Материал: Інноваційний менеджмент - Навчальний посібник (Михайлова Л.І.)


3. практичні аспекти захисту інтелектуальної власності в україні

У світовій практиці склалася тенденція: якщо іноземні фірми вкладають кошти в основному у патентування товарних знаків, то ця країна потенційно розглядається як ринок збуту то­варів не завжди відповідної якості.

На думку патентознавця Черепова Л. В., якщо та чи інша фір­ма проводить активне патентування винаходів, корисних моделей або промислових зразків, то вона розглядає цю країну і її проми­словий потенціал як можливого конкурента і намагається не до­пустити вихід на ринок аналогічної продукції, або у планах ком­панії ця країна розглядається як територія для здійснення прямих інвестицій з метою розміщення виробництва [5].

Можна навести десятки прикладів такого підходу. Зокрема компанією «Проктер енд Гембл» в Україні запатентовано більше сотні товарних знаків, а у виробництво, за неповними даними, вкладені кошти тільки відносно одного товарного знаку. При цьому виробництво товарів під такими відомими товарними зна­ками, як «Аріель», «Тайд» та інші розміщується у інших країнах, зокрема у Російській Федерації, незважаючи на розвиненість хі­мічної промисловості в Україні.

Десятки товарних знаків запатентовано в Україні американсь­кою компанією «Монсанто», але серйозного розміщення вироб­ництва поки що немає. Заради об'єктивності слід відмітити, що цією компанією ведеться активне патентування винаходів у галу­зі засобів захисту рослин, але при цьому компанія має на меті лише захиститися від освоєння аналогічної продукції українсь­кими підприємствами.

Зазначимо, що в Україні створена достатня правова база для захисту об'єктів інтелектуальної власності, але судова система потребує подальшого вдосконалення, тому що важливо не тільки одержати охоронний документ, але й захистити свої права у су­довому порядку. Також важливо, що в Україні склалася досить серйозна школа оцінки об'єктів інтелектуальної власності, яка здатна вирішити питання оцінки їх вартості при вкладенні цих об'єктів до статутного фонду спільних підприємств.

Як одержати свідоцтво на знак для товарів і послуг в Україні? Як вже зазначалося, відносини, що виникають у зв'язку із одер­жанням і здійсненням права власності на знаки для товарів і по­слуг (далі — знак), в Україні регулюються Законом «Про охоро­ну прав на знаки для товарів і послуг» зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 16 червня 1999 р. та 21 грудня 2000 р.

Знак — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрі­зняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Право влас­ності на знак засвідчується свідоцтвом, яке є офіційним охорон­ним документом, що видається від імені держави уповноваженим на це органом — Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі — Держде­партамент). Обсяг правової охорони визначається приведеним у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів і послуг.

Розміри збору за подачу заявок на знаки для товарів і послуг, продовження терміну дії свідоцтв тощо, а також терміни сплати зазначеного збору визначаються «Положенням про порядок сплати збору за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтеле­ктуальної власності», затвердженим постановою Кабінету Мініс­трів України від 22 травня 2001 р. № 543 (далі — Положення). Відповідно до цього Положення збори за дії, пов'язані з охоро­ною прав на об'єкти інтелектуальної власності, сплачуються на розрахункові рахунки установи, уповноваженої Міністерством освіти і науки України. Такою установою для розгляду і прове­дення експертизи заявок визначене Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент). До­кумент про сплату збору повинен надійти до Укрпатенту разом із заявою (клопотанням, запереченням і т.п.) про здійснення відпо­відної дії, якщо інші терміни не передбачені цим Положенням, і є дійсним: а) протягом трьох місяців від дня сплати збору за умо­ви, що у цей термін розмір відповідного збору залишався незмін­ним; б) протягом одного місяця від дня введення в дію зміненого розміру збору. Відповідно до Положення сума збору, що підлягає сплаті, визначається для громадян і юридичних осіб України (ре­зидентів) у гривнях, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день сплати збору; для громадян і юридич­них осіб — нерезидентів у доларах СІЛА.

