Материал: Інноваційний менеджмент - Навчальний посібник (Михайлова Л.І.)


4. ефект від виходу інноваційних технологій на зовнішній ринок

 

Результати інноваційної діяльності фірми на внутрі­шньому і зовнішньому ринках можуть бути подані у вигляді передачі науково-технічних знань і досвіду, нових технологій або нових послуг. Передача технологій може здійснюватися як у межах однієї країни, так і на міжнародному рівні. Для авто­ритету фірми і її персоналу важливий вихід на зовнішній ліце­нзійний ринок.

Ліцензійна торгівля появилася порівняно недавно і являє со­бою основну форму міжнародної торгівлі інноваціями. Вона охоплює угоди з ноу-хау, із патентами на винаходи й інші ре­зультати інтелектуальної діяльності. Швидкий розвиток ліцен­зійних операцій визначається їхньою високою прибутковістю і тим. що ці операції менше ризиковані в порівнянні з прямим ін­вестуванням.

Організаційні форми і практика продажу ліцензій на зовніш­ньому ринку різноманітні. Наприклад, визначені промислові фі­рми створюють ліцензійні (патентні) відділи, відділення закор­донного ліцензування і дочірні компанії по закордонному ліцензуванню. Ліцензійні відділи визначених фірм виконують та­кі функції:

збір і надання інформації технічним, виробничим і економі­чним службам;

вивчення торгівлі патентами і ліцензіями;

виявлення фірм, що цікавляться покупкою ліцензій, і прове­дення операцій по купівлі-продажу;

забезпечення патентної охорони інноваційних досягнень своєї фірми.

Політику в галузі ліцензування розробляє управління фірми. Основна функція дочірніх компаній по зарубіжному ліцензуван­ню складається в здійсненні операцій по продажі ліцензій.

Посередниками в торгівлі патентами і ліцензіями є ліцензійні або патентні агенти (брокери). їхніми послугами користуються індивідуальні патентовласники, дрібні і середні фірми, а також значні фірми, що не займаються у великих масштабах науково-дослідною діяльністю.

У міжнародній торгівлі широко застосовуються ліцензійні угоди, що передбачають комплексну передачу одного або декіль­кох патентів винаходів і пов'язаних із ними ноу-хау. Цими уго­дами передбачені також інжинірингові послуги по організації лі­цензійного виробництва, постачанню устаткування і т. д. Крім науково-технічних аспектів комплекс ліцензійних угод відо­бражає також фінансові і виробничі аспекти по реалізації про­дукції.

Типові ліцензійні угоди розробляють різноманітні організації (комісії ООН, галузеві асоціації промислових фірм та ін.). В яко­сті відшкодування за використання предмета угоди ліцензіат сплачує визначену винагороду, розміри якої визначаються на ос­нові фактичного економічного результату використання ліцензії (періодичні відсотки, участь у прибутку). Винагорода може бути не пов'язана з фактичним використанням ліцензії, а заздалегідь зазначена в договорі.

Періодичні процентні або поточні відношення (роялті) вста­новлюються у вигляді визначених фіксованих ставок (у відсот­ках) і виплачуються ліцензіатом через визначені проміжки часу (щорічно, щоквартально, щомісяця або до визначеної дати). Про­центні відношення розраховуються:

з вартості виробленої по ліцензії продукції:

з суми продаж ліцензованої продукції;

з встановленої потужності запатентованого устаткування, з обсягу переробленої сировини запатентованим способом і т. п.

Ставки поточних відрахувань диференціюються в залежності від виду ліцензії, терміну дії угоди, обсягу виробництва ліцензо­ваної І продукції, її реалізаційних цін, експортних або внутрішніх продажів. У з сучасній практиці рівень ставок поточних відраху­вань може складати 2—10 \%.

У ліцензійній угоді може обумовлюватися мінімальна сума винагороди, що у будь-якому випадку (успішній і неуспішній діяльності) повинна бути виплачена ліцензіатом. Твердо зафік­сована в угоді сума ліцензійної винагороди називається пау­шальным платежем. Цей платіж встановлюється в таких випа­дках:

при передачі ліцензії разом із постачаннями устаткування (ця угода; носить одночасний характер, що потребує одночасного визначення її вартості);

при продажі ліцензії засекреченого виробництва (як гарантія від збитків у випадку розголошення секрету);

•           при затрудненні переказу прибутків із країни ліцензіата. Паушальний платіж може проводитися в разовому порядку з

визначеною часткою виплат, наприклад: 50 \% після підписання угоди; 40 \% — після постачання устаткування і передачі техніч­ної документації; 10 \% — після пуску устаткування.

Початковий платіж готівкою передбачає оплату ліцензіатом встановленої в угоді суми у вигляді одночасного внеску або вро­здріб протягом встановленого в угоді терміну або після виконан­ня визначених умов.

В даний час визначилася тенденція до скорочення терміну дії ліцензійних угод у зв'язку із швидким моральним старінням устаткування і державного регулювання ліцензійних угод. Найбі­льше поширеними є терміни 5—10 років.

Інноваційна технологія є специфічним товаром світового рин­ку і її розглядають з врахуванням:

споживчої вартості;

праці по створенню;

процесу споживання технологічних знань. На використання технології впливають темпи її старіння і швидкість поширення, що обумовлює втрату додаткового прибутку ліцензіата.

Виходячи з викладеного формується ціна на ліцензію. Особ­ливість цієї ціни полягає в наступному:

ціна не визначає витрати праці на створення технології;

граничною ціною ліцензії є частина додаткового прибутку, отриманого всіма ліцензіатами;

ціна ліцензії є монопольною;

ціна формується з щорічних відрахувань від прибутку ліце-нзіата протягом періоду дії угоди, тобто з роялті. Інформація про фактичний прибуток ліцензіата в зв'язку з використанням конк­ретної ліцензії або ноу-хау є комерційною таємницею.

Найбільше поширений розрахунок роялті у відсотках від вар­тості продажів ліцензійної продукції;

 

де Я — річна сума роялті;

5 — вартість чистих продажів.

На розмір додаткового прибутку ліцензіата впливають вироб­ничий і комерційний ризики, а також конкуренція з боку альтер­нативних технологій.

Базою міжнародної торгівлі ліцензіями і ноу-хау є патентна дільність країн-експортерів технології. Головна роль у патенту­ванні винаходів належить промислово розвинутим країнам; пер­ше місце серед них займає Японія, друге — СІЛА.

Одним з важливих показників якості науково-технічних роз­робок є їхня експортна конкурентноздатність (Ек), яка визнача­ється за формулою:

ЕК= ^ к N

де Ыпз — число заявок на патенти, поданих за рубежем;

ЛУзв — число заявок на патенти, поданих всередині країни.

Якщо кількість закордонних заявок національних фірм значно перевищує кількість заявок, поданих всередині країни, то це сві­дчить про відставання рівня науково-технічних рішень у даній країні. Це виключає закордонне патентування частини націона­льних винаходів.