Материал: Інноваційний менеджмент - Навчальний посібник (Михайлова Л.І.)


Додаток 1 закон украЇни про інноваційну діяльність

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 36, ст. 266) (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 380-ІУ (380-15) від 26.12.2002)

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади дер­жавного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб'єкти го­сподарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інновацій­ні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інно­ваційних.

 

РОЗДІЛI

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в та­кому значенні: інновації — новостворені (застосовані) і (або) вдоскона­лені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також орга­нізаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерцій­ного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери; інноваційна діяльність — діяль­ність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг; інноваційний продукт — результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що від­повідає вимогам, встановленим цим Законом; інноваційна продукція — нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом; інноваційний проект — комплект докумен­тів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиціЙних) щодо створення і реалізації інноваціЙного продук­ту і (або) інноваціЙної продукції; пріоритетниЙ інноваціЙниЙ проект — інноваціЙниЙ проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваціЙної діяльності, затверджених Верховною Радою України; ін­новаціЙне підприємство (інноваціЙниЙ центр, технопарк, технополіс, інноваціЙниЙ бізнес-інкубатор тощо) — підприємство (об'єднання під­приємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваціЙні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків Його загального обсягу продукції і (або) послуг; інноваціЙ­на інфраструктура — сукупність підприємств, організаціЙ, установ, їх об'єднань, асоціаціЙ будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваціЙної діяльності (фінансові, консалтингові, марке­тингові, інформаціЙно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

 

Стаття 2. Законодавство України у сфері інноваційної діяльності

1. Законодавство України у сфері інноваціЙної діяльності базується на Конституції України (254к/96-вр) і складається із законів України «Про інвестиціЙну діяльність» (1560-12), «Про наукову і нау­ково-технічну діяльність» (1977-12), «Про наукову і науково-технічну експертизу» (51/95-вр), «Про спеціальниЙ режим інвестиціЙної та інно­ваціЙної діяльності технологічних парків» (991-14), «Про спеціальну економічну зону «Яворів» (402-14), цього Закону та інших законодав­чих актів, що регулюють суспільні відносини у ціЙ сфері.

 

Стаття 3. Мета і принципи державної інноваційної політики

1. Головною метою державної інноваціЙної політики є ство­рення соціально-економічних, організаціЙних і правових умов для ефе­ктивного відтворення, розвитку Й використання науково-технічного по­тенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чис­тих, безпечних, енергота ресурсозберігаючих технологіЙ, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

2. Основними принципами державної інноваціЙної політики є: оріє­нтація на інноваціЙниЙ шлях розвитку економіки України; визначення державних пріоритетів інноваціЙного розвитку; формування норматив­но-правової бази у сфері інноваціЙної діяльності; створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваціЙного потенціалу; забезпечення взаємодії науки, освіти, ви­робництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваціЙної діяль­ності; ефективне використання ринкових механізмів для сприяння ін­новаціЙніЙ діяльності, підтримка підприємництва у науково-вироб­ничіЙ сфері; здіЙснення заходів на підтримку міжнародної науково­технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок; фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності; сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури; інформаційне забезпечення суб'єктів ін­новаційної діяльності; ідготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

 

Стаття 4. Об'єкти інноваційної діяльності

1. Об'єктами інноваційної діяльності є: інноваційні програ­ми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обла­днання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; ор­ганізаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерцій­ного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, засоби їх ви­добування і переробки; товарна продукція; механізми формування спо­живчого ринку і збуту товарної продукції.

 

Стаття 5. Суб'єкти інноваційної діяльності

1. Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи інозем­них держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелек­туальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

 

Розділ II

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 6. Державне регулювання інноваційної діяльності

1. Державне регулювання інноваційної діяльності здійсню­ється шляхом: визначення і підтримки пріоритетних напрямів іннова­ційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рі­внів; формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності; захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що креди­тують виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового опо­даткування суб'єктів інноваційної діяльності; підтримки функціону­вання і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері інноваційної діяльності

 

1. Верховна Рада України визначає єдину державну полі­тику у сфері інноваційної діяльності, а саме: створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності; затверджує пріоритетні на­прями інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програ­му або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, за­гальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціаль­ного розвитку, охорони довкілля; в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інно­ваційної діяльності.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх компетенції: затверджують регіональні іннова­ційні програми, що кредитуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; визначають кошти бюджету Ав­тономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінан­сової підтримки регіональних інноваційних програм і доручають Раді міністрів Автономної Республіки Крим, делегують повноваження обла­сним і районним державним адміністраціям фінансування регіональних інноваційних програм через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) у межах виділених у цих бюджетах коштів; контролюють фінансування регіональних інноваційних про­грам за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і ра­йонних бюджетів.

