Материал: Інноваційний та інвестиційний менеджмент - Навчальний посібник (Скібіцький О.М.)


1.2. класифІкацІя ІнновацІй

 

Управління інноваційною діяльністю може бути успішним за умови тривалого вивчення інновацій, що необхідно для їх відбо­ру й використання. Насамперед, необхідно розрізняти інновації й несуттєві видозміни в продуктах і технологічних процесах (на­приклад, естетичні зміни, тобто кольори, дизайн тощо); незначні технічні або зовнішні зміни в продуктах, що залишають незмін­ними конструктивне виконання й не досить помітні впливи на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних матері­алів і компонентів; розширення номенклатури продукції за раху­нок освоєння виробництва продуктів, що не випускалися колись на даному підприємстві, але уже відомих на ринку, з метою за­доволення поточного попиту й збільшення доходів підприєм­ства.

Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметра­ми, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

Перша класифікація інновацій, яка стала класичною і викори­стовувалася до кінця 60-х років XX ст., належить Й. Шумпетеру.

П'ЯТЬ ТИПІВ ІННОВАЦІЙ (ЗА ШУМПЕТЕРОМ)

Виробництво невідомого споживачам нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;

Впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено но­ве наукове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання продукції;

Освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни, не­залежно від того, існував цей ринок раніше чи ні;

Залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно від то­го, існували ці джерела раніше чи ні;

Впровадження нових організаційних форм.

На сучасному етапі інновації класифікують за різними ознаками. ЗА ЗМІСТОМ ВИОКРЕМЛЮЮТЬ:

продуктові інновації (орієнтуються на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання);

інновації процесу (нові технології виробництва продукції, організації ви­робництва та управлінських процесів);

ринкові інновації (відкривають нові сфери застосування продукту або сприяють реалізації продукту чи послуги на нових ринках).

 

Продуктові інновації передусім спрямовані на створення нової споживчої цінності, що приваблює більшу кількість споживачів. Інновації процесу, як правило, дають переваги у витратах, продук­тивності, якості. Ринкові інновації розширюють межі ринку (сег­менту), на якому працює фірма.

ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ ВИДІЛЯЮТЬ:

• базові (поява нового способу виробництва чи раніше невідомого продук­ту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, наприклад, винайдення парового двигуна, атомної енергії, радіо, напівпровідників тощо);

• поліпшувальні (упровадження нових видів виробництв, що реалізують ін­новаційний потенціал базової інновації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випускається);

• псевдоінновації (інновації, які залучаються фірмами у технологічний про­цес чи продукт, щоб затримати зниження норми прибутку і продовжити життєвий цикл поліпшувальної інновації, наприклад, зміна дизайну товару, матеріалу, з якого він виготовляється; зміна способу рекламування тощо).

Залежно від технологічних параметрів інновації підрозділя­ються на продуктові й процесні.

Продуктові інновації включають застосування нових мате­ріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; одержання прин­ципово нових продуктів.

Процесні інновації означають нові методи організації вироб­ництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов'я­зані зі створенням нових організаційних структур у складі під­приємства (фірми).

За типом новизни для ринку інновації поділяються на: нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємс­тва (групи підприємств).

 

ЯКЩО РОЗГЛЯДАТИ ПІДПРИЄМСТВО (ФІРМУ) ЯК СИСТЕМУ, МОЖНА ВИДІЛИТИ:

 

1. Інновації на вході в підприємство (зміни у виборі й використанні сирови­ни, матеріалів, машин й устаткування, інформації тощо);

 

2. Інновації на виході з підприємства (вироби, послуги, технології, інформа­ція тощо);

 

3. Інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

 

ЗАЛЕЖНО ВІД ГЛИБИНИ ВНЕСЕНИХ

ЗМІН ВИДІЛЯЮТЬ ІННОВАЦІЇ

 

♦ радикальні (базові);

 

♦  поліпшувальні;

 

♦ модифікаційні (часткові).

 

Перелічені види інновацій відрізняються одна від одної за ступенем охоплення стадій життєвого циклу.

Існують три основні ознаки класифікації нововведень: за ти­пом нововведення; за механізмом його рекалізації; за особливос­тями інноваційного процесу.

