г)         категорією.

Чим відрізняється професія від спеціальності?

а)         те саме;

б)         спеціальність фіксує одну зі сторін професії;

в)         професія фіксує одну зі сторін спеціальності.

Співвідношення кількості прийнятих працівників і середньо-облікової їх чисельності характеризує коефіцієнт ... персоналу:

а)         плинності;

б)         прийому;

в)         вибуття;

г)         сталості.

Продуктивність праці характеризується:

а)         обсягом випущеної продукції;

б)         обсягом випущеної за одиницю часу продукції у розрахун- ку на одного працюючого;

в)         кількістю продукції, що має бути виготовлена за одиницю часу;

г)         жодної правильної відповіді.

Якими показниками визначається продуктивність праці?

а)         виробітком і нормою часу;

б)         виробітком і трудомісткістю;

в)         трудомісткістю і фондоозброєністю праці;

г)         нормою чисельності і нормою часу;

д)         прибутком і рентабельністю.

Яке з понять характеризує виробіток:

а)         кількість продукції, вироблена в середньому на одному вер- статі;

б)         вартість виробленої продукції, що приходиться на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персо- налу (робітника);

в)         час на виробництво запланованого обсягу продукції;

г)         номенклатура продукції, що випускається.

Трудомісткість виробництва — це:

а)         затрати робочого часу на одиницю продукції;

б)         обернений показник виробітку;

в)         чисельність працівників, що приходиться на одиницю про- дукції;

г)         усе перелічене є правильним.

Планова трудомісткість окремого процесу:

а)         дорівнює сумі витрат робочого часу окремого робітника чи бригади на виготовлення одиниці продукції або виконання ком- плексу;

б)         визначається на основі показників нормативної трудоміст- кості;

в)         показує фактичні витрати робочого часу;

г)         правильні відповіді «б» і «в».

Методами виміру продуктивності праці, які використо­вуються на підприємствах, є:

а)         натуральний, вартісний, трудовий;

б)         продуктивний, непродуктивний;

в)         грошовий, виробничий, товарний;

г)         основний, допоміжний.

Який з показників є вартісним показником продуктивнос­ті праці:

а)         кількість зробленої продукції, що приходиться на одного допоміжного робітника;

б)         витрати часу на виробництво одиниці продукції;

в)         вартість зробленої продукції, що приходиться на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого пер- соналу;

г)         вартість матеріалів, що приходиться на одного робітника.

Який з показників є трудовим показником продуктивності праці:

а)         верстатозмінність;

б)         трудомісткість;

в)         матеріаломісткість;

г)         фондомісткість.

Якщо виробіток на одного працівника підприємства під­вищиться, то трудомісткість:

а)         теж підвищиться;

б)         знизиться;

в)         залишиться незмінною;

г)         усе залежить від особливостей конкретного підприємства.

Якщо випуск продукції збільшиться, а кількість працівни­ків підприємства залишається незмінною, то продуктивність праці:

а)         зростає;

б)         знижується;

в)         залишається без змін;

г)         між наведеними показниками не існує прямого зв'язку.

Рівень розвитку та ступінь використання засобів вироб­ництва відноситься до ... факторів підвищення продуктивності праці:

а)         техніко-технологічних;

б)         організаційних;

в)         соціально-економічних.

До внутрішньовиробничих резервів підвищення продуктив­ності праці не можна віднести:

а)         раціональне розміщення виробництва;

б)         ефективне використання знарядь праці;

в)         зниження витрат праці на виробництво одиниці продукції;

г)         жодної правильної відповіді.

Праця робітників вважається більш ефективною, якщо її затрати забезпечують:

а)         найменший результат господарської діяльності;

б)         найбільший результат господарської діяльності;

в)         незмінний результат господарської діяльності;

г)         беззбитковість господарської діяльності.

25. Під час планування продуктивності праці на підприємстві використовуються такі методи планування праці:

а)         прямого і зворотного рахунку;

б)         пофакторний і багатофакторний;

в)         прямого рахунку і пофакторний;

г)         зворотного рахунку і пофакторний.

 

26. Нормування праці — це:

а)         забезпечення підприємства робочою силою та її правильний розподіл між робочими місцями;

б)         умови, в яких здійснюється процес праці;

в)         визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовлюється в одиницю часу;

г)         система технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів із використання праці.

 

27. Який час не є елементом норми часу?

а)         час на простої у виробництві з вини працівника;

б)         час на обслуговування робочого місця;

в)         час на відпочинок і особисті потреби;

г)         допоміжний час.