Представницькі органи місцевого самоврядування — сільські, селищні, міські ради відповідно до їх компетенції: затверджують міс­цеві інноваційні програми; у межах коштів бюджету розвитку визна­чають кошти місцевих бюджетів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кошти місцевих бюджетів, затверджують їх статути чи по­ложення про них, підпорядковують їх своїм виконавчим органам; до­ручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих інновацій­них програм за рахунок коштів місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) або через комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи; за­тверджують порядок формування і використання коштів комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; контролюють фінансу­вання місцевих інноваційних програм за кошти місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіона­льні відділення); контролюють діяльність комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ.

Стаття 8. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері інноваційної діяльності

1. Кабінет Міністрів України: здіЙснює державне управлін­ня та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваціЙної ді­яльності; готує та подає ВерховніЙ Раді України пропозиції щодо пріо­ритетних напрямів інноваціЙної діяльності як окрему загальнодержавну програму або в рамках Програми діяльності Кабінету Міністрів Украї­ни, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, со­ціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; здіЙс­нює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів інноваціЙної діяль­ності; сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інноваціЙ­ної діяльності; створює спеціалізовані державні інноваціЙні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки інноваціЙних програм і проектів, затверджує їх статути чи положення про них, підпорядковує ці установи спеціально уповноваженому центральному органу виконав­чої влади у сфері інноваціЙної діяльності; готує та подає ВерховніЙ Раді України як складову частину проекту закону про ДержавниЙ бюджет України на відповідниЙ рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інноваціЙних проектів через спе­ціалізовані державні інноваціЙні фінансово-кредитні установи; затвер­джує положення про порядок державної реєстрації інноваціЙних проек­тів і ведення Державного реєстру інноваціЙних проектів; інформує Верховну Раду України про виконання інноваціЙних проектів, які кре­дитувалися за кошти Державного бюджету України, і про повернення до бюджету наданих раніше кредитів.

 

Стаття 9. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності та інших центральних органів виконавчої влади

1. Спеціально уповноважениЙ центральниЙ орган виконав­чої влади у сфері інноваціЙної діяльності: здіЙснює заходи щодо прове­дення єдиної науково-технічної та інноваціЙної політики; готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інноваціЙної діяльності, державних інноваціЙних програм і щодо необ­хідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування; координує ро­боту у сфері інноваціЙної діяльності інших центральних органів вико­навчої влади; визначає свіЙ окремиЙ підрозділ для кваліфікування інноваціЙних проектів з метою їх державної реєстрації; здіЙснює дер­жавну реєстрацію інноваціЙних проектів і веде ДержавниЙ реєстр інно­ваціЙних проектів; готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення спеціалізованих державних інноваціЙних фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки інноваціЙних програм і проектів, розробляє статути чи положення про ці установи; затверджує порядок формування і використання коштів підпорядкованих йому спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ і контролює їх діяльність; доручає державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних ін­новаційних проектів і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; організовує підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері інноваційної діяльності.

2. Центральні органи виконавчої влади: здійснюють підготовку про­позицій щодо реалізації інноваційної політики у відповідній галузі еко­номіки, створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів із пріоритетних галузевих напрямів інноваційної діяльності і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, перед­бачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

 

Стаття 10. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері інноваційної діяльності

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві дер­жавні адміністрації (у межах делегованих їм органами місцевого само­врядування повноважень) відповідно до їх компетенції: розробляють проекти регіональних інноваційних програм і подають їх для затвер­дження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обла­сним і районним радам; вживають заходів щодо виконання регіональ­них інноваційних програм; сприяють інноваційній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної інфраструктури у цій сфері; залучають підприємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв'язання проблем інноваційного розви­тку регіонів; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам (їх регіональним відділенням) проведення конкурсного від­бору інноваційних проектів регіональних інноваційних програм і здійс­нення їх фінансової підтримки у межах коштів, передбачених у бюдже­ті Автономної Республіки Крим і обласних та районних бюджетах; подають пропозиції спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності стосовно включення інноваційних проектів за регіональними програмами до державних про­грам і їх фінансування шляхом кредитування із державного бюджету.