Як зареєструвати кваліфіковане зазначення походження това­ру і одержати право на використання вже зареєстрованого квалі­фікованого зазначення походження товару?

Правові основи охорони прав на зазначення походження това­рів і регулювання відносин, що виникають у зв'язку з їх одер­жанням, використанням і захистом, визначає Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 року зі змінами і доповненнями, внесеними Законом Украї­ни від 21 грудня 2000 року. Згідно цих законодавчих актів квалі­фіковане зазначення походження товару — термін, що поєднує назву місця походження товару та географічне зазначення похо­дження товару.

При цьому назва місця походження товару — це назва геогра­фічного місця, що вживається як позначення в назві товару, що походить із зазначеного географічного місця і має особливі влас­тивості, винятково або головним чином обумовлені характерни­ми для даного географічного місця природними умовами або об'єднанням цих природних умов з характерним для даного гео­графічного місця людським фактором. Географічне зазначення походження — назва географічного місця, яка вживається як по­значення у назві товару, що походить із цього географічного міс­ця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в ос­новному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

З наведеного випливає, що основною ознакою для назви місця походження товару є особливі властивості товару, які зумовлені виключно або головним чином характерними для даного геогра­фічного місця природними умовами або поєднанням цих природ­них умов з характерним для даного географічного місця людсь­ким фактором. Для географічного зазначення походження товару основною ознакою є певні якості, репутація або інші характерис­тики, зумовлені в основному характерними для даного географі­чного місця природними умовами чи людським фактором або по­єднанням цих природних умов і людського фактора. Прикладами цих двох об'єктів зазначень походження товару можуть бути: для першого — миргородська вода, для другого — французькі пар­фуми [6, с. 161].

Державну реєстрацію кваліфікованих зазначень походження товарів і/або права на їх використання також здійснює від імені держави уповноважений на це орган — Державний департамент інтелектуальної власності.

Правова охорона кваліфікованого зазначення походження то­варів надається на підставі їх реєстрації і діє безстроково від дати реєстрації. Реєстрація права на використання вже зареєстровано­го кваліфікованого зазначення походження товару засвідчується свідоцтвом, що діє протягом 10 років з дати подання заявки.

Термін дії свідоцтва продовжується на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останньо­го року дії свідоцтва за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному у Реєстрі, а характеристики то­вару відповідають характеристикам, занесеним до Реєстру. За продовження терміну дії свідоцтва сплачується збір.

Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню по­ходження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, відповідає умовам надання правової охо­рони відповідно до ст. 7 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів» і на яке поширюються встановлені ст. 8 За­кону підстави для відмови в наданні правової охорони.

Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення похо­дження товару мають особа або група осіб, що у заявленому місці виробляють товар, особливі властивості, визначені якос­ті, репутація або інші характеристики якого зв'язані з цим гео­графічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до виготовлення або вивчення відпо­відних продуктів, виробів, технологічних процесів або геогра­фічних місць.

Право на використання зареєстрованої назви місця походжен­ня товару або зареєстрованого географічного зазначення похо­дження товару мають виробники, що у географічному місці, за­значеному в Державному реєстрі України назв місць походження і географічних зазначень походження товарів і прав на викорис­тання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження то­варів (далі — Реєстр), виробляють товар, особливі властивості, визначені якості або інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до реєстру.

Права, що випливають з реєстрації кваліфікованого зазначен­ня походження товару і/або права на його використання, діють від дати їх реєстрації. Обсяг правової охорони, що надається ре­єстрацією права на використання кваліфікованого зазначення по­ходження товару, визначається занесеними до Реєстру і зафіксо­ваними у свідоцтві характеристиками товару і межами геогра­фічного місця.

Власник свідоцтва має право: використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару; вживати заходів щодо заборони неправомірного використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, що не мають на це пра­ва; вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної і моральної шкоди у встановленому порядку.

Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару не обмежує прав інших осіб на реєстрацію їх прав на його використання.

Власник свідоцтва не має права: видавати ліцензію на викори­стання кваліфікованого зазначення походження товару; заборо­няти або перешкоджати спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властиво­стей і інших характеристик, на підставі яких зареєстроване ква­ліфіковане зазначення походження товару і/або право на його ви­користання.

Для здійснення реєстрації і одержання свідоцтва про реєстра­цію права на використання кваліфікованого зазначення похо­дження товару особа, що має на це право (заявник), подає заявку в Державне підприємство «Український інститут промислової власності (Укрпатент). Вимоги до складу й оформлення заявки є обов'язковими для заявників і визначаються «Правилами скла­дання, подання і проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару і/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення похо­дження товару», зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2001 р.

— Заявка повинна стосуватися лише одного зазначення похо­дження товару, складається українською мовою і повинна місти­ти: — заяву про реєстрацію назви місця походження товару або географічного зазначення походження товару і/або права на ви­користання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазна­чення походження товару з відомостями про заявника і його ад­ресу; заявлену назву місця походження товару або заявлене гео­графічне зазначення походження товару;

назву товару, для якого заявник просить зареєструвати за­явлене зазначення походження товару і/або права на використан­ня зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення по­ходження товару;

назву і межу географічного місця, де виробляється товар і з яким пов'язуються особливі властивості, визначені якості або інші характеристики товару;

опис особливих властивостей товару, визначеної якості, репутації або інших характеристик товару;

дані щодо використання заявленого кваліфікованого зазна­чення походження товару на етикетці і при маркуванні товару;

дані про взаємозв'язок особливих властивостей, визначе­ної якості, репутації або інших характеристик товару з приро­дними умовами і/або людським фактором зазначеного геогра­фічного місця.

Разом із заявою подаються: документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати назву місця його походження або географічне зазначення походження товару і/або право на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару; висновок спеці­ально уповноваженого органу, сформованого відповідно до роз­порядження КМУ від 23.04.2001 № 149-р «Про спеціально упов­новажені органи для визначення і контролю особливих властиво­стей і інших характеристик товарів» щодо меж географічного мі­сця, з яким зв'язані особливі властивості, визначені якості або інші характеристики товару.

До заявки додають документ, що підтверджує сплату збору за подачу заявки (копію платіжного доручення або квитанцію).

Розгляд і експертиза заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару і/або права на використання за­реєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару проводиться відповідно до Закону і встановлених на його ос­нові Правил. Експертиза заявки встановлює відповідність на­ведених у заявці даних положенням статей 7, 8 і 9 Закону. Як­що встановлено, що заявка відповідає вимогам, передбаченим вказаними статтями, відомості про заявку публікуються в офі­ційному бюлетені Держдепартаменту «Промислова власність». Протягом 6 місяців від дати опублікування офіційних відомос­тей про заявку будь-яка особа може подати в установу запере­чення проти реєстрації заявленої назви місця походження то­вару або географічного зазначення походження товару і/або права на використання зареєстрованого відповідного кваліфі­кованого зазначення походження товару.

У випадку відсутності заперечень або визнання їх необгрунто­ваними Держдепартамент приймає рішення про реєстрацію дано­го кваліфікованого зазначення походження товару і/або прав на використання вже зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару і повідомляє про це заявника. Реєстрація здійснюється шляхом внесення до Реєстру необхідних відомос­тей щодо кваліфікованого зазначення походження товару і осіб, що мають право на використання зареєстрованого кваліфіковано­го зазначення походження товару. Свідоцтво видається Держде­партаментом протягом місяця від дати реєстрації або від дати внесення до Реєстру відомостей про осіб за умови сплати держа­вного збору в розмірі і порядку, визначених законодавством.

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого за­значення походження товару, пов'язаного з географічним місцем на території України, може бути прийнята тільки після його ре­єстрації в Україні.