 

28. Кількість продукції, яку повинен виробити робітник за одиницю часу — це:

а)         норма часу;

б)         норма виробітку;

в)         норма обслуговування;

г)         норма чисельності.

 

29. Оптимальну кількість обладнання, закріплена за робітни­ком, характеризує норма:

а)         часу;

б)         виробітку;

в)         обслуговування;

г)         чисельності.

Для визначення чисельності працівників, зайнятих на ро­ботах, які нормуються, не треба знати:

а)         планову кількість виробів;

б)         годинну норму виробітку одного працівника;

в)         дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового пра- цівника;

г)         середній коефіцієнт виконання норм на підприємстві;

д)         сумарну трудомісткість виробничої програми.

Для визначення чисельності обслуговуючого персоналу, праця якого не нормується, не треба знати:

а)         загальну чисельність одиниць устаткування, що обслугову- ється;

б)         кількість змін роботи устаткування;

в)         дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника;

г)         коефіцієнт облікового складу;

д)         норму обслуговування на одного працівника;

Укажіть який з перерахованих методів не використову­ється під час планування чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства:

а)         коригування базової чисельності;

б)         розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення

продукції;

в)         підсумовування;

г)         розрахунків на основі норм оплати праці.

Підприємство створено та почало працювати з 21 січня, чисельність працюючих 210 осіб. Середньооблікова чисельність за січень дорівнює:

а) 21; б) 10; в) 75.

34.       У звітному році обсяг випуску продукціїскладав 650 млн грн, середньооблікова чисельність робітників — 150 осіб. У наступному році планується підвищити обсяг випуску продукції на 10 \% та скоротити середньооблікову чисельність робітників на 5 \%.

виробіток на одного робітника: а) 8; б) 5; в) 14;

трудомісткість продукції: а) 0,12; б) 0,08; в) 0,2.

 

Трудомісткість знизилася на 10 \%, зростання виробітку становитиме (у \%):

а) 10; б) 11,1; в) 9,1.

Якщо норма виробітку збільшиться на 10 \%, то норма ча­су зменшиться на (у \%):

а) 8,5; б) 5,2; в) 9,1.

Планова трудомісткість робіт на рік складає 638 тис.н-год. Річний плановий фонд робочого часу одного робітника — 230 днів, а коефіцієнт виконання норм виробітку — 1,02. Підпри­ємство працює в одну зміну, тривалість робочої зміни 8 годин. Облікова чисельність робітників (чоловік):

а) 209; б) 132; в) 147; г) 340.

У цехові встановлено 15 одиниць устаткування, норма об­слуговування — 5 одиниць устаткування на одного наладчика. Підприємство працює безперервно у три зміни. Плановий фонд робочого часу на одного робітника — 230 днів у році. Облікова чисельність робітників складатиме (чоловік):

а) 9; б) 3; в) 14; г) 5.

7.5 Задачі для розв'язання

Показник

Формула

Умовні позначення

1

2

3

Коефіцієнт плиннос­ті

чзв

Кпл =  Х100

Ч

Чзв — чисельність звільне­них за власним бажанням, за порушення трудової дисцип­ліни або з інших причин, не пов'язаних із виробництвом

Економія робочого часу за рахунок зни­ження плинності

Ечас = Чзв X ?

ї — втрати часу у зв'язку із плинністю, тобто час на за­міщення необхідною робо­чою силою одного звільне­ного, днів

Додатковий випуск продукції за рахунок зниження плинності

<2дод = Ечас X Впл

Впл — плановий виробіток на одного працюючого за один людино-день

Показники рівня продуктивності пра­ці:

—        виробіток

—            трудомісткість

В = ^,

Тж

Т = Тж = ~й '

4Т,   АТ Х100

ДБ =    ,

100 АТ

ДБ Х100

АТ =   

100 + АБ

О —   обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) Тж — затрати живої праці на випуск відповідного об­сягу продукції (робіт, пос­луг)

ДВ — ріст виробітку, \% АТ — зниження трудоміст­кості, \%

Приріст обсягу ви­робництва за раху­нок зростання про­дуктивності праці

АОпр = 100-—Х100

ДЧ —  приріст чисельнос­ті, \%

Д<2 — приріст обсягу виро­бництва, \%

Метод прямого ра­хунку планування продуктивності пра­ці

Пп.пл =          або

Чпл

Пп.пл =         

Чпл

Опл — запланований обсяг продукції у вартісному ви­разі

Мпл — запланований обсяг продукції   у натуральних одиницях, шт.