2. Виконавчі органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції: розробляють проекти місцевих інноваційних програм і по­дають їх для затвердження відповідним місцевим радам; вживають за­ходів щодо виконання місцевих інноваційних програм; залучають під­приємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв'язання проблем інноваційного розвитку населених пунктів; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам (їх регіональним відділенням) або комунальним інноваційним фінансово-кредитним установам проведення конкурсного відбору інноваційних проектів місцевих інноваційних програм і здійс­нення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбаче­них у відповідному місцевому бюджеті; готують і подають відповідним місцевим радам пропозиції щодо створення комунальних спеціалізова­них інноваційних фінансово-кредитних установ для фінансової підтри­мки місцевих інноваційних програм; подають пропозиції спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інно­ваційної діяльності стосовно включення інноваційних проектів за міс­цевими програмами до державних програм і їх фінансування шляхом кредитування із державного бюджету через державні інноваційні фі­нансово-кредитні установи.

Стаття 11. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності

1. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здій­снюється для забезпечення дотримання всіма її суб'єктами вимог зако­нодавства щодо інноваційної діяльності.

2. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюєть­ся: а) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої вла­ди у сфері інноваційної діяльності; б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування у межах їх пов­новажень; в) щодо визначених статтями розділу V цього Закону особ­ливостей оподаткування — Державною податковою адміністрацією України.

Розділ III

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ, ПРОДУКТІВ І ПРОДУКЦІЇ, ІННОВАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Стаття 12.. Інноваційний проект

1. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інно­ваційної продукції, що відповідають вимогам статей 14 і 15 цього Закону.

Передбачена цим Законом державна підтримка реалізації іннова­ційного проекту надається за умови його державної реєстрації.

Державна реєстрація інноваційного проекту здійснюється за ініці­ативою суб'єкта інноваційної діяльності відповідно до положень статті 13 цього Закону.

Стаття 13. Державна реєстрація інноваційних проектів

 

1. Державна реєстрація інноваційних проектів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державну реєстрацію інноваційних проектів здійснює, за подан­ням суб'єктів інноваційної діяльності, спеціально уповноважений централь­ний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр інноваційних проектів.

Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його кваліфікування. Для кваліфікування інно­ваційних проектів спеціально уповноважений центральний орган вико­навчої влади у сфері інноваційної діяльності визначає окремий підроз­діл (далі — Установа).

Установа може мати регіональні відділення в Автономній Респу­бліці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Установа для кваліфікування інноваційних проектів організує проведення експертизи прийнятих до розгляду проектів. Експертиза при кваліфікуванні інноваційних проектів виконується за рахунок кош­тів суб'єктів інноваційної діяльності, які заявляють проекти на держав­ну реєстрацію, і відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» (51/95-вр).

Проекти, що визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконав­чої влади у сфері інноваційної діяльності до Державного реєстру інно­ваційних проектів. Інноваційні проекти з пріоритетних напрямів інно­ваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України, визна­ються Установою пріоритетними інноваційними проектами.

Інформація про занесення інноваційного проекту до Державного реєстру інноваційних проектів публікується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності у його бюлетені.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності видає суб'єкту інноваційної діяльності свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту. Форма сві­доцтва затверджується Кабінетом Міністрів України.

Свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту є чинним протягом трьох років від дати його видачі. Після завершення цього строку державна реєстрація інноваційного проекту і відповід­ний запис у Державному реєстрі інноваційних проектів анулюються. Інформація про це публікується спеціально уповноваженим центра­льним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності у його бюлетені.

10. Державна реєстрація інноваційного проекту не передбачає будь-яких зобов'язань щодо бюджетного кредитування його виконання чи іншої державної фінансової підтримки.

11.       Строк розгляду Установою проекту, поданого для державної ре- єстрації як інноваціЙного, не повинен перевищувати шість місяців від дати Його приЙняття.

12.       Особливості експертизи і державної реєстрації інноваціЙ- них проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю» (3855-12), визначаються спеціальним Поло- женням.

