Материал: Інноваційний менеджмент - Навчальний посібник (Михайлова Л.І.)


2. правова база національної патентної системи

На сучасному етапі в Україні становище у сфері охо­рони промислової власності характеризується такими особли­востями:

Продовжують діяти патенти колишнього СРСР на винаходи та промислові зразки, якщо заявки на їх перереєстрацію були по­дані у Держпатент відповідно до 1 листопада 1993 року та до 18 липня І993 року. Якщо заявки не були подані, то такі патенти в Україні не вважаються дійсними, але вони продовжують свою дію в Росії, якщо за них вчасно сплачується річне мито.

Зберігають свою дію авторські свідоцтва СРСР на винаходи та свідоцтва СРСР на промислові зразки. До закінчення відповід­но 20-и або 15-річного терміну з дати прийняття Патентним ві­домством СРСР заявок на них вони можуть бути переведені в па­тенти на термін, що залишився.

З'явилися власне українські патенти на винаходи та проми­слові взірці.

Стосовно товарних знаків, то в Україні продовжують діяти свідоцтва СРСР на товарні знаки (якщо заявки на їх перереєстра­цію були подані в Держпатент України до 1 листопада 1993 ро­ку). Внаслідок певних обставин свідоцтва України на товарні знаки довгий час не видавались, і їх також тимчасово заміняли довідками про реєстрацію товарних знаків у Державному реєстрі України [1].

Законодавчу базу національної патентної системи складають Закони України: «Про власність», «Про охорону прав на винахо­ди і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а в частині ав­торських і суміжних прав — «Про авторське право і суміжні права».

Основним серед них є Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (у редакції від 1 червня 2000 р.), який регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням пра­ва власності на винаходи і корисні моделі. Закон визначає основ­ні поняття, права іноземних та інших осіб, умови надання право­вої охорони. Зокрема, встановлено, що термін дії патенту на винахід становить 20 років, а на корисну модель — 5 років з дати подання заявки (з продовженням не більше, ніж на 3 роки). Як умови патентоздатності винаходу визначені його новизна, наяв­ність винахідницького рівня і здатність до промислового застосу­вання. Для визнання патентоздатності корисної моделі передба­чено відповідність вимогам новизни і промислового застосування.

Згідно з законодавством опис винаходів, корисних моделей, промислових зразків повинен бути викладений у встановленому порядку та розкривати їх сутність настільки ясно і зрозуміло, щоб його міг здійснити спеціаліст у вказаній галузі.

Передбачено, що право на отримання патенту мають: (а) ви­нахідник; (б) роботодавець, якщо винахід створений у зв'язку із виконанням службових обов'язків або виконанням доручення ро­ботодавця за умови, якщо інакше не передбачене трудовим дого­вором; (в) правонаступник винахідника чи роботодавця; (г) пер­ший заявник. Право першого заявника застосовується у випадку, коли винахід створений роздільною працею. Тобто, як бачимо, це узгоджується з вимогами міжнародної патентної системи. Слід лише наголосити, що якщо на отримання патенту на винахід, ко­рисну модель, промисловий зразок не кожна особа має право по­дати заявку, то на отримання свідоцтва таке право має будь-яка особа.

Як бачимо, в Україні діє авторська система правової охорони. Право на одержання патенту перш за все фіксується за винахід­ником, а права всіх інших осіб є похідними. Закони передбача­ють можливість співавторства на винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки. На жаль, законодавчі акти чітко не формулюють те, що патенти можуть бути власністю різноманітних осіб: юри­дичних або фізичних (як вітчизняних, так і іноземних) [2].

Закон визначає порядок отримання патенту на основі поданої заявки, пріоритет якої встановлюється протягом 12 місяців з дати отримання державним органом заявочних матеріалів. При цьому заявнику надається тимчасова правова охорона в обсязі сутності винаходу. Після проведення експертизи заявки і якщо вона не відкликана чи замінена до отримання заявником рішення про на­дання патенту чи відхилення заявки, приймається рішення про видачу патенту. Відомості про видачу патенту публікуються у офіційному бюлетені, а сам патент вноситься до Державного ре­єстру.

До винаходів, корисних моделей, промислових зразків підхо­дять з позицій застосування поняття новизни, а до товарних зна­ків — ні, тому що сутність винахідницької діяльності відрізня­ється від діяльності у сфері товарних знаків.

Згідно з чинним законодавством України патент видається за результатами експертизи за сутністю заявленого технічного рі­шення. Інша назва такої експертизи — кваліфікаційна експерти­за. Передбачено також видачу деклараційного патенту, який ви­дається за результатами формальної експертизи та експертизи щодо локальної новизни заявки на винахід (термін дії деклара­ційного патенту на винахід — 6 років).