Чпл — планова чисельність

промислово-виробничого

персоналу

Зростання продукти­вності праці за раху­нок зниження тру­домісткості

АПП = — Х100 -100 Тн

Тм, Тн — минула та нова трудомісткість на операцію або виріб

Показник

Формула

Умовні позначення

1

2

3

Економія чисельнос­ті робітників за ра­хунок зниження тру­домісткості

дЕч = (Тм " Тн) X Р

Ф X К

Р — кількість виробів або операцій

Ф — реальний фонд робо­чого часу одного робітника К — коефіцієнт виконання норм

Норма часу

Нч = Тосн + 7доп + +Тобсл + Твід + + Тпер + Тпз

Тосн — основний час Тдоп — допоміжний час Тобсл — час на обслугову­вання робочого місця Твід — час на відпочинок та особисті потреби Тпер — час перерв за орг-тех-нічними причинами Тпз — підготовчо-заключ­ний час

Коефіцієнт стійкості хроноряду

t max

Кст =  

t min

ґгпах, їтїп — максимальна і мінімальна тривалість вико­нання операції

Норма часу на вико­нання елементу опе­рації

E ti

m

т — кількість замірів, про­ведених після чистки хро-норяду

И — час на виконання еле­мента операції в і-му замірі

Норма виробітку

Нвир =           

Нч

якщо норма виробіт­ку  збільшується на а \%, то норма часу зменшується на 100Xа п/

             \%,   а якщо

100 + а

норма виробітку зме­ншується на а \%, то норма часу зростає на 100 X а

\%

100 а

Тд — дійсний фонд робочо­го часу

Нч —   встановлена норма часу на одиницю продукції

Норма обслугову­вання

Нобсл = —ТД— Тн.обсл

Тн.обсл — норма часу на обслуговування одиниці об­ладнання

 

Показник

Формула

Умовні позначення

1

2

3

Чбаз X Кз

Чзаг = ± АЧ

100

Тсум

Чзаг

— трудомісткістю виробничої програ­ми;

Фд X Квн

— методом підсумо­вування

Чзаг = Чн + Чнн + + Чдоп + Чслуж N

Подпись: Планова чисельність промислово-виробничого персо¬налу за:
— методом коригу¬вання базової чисе¬льності;
Чбаз — чисельність проми­слово-виробничого персо­налу за базовий період Кз — коефіцієнт зміни обся­гів виробництва розрахунково­го періоду відносно базового ДЧ — сумарні зміни чисе­льності за пофакторним ро­зрахунком можливої зміни продуктивності праці Тсум — сумарна трудоміст­кість робочої програми Фд — дійсний фонд часу роботи одного середньооб-лікового працівника Квн — середній коефіцієнт ви­конання норм на підприємстві Чн — чисельність працівни­ків, зайнятих на роботах, які нормуються

Чн

Фд X Квн X Нвир

п X З X Кос Чнн = 

Нобсл

або

Чнн = п X З X Кос X На, Чдоп = пд X З X X Кос X На

Чнн — чисельність праців­ників, зайнятих на роботах, які не нормуються Чдоп — чисельність праців­ників (переважно допоміжних), для яких неможливо встано­вити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість Чслуж — чисельність служ­бовців, ІТП, управлінського персоналу

N — планова кількість виробів Нвир — годинна норма ви­робітку одного працівника п — загальна чисельність одиниць устаткування, яка обслуговується З — кількість змін роботи устаткування

Кос — коефіцієнт облікового складу (відношення явочної чисельності працівників до облікової їх чисельності) На — кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один склад­ний агрегат

пд — кількість робочих місць допоміжних робітників 7.5.2. Приклади розв'язання типових задач Задача 7.1

Сезонне підприємство почало працювати з 17 травня. Обліко­ва чисельність робітників складала (чоловік): 17 травня — 300; 18 травня — 330; 19 травня — 350; 20 травня — 360; з 21 по 31 травня — 380; з 1 червня по 31 грудня — 400. Визначити се-редньооблікову чисельність робітників у травні та за рік.

Розв'язання

Середньооблікова чисельність — це сума облікового складу робітників за всі календарні дні періоду, включаючи вихідні та святкові дні, поділена на повну календарну кількість днів періо­ду. При цьому показники за вихідні й святкові дні прирівнюють­ся до показників попередніх робочих днів.

Тоді середньооблікова чисельність робітників у травні скла­дає:

300 + 330 + 350 + 360 + 11х380   л п

Чтр =   = 178 чол.