У разі незгоди суб'єкта інноваціЙної діяльності чи будь-якої ін­шої фізичної або юридичної особи з рішенням щодо кваліфікації інно­ваціЙного проекту і (або) з Його державною реєстрацією ці акти можуть бути оскаржені до суду (господарського суду).

Установа несе відповідальність за повноту і достовірність експе­ртизи і за збереження конфіденціЙної інформації, пов'язаної з іннова­ціЙними проектами.

Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як ін­новаціЙного тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями при кваліфікуванні і державніЙ реєстрації інноваціЙних проектів вважаються: а) приЙняття рішення про кваліфі­кування інноваціЙного проекту і Його державну реєстрацію без прове­дення експертизи; б) фальсифікація висновків експертизи; в) вчинення діЙ, що перешкоджають проведенню експертизи; г) умисне примушу­вання або створення для експертів чи експертних комісіЙ обставин, які зумовлюють необ'єктивне проведення експертизи; д) переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприятливі для тієї чи іншої особи чи організації; е) залучення до експертизи посадових осіб та фа­хівців, безпосередньо заінтересованих у результатах експертизи; є) роз­голошення конфіденціЙної інформації, пов'язаної з розглядуваними ін­новаціЙними проектами.

 

Стаття 14. Інноваційний продукт

1. ІнноваціЙниЙ продукт є результатом виконання іннова­ціЙного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструктор­ською розробкою нової технології (в тому числі — інформаціЙної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам: а) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промис­лового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекціЙного досяг­нення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні докумен­ти (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелекту­альної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаниЙ об'єкт інтелектуальної власності має бути ви­значальним для даного продукту;

б) розробка продукту підвищує вітчизняниЙ науково-технічниЙ і технологічниЙ рівень;

в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, пред­ставленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техні-ко-економічні показники.

2. Рішення про кваліфікування продукту інноваційним приймає Установа чи її регіональне відділення за результатами експертизи.

Стаття 15. Інноваційна продукція

1. Інноваційною може бути визнана продукція, яка відпові­дає таким вимогам:

а)         вона є результатом виконання інноваційного проекту;

б)         така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має суттєво вищі тех- ніко-економічні показники.

Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту.

Інноваційною продукцією може бути визнано інноваційний про­дукт, якщо він не призначений для тиражування.

Рішення про кваліфікування продукції інноваційною приймає Установа чи її регіональне відділення за результатами експертизи.

Стаття 16. Інноваційні підприємства

1. Інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний по­датковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція.

Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді іннова­ційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо.

Статус підприємства як інноваційного дає йому право на пільги, визначені частинами четвертою і п'ятою статті 21 цього Закону. Опода­ткування інноваційного підприємства при реалізації ним інноваційних проектів здійснюється на тих самих умовах, що і всіх інших суб'єктів інноваційної діяльності, визначених частинами першою, другою і тре­тьою статті 21 цього Закону.

 

Розділ IV

ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 17. Види фінансової підтримки інноваційної діяльності

1. Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом: а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної ін­дексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Дер­жавного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

б)         часткового (до 50 \%) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Дер- жавного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансуван- ня проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в)         повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами іннова- ційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г)         надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д)         майнового страхування реалізації інноваційних проектів у стра- ховиків відповідно до Закону України «Про страхування» (85/96-вр).

2. Фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок Держав­ного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місце­вих бюджетів надається у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами.

 

Стаття 18. Джерела фінансування інноваційної діяльності

1. Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:

а)         кошти Державного бюджету України;

б)         кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Респуб- ліки Крим;

в)         власні кошти спеціалізованих державних і комунальних іннова- ційних фінансово-кредитних установ;

г)         власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;

д)         кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

е)         інші джерела, не заборонені законодавством України.

 

Стаття 19. Державні інноваційні фінансово-кредитні установи

1. Для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльнос­ті суб'єктів господарювання різних форм власності Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності створює спеціалізова­ні державні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи.

2. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа підпорядко­вується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності і діє на основі Положення (Стату­ту), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначе­них законом про Державний бюджет України на відповідний рік, залу­чених згідно з чинним законодавством вітчизняних та іноземних інвес­тицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяль­ності та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів Державного бюджету України може надавати суб'єктам іннова­ційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку, види якої передбачені статтею 17 цього Закону.

