Материал: Інноваційний менеджмент - Навчальний посібник (Михайлова Л.І.)


Додаток 3 постанова верховноЇ ради украЇни

Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 37, ст. 336) № 916-ХІУ

Схвалено

Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 року № 916-ХІУ

 

ВСТУП

Національні інтереси України вимагають негайних та ефек­тивних заходів, спрямованих на збереження її науково-технологічного потенціалу, забезпечення ефективнішого його використання для подо­лання кризових явищ у економічному та соціальному розвитку.

Швидко втрачаються можливості розвивати належним чином нау­кові дослідження, оперативно впроваджувати їх результати у практику, реагувати на світові науково-технологічні досягнення та ефективно ви­користовувати їх у національних інтересах. Значна частина вітчизняних товарів не відповідає рівню сучасного наукового та технологічного за­безпечення, що зумовлює їх неконкурентоспроможність як на зовніш­ньому, так і на внутрішньому ринках.

В Україні відсутній дієвий механізм інвестування масштабних тех­нологічних змін. Державні науково-технічні програми часто не забез­печують досягнення конкретних кінцевих результатів.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади не мають достатніх коштів для інноваційної трансформації відповідних галу­зей, а недержавні комерційні структури все ще не заінтересовані у здійсненні довгострокових проектів, які б забезпечували базові тех­нологічні зміни.

Перспективним напрямом вирішення проблем у цій сфері є пере­хід вітчизняного виробництва на інноваційний шлях розвитку. З урахуванням ситуації, що склалася, необхідно більш чітко визначити концептуальні засади державної науково-технологічної та іннова­ційної політики.

Враховуючи економічні, соціальні, екологічні, оборонні та інші на­ціональні інтереси, слід за короткий строк здійснити комплекс заходів, які б сприяли підвищенню якісних характеристик вітчизняного науко­во-технологічного потенціалу до рівня стандартів розвинених країн, ін­тенсифікації процесу опанування науковими знаннями, новими техно­логіями та їх практичному використанню.

Ця Концепція спирається на визнання того, що науково-техноло­гічниЙ та інноваціЙниЙ розвиток є невід'ємною складовою частиною задоволення широкого комплексу національних інтересів держави, що реальну незалежність і безпеку мають лише країни, здатні забезпечува­ти оволодіння новими знаннями та ефективне їх використання. Тому однією з основ Концепції є віднесення збереження та підвищення якос­ті науково-технологічного потенціалу до пріоритетних національних інтересів України.

Дія Концепції розрахована на період стабілізації економіки та дося­гнення сталого її розвитку.

 

Головні цілі науково-технологічного та інноваційного розвитку

Головними цілями науково-технологічного та інноваціЙ­ного розвитку України визначаються: підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України та забезпеченні її економічного зро­стання, утвердженні духовності у суспільстві, вдосконаленні держа­вотворення; створення ефективних механізмів збереження, ефектив­ного використання та розвитку національного науково-технологіч­ного потенціалу; технологічне переобладнання і структурна перебу­дова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурен­тоспроможних на світовому і внутрішньому ринках; збільшення екс­портного потенціалу за рахунок наукоємких галузеЙ виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту; органічне включення інноваціЙних факторів до процесу соціально-економіч­ного розвитку держави, збереження довкілля та ефективного вико­ристання природних ресурсів, сприяння створенню в економіці до­статньої кількості робочих місць, у тому числі для випускників на­вчальних закладів, фахівців, які внаслідок економічної кризи втрати­ли свої робочі місця у виробництві, науці, освіті тощо, а також для спеціалістів, які звільняються із ЗброЙних Сил; відродження творчої діяльності винахідників і раціоналізаторів виробництва; розвиток людини як особистості, збереження і захист її здоров'я та середови­ща проживання, створення умов для високопродуктивної, творчої та безпечної праці і сучасного побуту.