ПОДІЛ ІННОВАЦІЇ ЗА ТИПОМ НОВОВВЕДЕНЬ

соціальні;

матеріально-технічні (устаткування, технологія, сировина, товари);

економічні (матеріальні стимули, системи оплати праці);

організаційно-управлінські (організаційні структури, форми організації праці, вироблення рішень, контроль за виконанням);

соціально-управлінські (перетворення усередині колективних відносин);

правові (зміни в трудовому і господарському законодавстві);

педагогічні (методи навчання).

РОЗШИРЕНА КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ З УРАХУВАННЯМ СФЕР ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, У ЯКІЙ ВИДІЛЕНІ ІННОВАЦІЇ:

 

 

технологічні;

 

виробничі;

 

економічні;

 

торговельні;

 

соціальні;

 

у сфері керування.

Однак ці класифікації інновацій дещо спрощені. Для визна­чення перспективних нововведень, реалізація яких має сприяти подальшому розвитку підприємства, для впорядкування процесу пошуку і залучення новацій існує детальніша класифікація О. І. Пригожина. її особливість полягає в тому, що залежно від критерію одні й ті самі нововведення можуть бути віднесені до кількох видів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ (ЗА О. І. ПРИГОЖИНИМ)

1. За поширеністю:

одиничні

дифузійні.

2. За місцем у виробничому циклі:

сировинні

що забезпечують (єднальні)

♦  продуктові

що заміщають

що скасовують

поворотні

відкриваючі

ретровведения

4. За охопленням:

локальні

системні

стратегічні

5. За інноваційним потенціалом і ступенем новизни:

радикальні

комбінаторні

що вдосконалюють

 

Наприклад, за ознакою змісту або внутрішньої структури ви­діляють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінсь­кі тощо.

Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні й локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження тощо.

Напрямки класифікації, що враховують масштаб і новизну ін­новацій, інтенсивність інноваційної зміни найбільшою мірою ви­ражають кількісні і якісні характеристики інновацій і мають зна­чення для економічної оцінки їхніх наслідків й обгрунтування управлінських рішень.

Однак прийняття рішення щодо залучення у виробничий чи обслуговуючий процес конкретної новинки здійснюється не ли­ше з огляду на абсолютну новизну, а й з огляду доцільності та економічної вигідності її впровадження на підприємстві, на рин­ку, для групи споживачів. Для цього розглянемо класифікацію нововведень, згруповану в таку таблицю:

 

Закінчення табл. 1.1

 

Класифікаційна ознака

Вид інновацій

За інтенсивністю інноваційних змін

—        інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей) — цільова зміна, що зберігає й оновлює існуючі функції виробничої системи чи її частини, наприклад нова фарба для автомобіля;

—        інновації першого порядку (кількісна зміна) — просте цільове пристосування до кількісних вимог при збереженні функцій виробничої системи чи її частини, наприклад розширення ринків збуту;

—        інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни) — прості організаційні зміни;

—        інновації третього порядку (адаптаційні зміни) — зміни, викликані взаємним пристосуван­ням елементів виробничої системи;

—        інновації четвертого порядку (новий варіант) — найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін;

—        інновації п'ятого порядку («нове покоління») — змінюються всі або більшість функціональ­них властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається;

—        інновації шостого порядку (новий «вид») — якісна зміна функціональних властивостей ви­робничої системи чи її частини; змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип за­лишається;

—        інновації сьомого порядку (новий «рід») — докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип

За рівнем об'єктив­ного та суб'єктив­ного сприйняття

—        абсолютна новизна — фіксується за відсутності аналогів даної новації;

—        відносна новизна — інновацію було застосовано на інших об'єктах або ж здійснено оновлен­ня одного з елементів виробу системи в процесі поточної модернізації;

—        умовна новизна — виникає внаслідок незвичайного сполучення раніше відомих елементів;

—        суб'єктивна новизна— новизна для певних споживачів, які раніше не були ознайомленні з даним продуктом

За причинами ви­никнення

—        реактивні — інновації, що забезпечують виживання та конкурентоспроможність фірми на ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами;

—        стратегічні — інновації, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отри­мання вирішальних конкурентних переваг у перспективі