Материал: Вторинні енергетичні ресурси та енергозбереження - Навчальний посібник (Самохвалов В.С.)


13.3. економічна ефективність заміни енергетичного устаткування

На сьогодні загальноприйнятим є економічне порівняння варіантів мето­дом приведених витрат.

Визначення ефективності заміни енергетичного устаткування за інших рі­вних умов проводиться порівнянням варіантів; вирішальним при цьому є еко­номічні показники. Оптимальним із числа даних варіантів вважається варіант із мінімальною величиною приведених витрат (критерій: економічна ефектив­ність варіанту).

Приведені витрати за кожним варіантом є сумою поточних витрат і капі­таловкладень, приведених до однакової розмірності відповідно до норматив­ного коефіцієнта ефективності. Приведені витрати при установці нового уста­ткування визначаються за формулою

Вн = Ін + ЕнКн , (13.17) а приведені витрати на заміну устаткування — за формулою

Вс = іс + ЕсКс , (13.18) де Ін — щорічні витрати виробництва при нормальній експлуатації, включаю­чи відрахування на реновацію після заміни застарілого устаткування;

ІС — те ж при експлуатації старого устаткування;

Ен — нормативний коефіцієнт економічної ефективності;

Кн — одноразові капіталовкладення, пов'язані із заміною устаткування;

КС — те ж при експлуатації старого устаткування.

Розглянемо кожен елемент витрат.

1. Щорічні витрати виробництва при експлуатації будь-якого енергетич­ного устаткування

І = ієн + Ізп + Іа + Іп.р + Івп + ін , (13.19)

де ІеН — річні витрати на споживання палива, електроенергію, стисле повітря та інші енергоносії;

Ізп — заробітна плата обслуговуючого персоналу;

Іа — амортизаційні відрахування;

Іпр—річні витрати на поточний і капітальний ремонт;

Івп — річні витрати на власні потреби;

Ігн — інші витрати.

Кожна складова витрат виробництва може бути визначена таким чином.

Витрати на спожитий енергоносій. Під енергоносієм розуміється той вид енергії, в якому вона визначається, наприклад: електрична енергія, або той ма­теріальний носій, з яким передається енергія, наприклад: природний газ, ма­зут, вугілля, гаряча вода і т.д. Витрати на енергоносій

ієн = 5еЖг (13.20) де 5е — питома вартість виду палив, що заміщається, для даного економічно­го району; франко-споживач;

Жг — річна витрата енергоносія.

Річна витрата енергоносія визначається за фактичною витратою даного виду палива або енергії на підприємстві на підставі вимірів і показань прила­дів обліку:

1¥г = ЪЕГ , (13.21) де Ег — кількість виробленої енергії (пари, гарячої води, стислого повітря, хо­лоду тощо);

Ъ — питома витрата енергоносія на виробництво одиниці енергії.

У практиці роботи промислових підприємств можливі три випадки:

підприємство отримує зовні тільки паливо, а всі види енергії, необхідні для виробництва, виробляються на енергоустановках підприємства; в цьому випадку питома витрата розраховується як кількість палива, необхідна для ви­робництва одиниці тепла (пари і гарячої води), повітря і т.п.;

підприємство отримує всі види енергії зовні; питома витрата визначається за середньовиваженою для даного економічного району;

підприємство отримує енергію зовні і перетворює її на власних енерго­установках; питома витрата вважається як середньовиважена питома витрата даного району та питома витрата споживаючої установки.

Питома витрата енергоносія для даної енергетичної установки береться на підставі даних випробувань, фактичних, звітних і паспортних даних на роз­глядувані види устаткування.

Таким чином, витрати на спожитий енергоносій

Іен = БенЪЕг. (13.22)

Заробітна плата обслуговуючого персоналу

ІЄн = ^птФт, (13.23) де п — число обслуговуючих працівників однієї спеціальності і одного роз­ряду, чол.;

Ф — річний фонд заробітної плати однієї людини даної спеціальності і даного розряду;

т — число спеціальностей або розрядів. Річні амортизаційні відрахування

Іа = ^РтБт , (13.24)

де  р — частка амортизаційних відрахувань за групою основних фондів; Б — балансова вартість визначеної групи основних фондів; т — число груп основних фондів. Річні витрати на поточний і капітальний ремонт

Ітр     Іа рnр, (13.25)

де ртр — коефіцієнт, що враховує частку відрахувань на ремонт.

Річні витрати на власні потреби складаються з оплати електроенергії, па­лива, тепла, повітря, витрачених на власні потреби:

ІВП = ІЕ + ІВ + ІТ +... + Іпр (13.26)

де   ІЕ — витрати на електроенергію, витрачену на власні потреби, у.о.; ІВ — витрати на воду, витрачену на власні потреби, у.о.; ІТ — витрати на паливо, витрачене на власні потреби, у.о.; Іін — інші витрати на власні потреби, у.о.