Пріоритетні напрями науково-технологічного та інноваціЙного роз­витку. В умовах жорсткого дефіциту коштів необхідно вдосконалити систему формування і реалізації державних пріоритетів у сфері науки та технологіЙ. В її основу має бути покладено принципи відповідності основних напрямів науково-технологічного розвитку головним про­блемам та перспективам розвитку суспільства. Слід забезпечити комбі­нованиЙ підхід до підтримки відповідних напрямів науки і техніки, якиЙ передбачає фінансування державою фундаментальних досліджень, а також створення та впровадження ринкових науково-технологічних інновацій у сфері пріоритетних прикладних досліджень.

Виходячи з актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними на­прямами державної підтримки мають стати: у сфері наукового розвит­ку: фундаментальна наука, насамперед розробки вітчизняних наукових колективів, що мають світове визнання; прикладні дослідження і тех­нології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та вироб­ничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок; вища освіта, підготовка наукових і науково-педаго­гічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвит­ку; розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки; наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки; система інформаційного та матеріально-тех­нічного забезпечення наукової діяльності; у сфері технологічного роз­витку: дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини; розроблення засобів збереження і захисту здоров'я людини, забезпечення населення медичною технікою, лікарсь­кими препаратами, засобами профілактики і лікування; розроблення ре-сурсо-, енергозберігаючих технологій; розроблення сучасних техноло­гій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агропромислового комплексу, легкої та харчової промис­ловості; у сфері виробництва: формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних струк­тур (технопарків, інкубаторів тощо); створення конкурентоспроможних переробних виробництв; технологічне і технічне оновлення базових га­лузей економіки держави; впровадження високорентабельних іннова­ційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити як­найшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва і тенденціях його розвитку.

Затвердження державних пріоритетів розвитку науки і техніки здій­снюється у встановленому законодавством порядку. Основним механі­змом реалізації пріоритетних напрямів мають бути загальнодержавні та галузеві наукові й науково-технологічні програми.

 

Удосконалення механізму інноваційного розвитку

Невід'ємною частиною державної інноваційної політики має стати створення умов для розширення сфери та масштабів попи­ту, пропозицій і розповсюдження науково-технічних знань в країні, комерційного впровадження науково-технічних розробок у виробни­цтво.

Для цього має бути забезпечено: підвищення рівня та розширення сфери науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок, у то­му числі шляхом систематичного підвищення частки витрат на науку в державному бюджеті; розвиток фундаментальних досліджень, які мають особливе значення для переходу економіки на інноваціЙниЙ шлях розвитку; оптимізація структури установ та господарюючих суб'єктів, що діють у науково-технічніЙ сфері; формування в суспіль­стві методів сприяння інноваціям шляхом впровадження нових освіт­ніх програм і розвитку системи безперервної освіти (підвищення ква­ліфікації кадрів) у науці, виробництві, сфері послуг; створення засад для розвитку науково-технічної діяльності підприємств і посередни­цьких організаціЙ, які сприяють активізації інноваціЙної діяльності, допомагають встановленню зв'язків між науково-дослідною сферою і виробництвом (особливо тих, які заЙмаються комерціалізацією ре­зультатів наукових досліджень); створення інноваціЙних структур (ін­кубаторів, центрів тощо), інформаціЙних та інфраструктурних підпри­ємств, які сприяють впровадженню нових технологіЙ у виробництво; удосконалення організаціЙно-економічного механізму міжнародного трансферу технологіЙ з метою створення політичних, правових та економічних умов для зростання притоку іноземного капіталу, а та­кож експорту вітчизняних технологіЙ; сприяння розвитку винахідниц­тва та забезпеченню надіЙного патентного захисту результатів при­кладних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в державі та за кордоном.