31

Середньооблікова чисельність робітників за рік:

5520 + 400X 214   „ Л Чрік = = 250 чол.

365

Задача 7.2

Середньооблікова чисельність працівників за звітний період склала 400 чоловік. На протязі року прийнято на роботу 30 чоло­вік, звільнено 45 чоловік, в тому числі за порушення трудової ди­сципліни 17 чоловік, за власним бажанням 15 чоловік. Визначити коефіцієнти прийому, вибуття та плинності кадрів.

Розв'язання

1. Коефіцієнт прийому кадрів визначається за формулою:

Чп

Кп = —X100,

Ч

де Чп — чисельність прийнятих на роботу за відповідний період;

Ч — середньооблікова чисельність працівників у цьому ж пе­ріоді.

Тоді:

ЗО

Кп =    ХІОО = 7,5.

4ОО

Коефіцієнт вибуття кадрів визначається за формулою:

Чзв.заг АП

Ч

де Чзв.заг — загальна чисельність звільнених за відповідний пе­ріод з будь-яких причин.

Тоді:

Кв = — х 1ОО = 11,25.

4ОО

Коефіцієнт плинності кадрів розраховується за формулою:

Чзв

Кпл =  х 1ОО,

Ч

де Чзв — чисельність звільнених за власним бажанням, за пору­шення трудової дисципліни або з інших причин, не пов'язаних із виробництвом.

Тоді:

Кпл = 17 +15 х1ОО = 8.

4ОО

Задача 7.3

Втрати робочого часу через плинність на одного робітника склали 4 дні, а плинність по підприємству — 85 чоловік. Плано­вий виробіток на людино-день становить 80 тис. грн. Розрахувати економію робочого часу і можливий додатковий випуск продук­ції у результаті усунення плинності.

Розв'язання

1. Економія робочого часу визначається за формулою:

£час = Чзв X ї,

де ї — втрати часу у зв'язку із плинністю, тобто час на заміщення необхідною робочою силою одного звільненого, днів;

Чзв — чисельність звільнених за власним бажанням, за пору­шення трудової дисципліни або з інших причин, не пов'язаних із виробництвом.

Тоді:

£час = 85 x 4 = 340 людино-днів.

2. Додатковий випуск продукції у результаті усунення плин­ності розраховується за формулою:

<2дод = £часx Впл ,

де Впл — плановий виробіток на одного працюючого за один людино-день.

Тоді:

<2дод = 340x 80 = 27 200 тис. грн.

Отже, можливий додатковий випуск продукції у результаті усунення плинності складає 27200 тис. грн.

Задача 7.4

У минулому році було виготовлено продукції на суму 2210 млн грн. У році, що планується, її випуск збільшиться на 5 \%. Чисельність працюючих у минулому році складала 2500 осіб, але ж планом передбачено скоротити її на 50 осіб. Визначити, яке за­плановане зростання продуктивності праці на підприємстві.

Розв'язання

Продуктивність праці розраховується за формулою:

п=Ч,

Ч

де < — обсяг випуску продукції;

Ч — чисельність промислово-виробничого персоналу.

Тоді продуктивність праці базова (у минулому році) складає:

2210

Пб =    = 884 тис. грн/чол.

2500

Для розрахунку планової продуктивності праці використає­мо метод прямого рахунку:

2210x1,05 пігі

Ппл =  = 947 тис. грн/чол.

2500 50

3.         Приріст продуктивності праці: ДП = 947х100 -100 = 7,1\%.

884

Розв'язання

Приріст обсягу виробництва за рахунок росту продуктивності праці визначається за формулою:

 

АОпр = 100 -—X100,

 

де АЧ — приріст чисельності, \%;

А<2 — приріст обсягу виробництва, \%. Визначимо приріст чисельності працівників:

442

АЧ =   х100 -100 = 3,3 \%.

428

Визначимо приріст обсягу виробництва: 12 900

АО =   х100 -100 = 9,3 \%.

11800

Тоді:

АОпр = 100 33 х100 = 64,5 \%. 9,3

 

Задача 7.6

Річний обсяг випуску деталей цехом становить 54 тис. шт./рік. Трудомісткість виробу знизиться з 52 до 47 хв/шт. Ефективний річний фонд робочого часу працівника 1860 год/рік, запланова­ний коефіцієнт виконання норм виробітку 1,15. Визначити ріст продуктивності праці та відносне вивільнення робітників за ра­хунок зниження трудомісткості.

 

Зростання продуктивності праці за рахунок зниження тру­домісткості розраховується за формулою:

ДПП = — x100 -100, Тн

де Тм, Тн — минула та нова трудомісткість на операцію або виріб.