Кошти від повернення виданих Державною інноваційною фінансо­во-кредитною установою суб'єктам інноваційної діяльності кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України зараховуються до спеці­ального фонду Державного бюджету України і використовуються для надання фінансової інноваційної підтримки, якщо законом про Держа­вний бюджет України не встановлено інше.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, одержані нею з бюджету Автономної Республіки Крим чи із облас­них і районних бюджетів відповідно до абзацу шостого частини першої статті 10 цього Закону, витрачаються нею виключно для фі­нансування відповідних регіональних чи місцевих інноваційних про­грам і проектів.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, що формуються за рахунок добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та ін­ших джерел, не заборонених законодавством України, можуть витрача­тися нею як на всі перераховані у статті 17 цього Закону види інвесту­вання інноваційної діяльності, так і на інші види інвестування, передбачені Положенням (Статутом).

Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної дія­льності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру ін­новаційних проектів, подають до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (її регіональних відділень) інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається нею.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує на конкурсних засадах у порядку, що визначається спеціально уповно­важеним центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах про­зорості, відкритості, гласності.

Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого прой­шов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною проце­дурою рейтингу може отримати від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи один чи кілька передбачених статтею 17 цього За­кону видів фінансової підтримки.

Фінансова підтримка Державною інноваціЙною фінансово-кредит­ною установою інноваціЙних проектів шляхом надання кредитів чи пе­редавання маЙна у лізинг здіЙснюється за умови наявності гарантіЙ по­вернення коштів у вигляді застави маЙна, договору страхування, бан­ківської гарантії, договору поруки тощо.

Державна інноваціЙна фінансово-кредитна установа здіЙснює су­проводження реалізації інноваціЙних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваціЙної діяльності наданих нею коштів.

 

Фінансова підтримка реалізації інноваціЙних проектів може на­даватися Державною інноваціЙною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів.

Державна інноваціЙна фінансово-кредитна установа подає у засо­бах масової інформації щорічниЙ звіт про фінансування нею інноваціЙ­них проектів та результатів їх виконання, а також періодично інформує громадськість про: результати конкурсного відбору інноваціЙних проек­тів для державної фінансової підтримки і вид наданої фінансової підтри­мки; результати контролю виконання фінансованих інноваціЙних проек­тів; завершені інноваціЙні проекти та проекти, яким продовжені терміни їх реалізації із зазначенням причин; повернення раніше наданих кредитів.

Інформування щодо інноваціЙних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю» (3855-12), здіЙс­нюється з урахуванням цього Закону.

 

Стаття 20. Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи

1. Для здіЙснення фінансової підтримки місцевих іннова­ціЙних програм органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні спеціалізовані небанківські інноваціЙні фінансово-кредитні установи і підпорядковувати їх виконавчим органам місцевого само­врядування.

Комунальні інноваціЙні фінансово-кредитні установи діють на основі положень (статутів) про них, що розробляються і затверджують­ся органами місцевого самоврядування.

Кошти комунальної інноваціЙної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, залу­чених вітчизняних та іноземних інвестиціЙ юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, власної чи спі­льної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборо­нених законодавством України.

Комунальна інноваціЙна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету може надавати суб'єктам інно­ваціЙної діяльності для реалізації ними інноваціЙних проектів фінансо­ву підтримку, види якої передбачені статтею 17 цього Закону.

Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи, що формуються за рахунок залучених вітчизняних та іноземних інвестицій фізичних і юридичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізич­них осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України, можуть витра­чатися нею як на всі перераховані у статті 17 цього Закону види інвес­тування інноваційної діяльності, так і на інші види інвестування, пе­редбачені Положенням (Статутом).

Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної дія­льності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру ін­новаційних проектів, подають до комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи інноваційні проекти та всі необхідні документи, пе­релік яких визначається цією установою.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа організо­вує конкурсний відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтри­мки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності.

Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого прой­шов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною проце­дурою рейтингу може отримати від комунальної інноваційної фінансо­во-кредитної установи один чи кілька передбачених статтею 17 цього Закону видів фінансової підтримки.

Фінансова підтримка комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гаран­тій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів.

