Материал: Інноваційний менеджмент - Навчальний посібник (Михайлова Л.І.)


1. завдання та основні прийоми експертизи інноваційних проектів

 

Для обґрунтування управлінського рішення щодо реа­лізації інноваційного проекту необхідно провести його експерти­зу, тобто, оцінити рівень його економічної доцільності.

У країнах з розвинутою ринковою економікою прийняті та за­стосовуються стандартизовані процедури проведення експертиз інноваційних проектів. Вони передбачають:

пакети необхідних юридичних документів (угоди та догово­ри проведення оцінки);

форми та методи контролю за дотриманням статей договорів та угод.

визначення термінів проведення експертизи проекту;

тривалість періоду від подання заявки на проект до початку фінансування.

Однак порядок проведення експертизи постійно вдосконалю­ється, доповнюється деякими обов'язковими умовами, більш жо­рстким стає контроль за використанням коштів та інше.

Задача експертизи — оцінка наукового та технічного рівня прое­кту, можливостей його виконання та ефективності. На основі експе­ртизи приймаються рішення про доцільність і обсяги фінансування.

Для експертизи інноваційних проектів, що фінансуються з державного бюджету, використовуються такі методи:

описувальний;

порівняння положень «до» і «після»;

порівняльна експертиза.

Суть описувального методу в тому, що розглядається потен­ційний вплив результатів тих проектів, які пропонуються, на си­туацію у певному ринку товарів та послуг. Результати, що отри­муються, узагальнюються, складаються прогнози та враховують­ся побічні процеси Цей метод дозволяє врахувати, наприклад, взаємодію сфери НДДКР з патентним правом, податковим зако­нодавством освітою підготовкою та перепідготовкою кадрів. Йо­го основний недолік в тому, що він не дозволяє коректно порів­няти два і більше альтернативних варіанти.

Метод порівняння положень «до» і «після» надає можливість прийняти до уваги не тільки кількісні, але і якісні показники різ­них проектів. Однак, йому притаманна висока ймовірність суб'єктив­ної інтерпретації інформації та прогнозів.

Порівнююча експертиза базується на порівнянні стану під­приємств та організацій, що отримують державне фінансування, і тих, які його не отримують. У цьому методі звертається увага на порівняльність потенційних результатів проекту, який здійсню­ється, що є однією з вимог перевірки економічної обґрунтованос­ті конкретних рішень щодо фінансування короткострокових та швидкоокупних проектів. Але цей метод, також має певні недо­ліки, зокрема, його не можна застосовувати при розробці довго­строкових пріоритетів державної політики.

Плюси та мінуси різних методів експертизи інноваційних про­ектів обумовлюють їх комбінаційне застосування.

При проведені експертизи слід керуватися такими принципами:

наявністю незалежної групи дослідників, які були б арбіт­рами в суперечливих ситуаціях за результатами експертизи, за добором спеціалістів, що її проводять, та методах контролю;

проведенням попереднього прогнозування і планування ви­трат на середньострокову перспективу, щоб мати можливість ви­значити очікувальну ефективність і час для контролю;

методи контролю повинні бути пов'язані з перспективами розвитком системи керівництва науково-технічною політикою на державному рівні.

Під час експертизи проектів необхідно враховувати вплив ре­зультатів досліджень на соціальне та екологічне становище.

3          метою реалізації науково-технічних програм державний за­мовник проводить конкурси й укладає державні контракти. При цьому експертна оцінка може бути формалізована у виді відпові­дей на питання експертної анкети з наступним підсумковим ви­сновком експерта:

5 — проект заслуговує безумовної підтримки;

4          — проект заслуговує на підтримку; 3 — проект може бути підтриманим;

2 — проект не заслуговує на підтримку;

1 — не заслуговує розгляду експертною радою.

Така експертна оцінка дається на основі аналізу наукового рі­вня проекту і наукового потенціалу його автора (авторів). При цьому враховується:

чіткість висловлення задуму проекту (чіткий, нечіткий);

чіткість визначення мети і методів дослідження (чітке, не­чітке);

якісні характеристики проекту (проект має фундаменталь­ний характер; міждисциплінарний або системний характер; при­кладний характер);

науковий рівень (суттєвий науковий та методологічний рі­вень у вирішенні проблеми, яка сформульована в проекті; публі­кації за заданою темою; науково-методична розробка рішення проблеми відсутня);

новизна постановки проблеми (автором вперше сформу­льована і науково обґрунтована проблема дослідження; автор за­пропонував оригінальні підходи до рішення проблеми; проблема дослідження, сформульована в проекті, відома науці і автором не запропоновані оригінальні підходи до вирішення проблеми).

Науковий потенціал авторського колективу оцінюється з ура­хуванням аналізу наукового змісту проекту (автор/учасники в змозі виконати заявлену роботу; експерт має сумніви в можливо­сті виконання заявленої роботи).

Таким чином, експерт повинен не тільки дати опис проекту, а й дати оцінку: його актуальності для даної галузі; відношення проекту до пріоритетних напрямів досліджень; новизні пробле­ми, що поставлена; перспективам розвитку проекту; якісному складу учасників, а також обґрунтувати надану їм оцінку проекту.

Для загальнодержавних або місцевих інноваційних програм екс­пертизу проводять, як правило, на основі трьох рівнів експертизи:

перший рівень — попередній розгляд та відбір проектів;

другий рівень — визначення індивідуального рейтингу проектів;

третій рівень — співставлення заключень щодо проекту (мо­жуть бути внесені корективи в загальний рейтинг проекту, при­ймається рішення про фінансування).

Індивідуальний рейтинг проекту визначається за формулою:

Л = Гі + Г2 + Гз,

де Л — загальний рейтинг проекту; Г1 — коефіцієнти наукової цінності; Г2 — коефіцієнт реальності виконання проекту в строк; Гз — коефіцієнт корекції сумарної оцінки Г1 і Г2. Я може приймати значення від 2 до 13.

Коефіцієнт г1 оцінює ймовірність того, що виконання проекту може призвести до нових принципових результатів; забезпечити істотне просування в межах даного напрямку; виявити вплив на прогрес у даній або суміжній науковій сфері.

Коефіцієнт г2 враховує науковий рівень керівника і потенціал колективу, що він очолює; науковий заділ і публікації з теми; ла­бораторне та матеріальне забезпечення проекту; коректність роз­поділу задач за етапами.

Фінансування проектів здійснюється за рахунок різних вітчи­зняних та міжнародних фондів:

«Євразія» — підтримка демократичних та економічних ре­форм у країнах СНД;

Фонд Форда — приватна благодійна організація, заснована Генрі Фордом та сином Едселом — сприяє процесам перетворен­ня у Східній Європі;

Всесвітній банк — міжнародна організація, гранти, займи, кредити на економічні реформи, стабілізацію у всьому світі;

Фонд Сороса — благодійний фонд, підтримка у різних га­лузях, ініціатор різних проектів.