Стимулювання інноваціЙної діяльності має забезпечуватися шля­хом: застосування пільг для всього циклу інноваціЙного процесу від фундаментальних досліджень до впровадження у виробництво за умов використання інноваціЙ для збільшення обсягу та підвищення якості виробленої продукції; диференціації розмірів податкових пільг залежно від активності в інноваціЙному процесі конкретних підприємств, організаціЙ і окремих осіб за умов щорічного збіль­шення ними витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи не менш як на 25 відсотків; звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, що спрямовується підприємствами, організація­ми, приватними особами до Державного інноваціЙного фонду Украї­ни, Державного фонду фундаментальних досліджень, галузевих ін­новаціЙних фондів, галузевих фондів технологічного розвитку та ре­конструкції виробництва тощо або місцевих фондів розвитку науки і технологіЙ, а також на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт за міжнародними, загально-державними програмами та проектами; звільнення від податків, включаючи ва­лютні кошти, наукових установ, діяльність яких здіЙснюється за ра­хунок державного бюджету; введення податкових пільг на прибуток і додану вартість для наукових організаціЙ, які входять до націона­льної системи науково-технічної інформації; запровадження для ма­лих і середніх науково-виробничих організаціЙ, штат яких не пере­вищує 500 працівників, за рахунок коштів Державного інноваціЙ­ного фонду України безповоротних субсидіЙ у розмірі до 25 відсот­ків загальної суми витрат на створення і впровадження нововведень;

звільнення від оподаткування коштів, спрямованих на підвищення кваліфікації і перепідготовку наукових кадрів.

У сфері банківсько-фінансової діяльності необхідно: стимулювати створення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довго­строкового кредитування функціонуючих комерційних банків шляхом встановлення відповідних пільг з оподаткування коштів, що інвесту­ються для досягнення технологічних змін, змін до порядку розподілу коштів від податку на додану вартість; диференціювати ставки податку на прибуток комерційних банків залежно від напрямів використання ресурсів шляхом зниження їх в разі довгострокового кредитування ви-сокотехнологічних проектів і підвищення в разі вкладання ресурсів у високоприбуткові операції фінансового ринку; створити систему піль­гового рефінансування комерційних банків, які надають пільгові креди­ти для реалізації інвестиційних проектів щодо розроблення і впрова­дження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції; запровадити механізми державного страхування кредитів, виданих малим підприємствам, що розробляють та впроваджують інно­ваційну високотехнологічну продукцію і діяльність яких пов'язана із значним інвестиційним ризиком; заохочувати комерційні банки купу­вати акції підприємств, що виробляють високотехнологічну продукцію, шляхом звільнення від оподаткування тієї частини прибутків банків, що інвестується в акції зазначених підприємств; установлювати для комер­ційних банків, які здійснюють пільгове довгострокове кредитування ін­новаційних проектів, знижену ставку норми обов'язкового резервуван­ня коштів; лібералізувати порядок акумуляції приватного капіталу для реалізації значних інноваційних проектів, для чого запровадити гнучку форму поєднання капіталів комерційних банків та підприємств через створення пайових інвестиційних фондів; запровадити спеціальний по­рядок створення інноваційних асоціацій, які є інвестиційно-вироб­ничими об'єднаннями юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у здійсненні інноваційного проекту та випуску нової конкурентосп­роможної продукції; розробити державну систему страхування ризи­ків інноваційної діяльності за рахунок спеціально створеної страхової компанії.

 

Фінансове забезпечення наукової та інноваційної діяльності

Масштаби і структура фінансових ресурсів, що вкладаються в розвиток національної науки, повинні поступово наблизити рівень оплати праці науковців до норм розвинених країн, підтримати високий рівень забезпеченості науки матеріально-технічними ресурсами, допо­міжним і обслуговуючим персоналом.

Мінімальний обсяг бюджетних асигнувань на науку довести у 2000 році до 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту, а у 2003 ро­ці — до 2,5 відсотка. Статті витрат державного бюджету, за рахунок яких забезпечується фінансування розвитку науки, віднести до числа захищених.

Соціально-економічні умови початкового періоду реалізації нової науково-технологічної та інноваційної політики вимагають збереження прямих бюджетних витрат на науково-дослідні, дослідно-конструктор­ські роботи не менш як на три чверті від загального обсягу національ­них витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи з наступним зменшенням їх частки до 50—55 відсотків. За раху­нок державних коштів фінансуються переважно фундаментальні та довгострокові прикладні дослідження, що мають загальнонаціональне значення, міждержавні, загальнодержавні науково-технічні програми і проекти.