Тоді:

ДПП = —х100 -100 = 10,6 \%. 47

Відносне вивільнення робітників за рахунок зниження тру­домісткості розраховується за формулою:

дЕч =(™ Тн)х Р , Ф x К

де Р — кількість виробів або операцій;

Ф — реальний фонд робочого часу одного робітника; К — коефіцієнт виконання норм.

Тоді:

4Т,     (52 47)х 54 000 „

ДЕч =  = 2 чол.

1860 x 60 х1,15

 

Задача 7.7

Визначити норму часу і денну норму виробітку робітника на основі таких даних: основний час на виготовлення деталі — 17 хв, допоміжний час — 3 хв; час на обслуговування робочого місця — 8 \% від оперативного, час на перерви, передбачені тех­нологією — 3 \% від оперативного, підготовчо-заключний час для партії деталей із 400 шт. — 560 хв, час на відпочинок і особисті потреби — 50 \% від підготовчо-заключного часу. Тривалість змі­ни — 8 год.

 

Розв'язання

1. Норма часу складається з таких елементів: основний час, допоміжний час, час на обслуговування робочого місяця, час на відпочинок та особисті потреби, час перерв за оргтехнічними причинами, підготувально-заключний час.

Оперативний час включає в себе основний і допоміжний час. Звідси:

Топ = 17 + 3 = 20 хв.

Час на обслуговування робочого місця: Тобсл = 20 х 0,08 = 1,6 хв.

Час на перерви, передбачені технологією: Тпер = 20х 0,03 = 0,6 хв.

4.         Підготувально-заключний час на виготовлення однієї де- талі:

560

Тпз =   = 1,4 хв.

400

Час на відпочинок і особисті потреби: Твід = 1,4 х 0,5 = 0,7 хв.

Норма часу на виготовлення однієї деталі складає: Нч = 17 + 3 + 1,6 + 0,6 + 1,4 + 0,7 = 24,3 хв.

Норма виробітку обчислюється за формулою:

Нвир = —, Нч

де Тд — дійний фонд робочого часу.

Тоді:

Нвир = 824630 = 19,75 або 19 деталей/зміну.

 

Задача 7.8

Визначити норму часу на виконання елемента операції на ос­нові даних хронометражу. Результати замірів (хроноряд) подано в таблиці 7.2. Нормативна величина коефіцієнта стійкості хроно-ряду Кн = 2,5.

Стійкість хроноряду визначається за допомогою коефіці­єнта стійкості хроноряду, який можна розрахувати за фор­мулою:

/шах Кст = ——,

ШШ1

де /шах, /тій — максимальна і мінімальна тривалість виконання операції.

Тоді для наведеного хроноряду:

43

Кст = — = 8,6 н.-с. 5

Порівняємо отримане значення коефіцієнта стійкості хро­норяду (Кст) із нормативним (Кн). Порівняння свідчить, що Кст > Кн (8,6 > 2,5), тобто хроноряд є нестійким. В такому випа­дку слід відкинути одне максимальне або мінімальне значення тривалості операції (один замір) і знову перевірити хроноряд на стійкість. Отже, відкинемо значення 5-го заміру — 43 та знов ро­зрахуємо коефіцієнт стійкості хроноряду:

12

Кст = — = 2,4 н.-с.

5

Отримане значення більше за нормативне, що свідчить про стійкість хроноряду.

Визначимо норму часу на виконання елемента операції за формулою:

т

£ гі г = і=1т

де т — кількість замірів, проведених після чистки хроноряду; гі — час на виконання елемента операції в /'-му замірі.

Тоді:

9 + 5 +12 + 8 + 7 0„ г =       = 8,2 с.

5

Цей час буде складати оперативний час.

Норма часу на обслуговування одного робочого місця — 1,6 год. Тривалість робочої зміни — 8 год. Визначити норму обслугову­вання одного робочого місяця для одного робітника.

 

Розв'язання

Норма обслуговування розраховується за формулою:

Нобсл = —Тд—, Тн.обсл

де Тд — дійсний фонд робочого часу;

Тн.обсл — норма часу на обслуговування одиниці обладнання.

Тоді:

8

Нобсл = — = 5 місць/зміну. 1,6

 

Задача 7.10

Скласти баланс робочого часу одного середньоблікового робіт­ника і розрахувати чисельність робітників, необхідних для вико­нання виробничої програми трудомісткістю 336350 нормо-годин. Відомо, що режим роботи однозмінни