Розміри збору за подачу заявки, а також терміни його сплати визначені «Положенням про порядок сплати збору за дії, пов'яза­ні з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності», за­твердженим КМУ 22 травня 2001.

Відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням права вла­сності на промислові зразки в Україні, регулюються Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» (зі змінами, внесеними 21 грудня 2000 р., далі — Закон). Згідно вимог цього закону промисловий зразок — результат творчої діяльності лю­дини у сфері художнього конструювання. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом, що видається від імені держави уповноваженим органом — Державним департа­ментом інтелектуальної власності. Термін дії патенту — 10 років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням власни­ка, але не більше, ніж на 5 років.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупніс­тю істотних ознак промислового зразка, зображених на фотогра­фіях виробу (його макета, малюнка). Патент України на промис­ловий зразок діє тільки на території України. Об'єктом промислово­го зразка може бути форма, малюнок або розфарбовування або їхні об'єднання, що визначають зовнішній вигляд промислового ви­робу і призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб.

Не можуть одержати правову охорону об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм); промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих або подібних їм речовин, тощо. Правова охорона надається промисловому зразку, якщо він не суперечить суспільним інтересам, принципам гуман­ності і моралі і відповідає умовам патентоздатності. Умовами па-тентоздатності промислового зразка є новизна і промислова при­датність. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його істотних ознак не є загальнодоступною у світі до дати по­дання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо може бути використаний у промисловості або в іншій сфері дія­льності.

Право на одержання патенту має (1) автор; (2) роботодавець, якщо промисловий зразок створений у зв'язку з виконанням слу­жбових обов'язків за умов, що трудовим договором не передба­чено інше; (3) правонаступник автора або роботодавця.

Патент на промисловий зразок надає його власникові винят­кове право використовувати промисловий зразок за своїм розсу­дом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів, і забороняти його використання всім іншим особам без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається відповідно до Закону порушенням прав, що надають­ся патентом. Права, що витікають з патенту, діють з дати публі­кації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримку дії патенту.

Вимоги до змісту, оформлення матеріалів і подачі заявки ви­значені «Правилами складання і подання заявки на промисловий зразок», зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 16 бе­резня 2002 р. Особа, що бажає одержати патент і має на це право (заявник), подає заявку на його видачу в Укрпатент, який при­ймає і здійснює розгляд та експертизу заявок. При наявності де­кількох заявників один з них може бути призначений іншими за­явниками як загальна довірена особа. За дорученням заявника заявку може подати представник у справах інтелектуальної влас­ності (патентний повірений), за таких умов до заявки додають копію доручення.

Заявка — це сукупність документів, необхідних для видачі па­тенту на промисловий зразок. Заявка повинна стосуватися одного промислового зразка і може містити його варіанти (вимога єдно­сті). Заявка складається українською мовою і повинна містити заяву про видачу патенту; комплект фотографій із зображен­ням виробу, що дають уявлення про зовнішній вигляд виробу; опис промислового зразка; креслення, схему, карту. До заявки додають документ, що підтверджує сплату збору за подачу заяв­ки (платіжне доручення або квитанція).

Якщо заявка подається відповідно до Паризької Конвенції з охорони прав промислової власності і заявник бажає скористати­ся правом конвенційного пріоритету, то він повинен додати до заявки такі документи: заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки, представленої у відповідний орган держави — учасника Паризької конвенції, і копію попере­дньої заявки, засвідчену зазначеним органом. Ці документи по­винні бути представлені в Укрпатент разом з матеріалами заявки або не пізніше встановленого Законом терміну. Якщо заявник бажає скористатися правом пріоритету промислового зразка, ви­користаного в експонаті, показаному на офіційно визнаних між­народних виставках, проведених на території держави — учасни­ці Паризької Конвенції з охорони прав промислової власності, то до заявки він повинен додати документ, що підтверджує показ зазначеного промислового зразка на виставках.