Держава створює умови для фінансування науково-дослідних, до­слідно-конструкторських робіт із різних джерел. У галузі прикладних досліджень і розробок головним має стати контрактний метод фінансу­вання на базі проектної (програмно-цільової) організації. В галузях ви­робництва під час створення та виготовлення нової продукції викорис­товуються нормативи витрат на науково-дослідні, дослідно-конструк­торські роботи, що відповідають наукоємності даної конкурентоспро­можної продукції.

Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки реалізу­ється Державним інноваційним фондом України та іншими галузевими інноваційними фондами і фондами технологічного розвитку та реконс­трукції виробництва.

З метою послідовного відтворення матеріально-технологічної бази науки держава забезпечує умови для обов'язкового виділення коштів на придбання обладнання і матеріалів, капітальне будівництво та інші ви­трати з обов'язковим пільговим оподаткуванням. Необхідно підвищити ефективність використання для потреб розвитку науки коштів, отрима­них від здачі в оренду державного майна, переданого у користування установам Національної академії наук України, Української академії аграрних наук та іншим науково-дослідним установам.

З метою інтенсивного використання науково-технічних кадрів і за­побігання їх неконтрольованому відпливу із сфери науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт слід прийняти відповідні нормативно-правові акти про встановлення більш чіткої диференціації оплати праці науковців згідно з вченими ступенями, науковими званнями та ефекти­вністю їх творчої праці; вдосконалити пенсійне забезпечення наукових працівників.

Організаційно-функціональна трансформація науково-технологічного потенціалу

З метою організаційно-функціональної трансформації нау­ково-технологічного потенціалу необхідно провадити такі основні за­ходи: побудувати організаційну структуру науки на основі поєднання галузевого підходу, зорієнтованого на забезпечення загального про­гресу наукових знань, і проблемно орієнтованого, що наЙбільше від­повідає ринковим відносинам. ГалузевиЙ підхід має домінувати у сфері розвитку фундаментальних досліджень і базуватися на викорис­танні достатньо сталих організаціЙних структур, а проблемно орієн­тованиЙ — у галузі прикладних досліджень і розробок, для виконання яких можуть бути використані як постіЙні, так і тимчасові організа­ціЙні структури. Для ефективнішого поєднання ринку із системою на­уково-технічної діяльності необхідно здіЙснити чітке структурне роз­межування наукового потенціалу на комерціЙну і неприбуткову частини: неприбуткова охоплює науку, пов'язану з безприбутковим приростом наукових знань, комерціЙна — прикладні дослідження і розроблення нових технологіЙ і продуктів; створити мережу головних галузевих інститутів, які разом з проведенням наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт повинні виконувати функції коор­динаторів розробок, моніторингу інноваціЙної діяльності у відповід­ніЙ галузі, експертів технічного та технологічного рівня виробництва, розповсюджувачів науково-технічної інформації; визначити мережу державних науково-дослідних організаціЙ, що складається з вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів і наукових підроз­ділів у складі державних підприємств і організаціЙ та науково-дослідних інститутів, які виконують функції головних організаторів або координаторів національних, галузевих, регіональних соціально-економічних, наукових, науково-технічних програм, з наданням їм статусу національного, галузевого чи регіонального центру; формува­ти національні наукові центри на базі науково-дослідних інститутів, які проводять фундаментальні дослідження, і забезпечувати їх не менш як на три чверті за рахунок державного бюджету.

Доцільно створювати національні та державні галузеві науково-технічні центри, які здіЙснюють комплексне розв'язання наЙважливі­ших науково-технічних проблем соціального призначення з урахуван­ням довгострокових національних пріоритетів.

Статус державних галузевих науково-технічних центрів повинні одержати Й науково-дослідні установи, що спеціалізуються на прове­денні науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт з віЙсько­вої тематики. Створення таких центрів доцільне у тих випадках, коли проблематика досліджень є суто віЙськовою і мало пов'язана з циві­льними дослідженнями, а також коли у сфері цивільних науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт відсутніЙ відповідниЙ науковиЙ потенціал.

Розвитку має набути наука, якою заЙмаються науково-дослідні та дослідно-конструкторські інститути, а також структурні підрозділи підприємств, установ та організаціЙ, промислових, аграрних та інших виробничих асоціаціЙ, які проводять науково-дослідні роботи.