 

Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може на­даватися комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконан­ня проектів.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа подає у міс­цевих засобах масової інформації щорічний звіт щодо профінансованих нею інноваційних проектів та результатів їх виконання, а також періодично інформує громадськість про: результати конкурсного відбору інноваційних проектів для фінансової підтримки і вид наданої фінансової підтримки; ре­зультати контролю виконання фінансованих інноваційних проектів; завер­шені інноваційні проекти та проекти, яким продовжені терміни їх реалізації із зазначенням причин; повернення раніше наданих кредитів.

Інформування щодо інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю» (3855-12), здійс­нюється з урахуванням цього Закону.

Розділ V

ОСОБЛИВОСТІ В ОПОДАТКУВАННІ ТА МИТНОМУ РЕГУЛЮВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 21. (Дію статті 21 зупинено на 2003 рік згідно із Законом № 380-ІУ (380-15) від 26.12.2002) Особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності

1. Впродовж строку чинності свідоцтва про державну реєст­рацію інноваціЙного проекту і за умови, що виконання проекту розпо­чато не пізніше вісімнадцяти місяців від дати Його державної реєстра­ції, оподаткування об'єктів інноваціЙної діяльності здіЙснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з вико­нанням інноваціЙних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, оде­ржаниЙ від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні пла­тника податків, зараховуються на Його спеціальниЙ рахунок і використо­вуються ним виключно на фінансування інноваціЙної, науково-техніч­ної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Визначене частиною першою цієї статті пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваціЙної діяльності про початок реалізації інноваціЙного проекту у місячниЙ строк повідомляє відпові­дниЙ орган Державної податкової адміністрації і по всіх господарських операціях, пов'язаних з виконанням інноваціЙного проекту, веде окре­миЙ бухгалтерськиЙ облік.

Кошти у розмірі 50 відсотків податку на додану вартість і податку на прибуток, що залишаються у розпорядженні платника податків згід­но з положеннями частини першої цієї статті і не використані протягом строку пільгового оподаткування і дванадцяти місяців після нього, під­лягають зарахуванню до Державного бюджету України.

ІнноваціЙним підприємствам дозволяється прискорена амортиза­ція основних фондів і встановлюється щорічна двадцятивідсоткова но­рма прискореної амортизації основних фондів групи 3. При цьому амо­ртизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансо­вою вартістю групи нульового значення.

ІнноваціЙні підприємства сплачують земельниЙ податок за став­кою у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.

Стаття 22. (Дію статті 22 зупинено на 2003 рік згідно

із Законом № 380-ІУ (380-15) від 26.12.2002)

Особливості митного регулювання інноваційної діяльності

1. Необхідні для виконання пріоритетного інноваціЙного проек­ту, яким передбачається випуск інноваціЙного продукту, щодо якого приЙнята постанова Кабінету Міністрів України про Його особливу ва­жливість, сировина, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита та подат­ку на додану вартість.

Номенклатура та обсяги ввезення сировини, матеріалів, устаткуван­ня, обладнання, комплектуючих та інших товарів мають бути визначені в інноваційному проекті перед його державною реєстрацією.

У разі використання сировини, матеріалів, устаткування, обладнан­ня, комплектуючих та інших товарів, ввезених в Україну без сплати ввіз­ного мита та податку на додану вартість згідно з положеннями частини першої цієї статті, не для потреб виконання інноваційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі. При цьому платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита і податку на додану вартість, що мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збіль­шення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання.

Суб'єкти господарювання, митне регулювання діяльності яких здійснюється згідно з положеннями частини першої цієї статті, щоквар­тально складають та подають до органів митної служби за своїм місце­знаходженням звіти про використання ввезених ними сировини, мате­ріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів.

Розділ VI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 23. Міжнародні договори про співробітництво у сфері інноваційної діяльності

1. Якщо міжнародними договорами, учасником яких є Україна і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України у сфері ін­новаційної діяльності, застосовуються правила міжнародних договорів.

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім час­тини третьої статті 16, статей 21 та 22, які набирають чинності з 1 січня 2003 року. Передбачені пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві положення» зміни до законів України набирають чинності з 1 січня 2003 року.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячниЙ строк з дня опублі­кування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відпо­відність з цим Законом і подати ВерховніЙ Раді України пропозиції що­до внесення відповідних змін до законів України.