Із перерахованих елементів витрат виробництва можна виділити витрати, безпосередньо залежні від продуктивності даного обладнання, такі, як Іен, Іін; витрати, не залежні від продуктивності даного обладнання, такі, як заробітна плата, амортизаційні відрахування, витрати на ремонт:

Пост    Ізп + Іа + Іпр . (13.27)

Інші витрати визначаються за фактичними витратами на дане енергообла-днання. У разі відсутності даних інші витрати можна визначити як частку по­стійних витрат на дане устаткування:

Іін     Лін Іпост , (13.28)

де Яін — коефіцієнт інших витрат, що обчислюються в залежності від постій­них витрат.

 

Капіталовкладення.

При заміні зношеного енергетичного устаткування

Кн = Ко + КпР , (13.29) де Ко — витрати на устаткування, монтаж, проектування і наладку даної установки;

Кпр — витрати на розширення і реконструкцію будівлі, приміщення у зв'язку з установкою нового устаткування.

При експлуатації старого устаткування

Кс = Квид + КтР , (13.30) де Квид — капіталовкладення на видобуток або виробництво енергоносія, пе­ревитраченого застарілим енергоустаткуванням;

Ктр — капітальні витрати на транспортування енергоносія, перевитраче­ного застарілим енергоустаткуванням.

Капіталовкладення у виробництво (видобуток) енергоносія Квид = рд (Ьс — Ьн) = рд (Ьс Ег — Ьн Ег) = рд (Ьс — Ьн) Ег = рд АЬ Ег , (13.31) де рд — питома вартість капітальних вкладень в здобич (виробництво) палива, що замикає паливно-енергетичний баланс даного району;

АЬ — різниця в питомих витратах старого і нового устаткування.

Ктр = ртр(Ьс — Ьн) = ртр АЬ Ег     , (13.32)

де ртр — питомі капітальні вкладення в транспортування палива, що замикає паливно-енергетичний баланс даного району. Тоді

Кд + Кпр = рд АЬ Ег + ртр АЬ Ег = (рд + ртр) АЬ Ег (13.33)

Умовою економічної ефективності впровадження нового устаткування є дотримання нерівності

Вс — Вн = Іс + Ен Кс — (Ін + ЕнКн) = (Іс — Ін) — Ен(Кн — Кс) = АІ—ЕнАК > 0. (13.34) Перетворена таким чином формула розрахунку приведених витрат, за якими порівнюється економічна ефективність варіантів, дає можливість звести весь розрахунок до знаходження економії експлуатаційних витрат (АІ) і додат­кових капіталовкладень (АК), пов'язаних із впровадженням нового енерго­устаткування.

Підставляючи значення капіталовкладень, отриманих у формулах (13.29) і (13.33), отримуємо

АК = К0 + КГр — АЬЕг (Рь + ртр). (13.35)

Якщо З с —3 н позначити через АЗ, отримуємо

А В = АІ Ен [Ко6 + Кзд-АЬЕТ (Ри + ртр)] . (13.36)

Для визначення економії експлуатаційних витрат знаходимо АІ підстав­ляючи значення експлуатаційних витрат для обох варіантів:

ai = і -1 ={Г + iе + Г + iе + iе + iе ]ен     \  вн        зп        а        тр        ен        пр }

(Г +1" +1" +1" +1" +1" ] =

\  вн        зп        а        тр        еи        пр J

Г i« )+Г Il ]+Га Il ]+ (13-37) (Iе -Iй)+(іс -Iй)+(іс -Iй)=

т          т          ен        ен        п п

aI  +aI  +aI +aI +aI

вн        зп        а          т п

Таким чином, розрахунок AI зводиться до визначення різниці окремих статей експлуатаційних витрат старого і нового устаткування. Розглянемо де­тальніше кожну з складових формули (13.37):

A4 = Ь'РеЕг -ЬнРеЕґ =(bc -Ьн)РеЕґ =abPeEr, (13.38)

де Ab — питома перевитрата енергоносія старим обладнанням у порівнянні з новим.

Величина витрат на енергоносій залежить тільки від різниці питомих ви­трат енергоносія старого і нового устаткування:

aI3n =[£ птФт ] е-[I птФт ]„ ^a^^ . (13.39)

Величина витрат на заробітну плату залежить від скорочення персоналу, обслуговуючого дану установку. Якщо замінюють одну або дві енергетичні установки в котельній або компресорній станції, то, як правило, це не впливає на кількість обслуговуючого персоналу всієї котельної або компресорної, і в цьому випадку AI3n » 0. Те ж саме можна сказати і про річні експлуатаційні витрати на власні потреби ( aICH, витратах на поточний і капітальний ремонт ( aImrr.), амортизаційних відрахуваннях ( AIa ) і інших витратах ( AI^ ); величина їх незначна, тому вони взаємно компенсуються. У передпроектних розрахун­ках величиною цих витрат можна нехтувати, а при детальних розрахунках враховувати їх: ito-фактичній величині. Таким чином, економія експлуатацій­них витрат унаслідок заміни зношеного устаткування

AI = A^ =^реЕТ . (13.40)

Після перетворень, підставляючи набуті значення у формулу (13.36), отримаємо

aB = abpfiT Ен [Кн -abEґ (рД + Ртр )] > 0 (13.41)

Отримана таким чином формула (13.41) відображає народногосподарсь­кий економічний ефект, пов'язаний із заміною енергоустаткування (з ураху­ванням зв'язаних витрат). При заміні устаткування важливий економічний