Сприятливі умови розвитку недержавного сектора у сфері науко­во-технологічної і науково-інноваціЙної діяльності мають створюва­тись як за рахунок приватизації організаційних структур науки з на­данням переваги створенню акціонерних товариств закритого ти­пу, що діють у науково-технологічній сфері, так і шляхом створення нових приватних інститутів, науково-технічних фірм, лабораторій тощо.

Для підтримки розвитку структур недержавного сектора науково-інноваційної діяльності можуть створюватися відповідні підрозділи в апараті міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в на­ціональних, галузевих, регіональних науково-технологічних центрах, головних галузевих інститутах.

Основними їх функціями повинні стати підтримка приватних інсти­тутів, лабораторій і окремих винахідників, попередня оцінка винаходів, надання прямої допомоги у вигляді консультацій щодо виробничого і комерційного освоєння, захисту інтелектуальної власності, а також по­середництво у налагодженні зв'язків із співвиконавцями і споживачами нововведень.

Подальшого розвитку мають набути організаційно-правові засади діяльності структур, що поєднують науково-дослідний процес з вироб­ництвом і реалізацією нової продукції, зокрема технополіси і технопар­ки, які вже сформовані на базі територіальних науково-технічних цен­трів.

На регіональному рівні необхідно: сформувати систему місцевих джерел фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та інноваційної діяльності, в тому числі спеціальних фондів під­тримки регіональних програм, забезпечити правовий механізм їх утво­рення і використання; створити територіальні науково-виробничі, інфо­рмаційні, сертифікаційні та інші центри, консультаційні та прокатні пункти, інвестиційні банки, інноваційні біржі тощо; завершити ство­рення регіональних організаційних структур управління науково-технічним розвитком; створити 5—6 експериментальних зон науково-технічного розвитку, діяльність яких повинна грунтуватися на актив­ному використанні переваг «горизонтального» методу управління інно­ваційним процесом.

Удосконалення управління у науково-технологічній та інноваційній сферах

Вироблення та реалізація ефективної державної науково-технічної та інноваційної політики потребують певного вдосконалення управління у сфері науково-дослідних, дослідно-конструкторських ро­біт та реалізації інновацій.

Основні заходи мають бути спрямовані на реформування централь­них органів виконавчої влади за функціональним принципом, забезпе­чення структурної повноти їх повноважень, більш чітке визначення за­вдань і прав, механізму координації їх взаємодії між собою та з іншими органами виконавчої влади.

З цією метою: Центральний виконавчий орган в галузі науки та ін­телектуальної власності, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, інші центральні органи виконавчої влади, Національ­на академія наук України мають забезпечити формування збалансова­них пропозицій щодо витратної частини державного бюджету, яка спрямовується на розвиток науки, науково-технічної діяльності та під­тримку інноваційного розвитку в галузях народного господарства; Мі­ністерство економіки України, Центральний виконавчий орган в галузі науки та інтелектуальної власності, інші центральні органи виконавчої влади, Державний інноваційний фонд України, Національна академія наук України повинні сформувати та реалізовувати наукові частини за­гальнодержавних програм соціально-економічного розвитку та держав­ні науково-технічні програми, державні замовлення на окремі найваж­ливіші науково-технічні розробки та інноваційні проекти; Центральний виконавчий орган в галузі науки та інтелектуальної власності, Держав­ний інноваційний фонд України, Національне агентство України з пи­тань розвитку та європейської інтеграції, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва повинні займатися питаннями стиму­лювання інноваційної діяльності та розвитку інноваційної інфраструк­тури в підприємницькому середовищі, в тому числі з залученням інозе­мних інвестицій на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президенто­ві України сприяє формуванню та реалізації державної політики у нау­ково-технологічній сфері.

Координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюється Комісією Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку.

Головним завданням галузевих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з проблем науково-технологічного та інно­ваційного розвитку є розроблення та реалізація єдиної науково-техноло­гічної політики відповідної галузі, здійснення функцій державного замовника в частині використання коштів державного бюджету, що надаються на підтримку науково-технічного розвитку галузей, та фу­нкцій розпорядника галузевих фондів, проведення експертизи науко­вих результатів, організація і проведення моніторингу інноваційної діяльності підприємств та установ своєї галузі незалежно від їх під­порядкованості.