Порядок проведення експертизи заявок на промислові зразки визначений «Правилами проведення експертизи заявки на про­мисловий зразок» від 24 липня 1995 р. За заявкою на промисло­вий взірець після встановлення дати її подання проводиться фор­мальна експертиза. При цьому відповідність промислового зразка умовам патентоздатності (новизні і промисловій придатності) не аналізується. На підставі рішення про видачу патенту на промис­ловий зразок і за наявності документа про сплату державного збору за видачу патенту здійснюється публікація відомостей про видачу патенту в офіційному бюлетені Держдепартаменту «Про­мислова власність».

Одночасно з публікацією здійснюється державна реєстрація патенту на промисловий зразок. Держдепартаментом здійснюєть­ся видача патенту в місячний термін після державної реєстрації патенту. Будь-яка особа має право запатентувати промисловий зразок в іноземних державах. До подання заявки на одержання охоронного документа на промисловий зразок в орган іноземної держави заявник зобов'язаний подати заявку в Укрпатент. Одно­часно йому необхідно повідомити Держдепартамент про наміри здійснити таке патентування.

Основним нормативним документом, що визначає порядок подання до Держдепартаменту повідомлення про наміри здійсни­ти патентування в іноземних державах, є «Інструкція про розгляд заяви про наміри здійснити патентування промислового зразка в іноземних державах». У випадку відсутності заборони протягом трьох місяців від дати надходження цієї заяви до Держдепарта­менту заявка на одержання патенту на промисловий зразок може бути подана у відповідний орган іноземної держави. В окремих випадках Держдепартамент може дозволити запатентувати про­мисловий зразок в іноземних державах раніше від зазначеного терміну Правова охорона селекційних досягнень здійснюється Законами України «Про охорону прав на сорти рослин» в редак­ції від 17 січня 2002 року і «Про племінне тваринництво» в реда­кції від 21 грудня 1999 р.

Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення в рослин­ництві, одержане штучним шляхом або шляхом відбору, і таке, що має одну або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин. Право на подання заявки і одержання патенту на сорт рослин належить автору сорту (се­лекціонеру). У випадку, коли сорт створили спільно кілька се­лекціонерів, то всі вони мають однакові права на подання за­явки, якщо інше не передбачено угодою між ними. Відповідно до Закону права на сорт набуваються шляхом подання до Установи заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.

1. Селекційним досягненням у тваринництві вважається створена в результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, сім'я тощо), яка має нові високі генетичні ознаки, що стійко передаються їх потомкам. Державна реєстрація племінних тварин здійснюєть­ся шляхом внесення відповідних даних про них до державної книги племінних тварин, а племінних стад — до Державного племінного реєстру. Закон не передбачає правового механізму охорони селекційних досягнень у сфері племінного тваринниц­тва. Не передбачається видача охоронного документа на селек­ційне досягнення, не визначається суб'єкт невиняткового права на зазначене досягнення та його права і обов'язки. Суб'єктам племінної справи видається племінне свідоцтво (сертифікат), яке є основою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує визначений рівень ефективності їх викори­стання [Право інтелектуальної власності: Підручник для сту­дентів вищих навчальних закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — с. 166].

 

Розкрийте, з якими проблемами зустрічається на­ціональна патентна система України.

Назвіть, з яких законодавчих актів складається су­часна законодавча база патентної системи України.

Охарактеризуйте структуру державних органів України у сфері патентно-ліцензійної діяльності.

Розкрийте функції Державного департаменту ін­телектуальної власності.

Поясніть особливості та завдання інституту «па­тентних повірених».

Назвіть, які охоронні документи на об'єкти проми­слової власності діють в Україні.

Які положення регламентує Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»?

Хто, згідно з українським законодавством, має пра­во на отримання патенту?

Які дії вважаються порушенням прав патентовлас-ників в Україні?

10.       До яких міжнародних угод у сфері охорони прав ін- телектуальної власності приєдналася Україна?