(Дію пункту 3 зупинено на 2003 рік згідно із Законом № 380-ГУ (380-15) від 26.12.2002) 3. Внести такі зміни до законів України:

частину другу статті 11 Закону України «Про інвестиціЙну діяль­ність» (1560-12) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 646) після слів «які потребують соціального захисту» доповнити слова­ми «реалізації інноваціЙних проектів»;

у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-вр) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 1998 р., № 10, ст. 35, № 18, ст. 94; 1999 р., № 15, ст. 83, № 18, ст. 140, № 32, ст. 264, № 38, ст. 352, № 39, ст. 356; 2000 р., № 2, ст. 16, № 10, ст. 78, № 25, ст. 197, № 26, ст. 209, № 32, ст. 260, № 35, ст. 283; 2001 р., № 7, ст. 36, № 20, ст. 96, № 23, ст. 114; 2002 р., № 5, ст. 31): підпункт 4.2.14 пункту 4.2 статті 4 викласти у такіЙ редакції:

«4.2.14. Кошти, що надаються платнику податку — суб'єктові інно­ваціЙної діяльності пеціалізованими державними і комунальними інно­ваціЙними фінансово-кредитними установами відповідно до Закону України «Про інноваціЙну діяльність» (40-15) та у порядку, визначено­му Кабінетом Міністрів України»;

пункт 7.14 статті 7 викласти у такіЙ редакції:

«7.14. Оподаткування прибутку суб'єктів інноваціЙної діяльності при реалізації ними інноваціЙних проектів, занесених до Державного реєстру інноваціЙних проектів, здіЙснюється з урахуванням особливос­теЙ, встановлених Законом України «Про інноваціЙну діяльність» (40-15);

пункт 22.5 статті 22 доповнити абзацом такого змісту: «Встановити, що сплата податку на прибуток платниками податку — суб'єктами ін­новаціЙної діяльності і амортизація їх основних фондів здіЙснюються з урахуванням особливостеЙ, встановлених Законом України «Про інно­ваціЙну діяльність» (40-15);

пункт 11.12 статті 11 Закону України «Про податок на додану ва­ртість» (168/97-вр) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156, № 51, ст. 305; 1999 р., № 15, ст. 83, № 18, ст. 140, № 32, ст. 264, № 38, ст. 352, № 39, ст. 356; 2000 р., № 2, ст. 16, № 10, ст. 78, № 25, ст. 197, № 26, ст. 209, № 32, ст. 260, № 35, ст. 283, № 38, ст. 318; 2001 р., № 7, ст. 36, № 20, ст. 96, № 23, ст. 114; 2002 р., № 5, ст. 31, № 33, ст. 238) доповнити абзацом такого змісту:

«Встановити, що сплата податку на додану вартість платниками по­датку — суб'єктами інноваціЙної діяльності здіЙснюється з урахуван­ням особливостеЙ, встановлених Законом України «Про інноваціЙну ді­яльність» (40-15);

частину першу статті 12 Закону України «Про плату за землю» (2535-12) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238; 1997 р., № 47, ст. 294; 1999 р., № 15, ст. 83, № 18, ст. 140, № 32, ст. 264, № 38, ст. 352, № 39, ст. 356; 2000 р., № 2, ст. 16, № 3, ст. 20, № 22, ст. 172, № 32, ст. 260, № 43, ст. 363, № 45, ст. 375, № 48, ст. 406; 2001 р., № 7, ст. 36, № 11, ст. 46, № 15, ст. 74, № 20, ст. 96, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68, № 30, ст. 205) доповнити пунктом 24 такого змісту: «24) інноваційні підприємства сплачують земельний податок з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про інноваційну діяль­ність» (40-15); 5) статтю 19 Закону України «Про Єдиний митний та­риф» (2097-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 19, ст. 259; 1996 р., № 41, ст. 192; 1999 р., № 31, ст. 253; 2000 р., № 3, ст. 20, № 21, ст. 163, № 35, ст. 283, № 38, ст. 318, № 48, ст. 406; 2001 р., № 11, ст. 46, № 30, ст. 143, № 50, ст. 261; 2002 р., № 5, ст. 31, ст. 34, № 11, ст. 81, № 33, ст. 238) доповнити пунктом «у» такого змісту:

«у) необхідні для виконання пріоритетних інноваційних проектів, щодо яких прийняті постанови Кабінету Міністрів України про їх особ­ливу важливість, сировина, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних), які ввозяться на митну територію України відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» (40-15).

 

Президент України   Л. КУЧМА

м. Київ, 4 липня 2002 року № 40-^