За умови вирішальної ролі функціонального управління в галузе­вих міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади мають бути створені спеціалізовані департаменти чи управління з питань науково-технологічного розвитку та інноваційної діяльності. Повноваження та діяльність таких підрозділів повинні бути тісно ув'я­зані з роботою маркетингових служб, результатами оперативного аналізу кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків.

Слід зміцнити правові засади діяльності Національної академії наук України як координаційного центру з фундаментальних досліджень у державі. На регіональному рівні необхідно створити науково-коорди­наційні ради або ради сприяння інноваційному розвитку при обласних державних адміністраціях. Такі ради мають сприяти зміцненню зв'язків між місцевими органами виконавчої влади та регіональними науковими центрами Національної академії наук України, Центральним виконав­чим органом в галузі науки та інтелектуальної власності, більш обгрун­тованому визначенню пріоритетів у сфері науково-технічного розвитку у регіонах, повнішому залученню науково-технічного потенціалу краї­ни для вирішення відповідних проблем на місцях, формування та реалі­зації регіональних соціально-економічних і науково-технічних програм, великих інноваційних проектів.

З метою розширення участі українських науково-дослідних установ у міжнародній науковій кооперації, створення умов для вільного досту­пу українських науковців до світових наукових надбань особлива увага повинна приділятися створенню сучасної телекомунікаційної інфра­структури. Необхідно надати підтримку виданню вітчизняної наукової літератури і журналів, а також розширити можливості для придбання науковими бібліотеками іноземних наукових видань.

Потребує суттєвого вдосконалення система обліку і статистики нау­кової та інноваційної діяльності. Держава має перейти до загально­прийнятих європейських і світових стандартів обліку і статистики. На підставі цих стандартів Державний комітет статистики України пови­нен систематично забезпечувати центральні та місцеві органи виконав­чої влади даними про наукову та інноваційну діяльність.

Необхідно значно підвищити надійність і мобільність державної си­стеми захисту інтелектуальної власності. Важливим завданням центра­льних та місцевих органів виконавчої влади, засобів масової інформації, науковців і освітян є формування у суспільстві усвідомлення виняткової ролі науки та інноваційної діяльності у соціально-економічному відро­дженні України.

Успішному вирішенню цих завдань мають сприяти широкомасшта­бні заходи навчання, перепідготовки кадрів та підвищення їх кваліфіка­ції з метою вивчення закономірностей інноваційної діяльності в ринко­вих умовах.

 

Реалізація запропонованих у Концепції заходів повинна сприяти формуванню такої моделі організації науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт в Україні, яка б поєднувала в собі елементи ри­нкової економіки із збереженням гнучких важелів державного регулю­вання цією найважливішою сферою життєдіяльності суспільства.

Реалізація Концепції має забезпечуватися шляхом прийняття на її ос­нові нових законодавчих та інших нормативно-правових актів, внесення змін і доповнень до правових актів про наукову і науково-технічну діяль­ність, оподаткування, банки і банківську діяльність, підприємництво тощо, а також Державної програми розвитку науково-технологічної сфери України.

 

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ Л. І. МИХАЙЛОВА, С. Г. ТУРЧІНА

 

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

 

Навчальний посібник

 

Керівник видавничих проектів Б.А.Сладкевич Друкується в авторській редкації Дизайн обкладинки БВ. Борисов

 

Підписано до друку 13.04.2007. Формат 60x84 1/16. Друк офсетний. Гарнітура PetersburgC. Умовн. друк. арк. 15.5.

 

Видавництво "Центр учбової літератури" вул. Електриків, 23

м. Київ, 04176

тел./факс 425-01-34, тел. 451-65-95, 425-04-47, 425-20-63 8-800-501-68-00 (безкоштовно в межах України) e-mail: office@uabook.com сайт: WWW.CUL.COM.UA Свідоцтво ДК №2458 від 30.03.2006