Законом передбачені випадки примусового відчуження права власності без згоди власника (за рішенням Кабінету Міністрів України, виходячи з суспільних інтересів та інтересів національ­ної безпеки), а також право першокористування особою, яка до дати подання заявки використовувала чи здійснила підготовку до використання в Україні заявленого винаходу. Вказані також умо­ви припинення дії патенту (відкликання власником або визнання патенту недійсним), захист прав власника (арбітражним або тре­тейським судом); внесення зборів (перелік, розміри та терміни сплати яких визначаються КМ України).

Слід вказати, що для цього закону, як і для відповідних зако­нів, що стосуються промислових зразків, знаків для товарів і по­слуг (дати прийняття і вступу в дію аналогічні), властиве відси­лання до підзаконних актів, непряма дія.

В Україні заборонено не патентовласникам:

виготовляти, пропонувати до продажу, застосовувати, збе­рігати у вказаних цілях, ввозити виріб, що охороняється патен­том, а також виготовлений за запатентованою технологією;

застосовувати технологію, що охороняється патентом, або пропонувати її для застосування в Україні;

застосовувати товарний знак (або позначення настільки на нього подібне, що їх неможливо відрізнити) на виробах або по­слугах, для яких він зареєстрований, на упаковці товарів, у рек­ламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експона­тів на виставках та ярмарках, що проводяться в Україні, в прос­пектах, рахунках, на бланках та в іншій документації.

Засади охорони знаків для товарів і послуг та зазначень про походження товарів визначаються Законом України «Про охоро­ну прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. та Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. Об'єктами правової охорони мо­жуть бути такі знаки: словесні (у вигляді слів або сполучення лі­тер); зображувальні (у формі графічних композицій на площині); об'ємні (у вигляді фігур або їх тривимірних композицій); комбі­нації вищеназваних позначень. Товарні знаки та знаки для послуг реєструються Держдепартаментом інтелектуальної власності. В Україні знак не може бути антигуманним і аморальним. Правова охорона засвідчується свідоцтвом, термін його дії — 10 років від дати подання заявки, термін дії продовжується за клопотанням, поданим його власником протягом останнього року дії свідоцтва, щораз на 10 років. Після припинення дії свідоцтва тільки його власник може впродовж трьох років поновити реєстрацію відпо­відного знаку. Через три роки таке право надається будь-якій особі. Для реєстрації знаку в іноземній державі попередній дозвіл Держдепартаменту не вимагається.

Документ про реєстрацію права на використання кваліфікова­ного зазначення походження товару теж має назву «свідоцтво». Воно діє протягом 10 років від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва впродовж останнього року дії сві­доцтва. Реєстрація права на використання кваліфікованого зазна­чення походження товару не обмежує прав інших осіб на реєст­рацію їх прав на його використання. Важливо, що використання кваліфікованого зазначення походження товару не дає права вла­сникові свідоцтва видавати ліцензію. Цим кваліфіковане зазна­чення походження товару різниться від винаходу, корисної моде­лі, промислового зразка, знаку для товарів і послуг, топографіч­ної інтегральної мікросхеми [2].

Закони, які розглянуто вище, безпосередньо не передбачають адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення прав патентовласників і обмежуються лише цивільно-правовою відповідальністю [2]. Стаття 177 «Порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності» Кримінального кодексу Украї­ни, прийнятого Законом України від 5 квітня 2001 року, сформу­льована таким чином: 1. Незаконне використання винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка, кваліфікаційного зазначення походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорту рос­лин, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовле­ної продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її ви­готовлення.

У частині міжнародного регулювання патентно-ліцензійної справи Україна бере участь в діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ ООН, в яку входять 149 країн) з 1967 р.; підтримує уже згадувану Євразійську патентну конвен­цію; Паризьку Конвенцію з охорони прав промислової власності (Паризький Союз); Договори — про патентну кооперацію (Союз ПСТ); Мадридську Угоду про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридський Союз); Бернську Конвенцію про охорону літера­турних і художніх творів; Всесвітню (Женевську) Конвенцію про авторські права; Міжнародну Конвенцію про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм; Конвенцію про розповсюдження сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники; Міжнародну Конвенцію про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацію мовлення; є учасником Договору Всесвітньої ор­ганізації інтелектуальної власності про авторське право; Договорі Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконані фонограми. Вказані міжнародні договори мають переважне право над законодавством України.