Материал: Транспортна логістика - Навчальний посібник (Смирнов І.Г.)


2.3. організація транспортування

 

Транспортування є складовою частиною логістики, що включає в себе операції переміщення та зберігання сировини, запасів, неза­вершеного виробництва, кінцевої продукції з місця походження до місця споживання.

Залежно від виду вантажів, що перевозяться, витрати на транс­портування можуть перевищувати 40 \% загальної вартості даного виду товару, наприклад для будівельних матеріалів невисокої вар­тості та габаритних розмірів. Вважається нормальним, якщо транс­портні витрати не перевищують 10 \% від розміру витрат на закупів­лю таких виробів.

Транспортування—найбільш вагома складова логістики, хоча, безумовно, остання не обмежується лише транспортуванням. Термін "логістика" дедалі частіше застосовується замість "транс­портування". На думку Уіллмотта (Willmott)*, це відображає "ідею, що потреба в отриманні необхідних товарів у необхідному місці та в необхідний час за прийнятних витрат потребує використання не лише транспорту".

В останні роки в Україні суттєво змінилося ставлення до транс­портування — від транспорту як галузі, прирівняної до промисло­вих галузей, до сфери послуг — транспортного сервісу. Сучасний транспортний сервіс, крім основної функції—перевезення вантажів, акумулює значну кількість експедиторських, інформаційних і трансакційних операцій, а також послуг, пов'язаних із вантажопе-реробкою, страхуванням, охороною та ін. Отже, транспортування можна визначити як ключову логістичну функцію, пов'язану з пе­реміщенням продукції транспортним засобом (або засобами) за

*Willmott, K., Under standing the Freight Business, 5 th edn, TT Club, 2001,p. 202.

визначеною технологією в ланцюгу постачання, що складається з логістичних операцій та функцій, включаючи експедирування, вантажопереробку, упаковку, передачу прав власності на вантаж, страхування ризиків, митні процедури та ін. [18].

Транспорт можна розглядати з точки зору стратегії, тактики та операцій (рис. 2.14).

Застосування власних транспортних засобів чи користування послугами зовнішніх перевізників

Вибір маршрутів

Завантаження транспортних засобів

Вибір перевізни­ків

Пакування

Забезпечення безпечності та збереженості

 

Рис. 2.14. Стратегія, тактика, операції транспорту

 

Для прийняття рішення щодо доцільності здійснення переве­зень власними транспортними засобами чи зовнішніми перевізни­ками слід оцінити вплив таких факторів:

дохідність на інвестований капітал, необхідний для прид­бання транспортних засобів і зіставлення витрат за умов утриман­ня власного парку техніки з витратами, пов'язаними із користуван­ням послугами перевізника;

додаткова цінність, яку може одержати компанія та її спожи­вачі у разі виконання транспортних операцій власними силами;

якість і надійність послуг, що пропонуються зовнішніми пе­ревізниками;

стратегічні переваги, що матиме організація у випадку відмо­ви від самостійного виконання транспортних операцій та зосеред­ження на виконанні притаманних для неї видах діяльності.

Використання організаціями власних транспортних засобів має як переваги, так і недоліки. Переваги.

Повний контроль за всіма операціями, включаючи:

наявність транспортних засобів;

характеристики транспортних засобів та їх придатність для перевезення конкретного продукту, наприклад, автоцистерни, фур-гони-рефрижератори та ін.;

вибір маршруту та часу роботи транспортних засобів;

наймання водіїв, їх підготовка, оплата, стимулювання, контроль за дисципліною та показниками роботи;

витрати на утримання гаражів та обслуговування транспор­тних засобів.

Гнучкість використання транспортних засобів.

Реклама для організації завдяки використанню оформлених транспортних засобів, розміщення на них власної реклами, наяв­ності уніформи у водіїв та ін.

Недоліки.

Великі початкові витрати, пов'язані з придбанням транс­портних засобів і створенням власного парку.

Значні амортизаційні відрахування на парк транспортних засобів та їх заміщення.

Великі витрати на управління транспортуванням, гаражну діяльність, технічне обслуговування та інші послуги, пов'язані з даними видами діяльності.

Правова відповідальність за наявні в організації транспортні засоби.

Неекономічні витрати під час порожніх пробігів при повер­ненні транспортних засобів після доставки вантажів та за умов зас­тосування великовантажних автомобілів для перевезення невели­ких партій вантажів.

Приховані накладні витрати, наприклад: витрати, пов'язані з найманням водіїв, оплатою праці робітників транспортного відділу, хворобами водіїв та ін.

Попит на транспортні послуги в більшості країн світу характе­ризується стійкою тенденцією до зростання, що зумовлено дією таких факторів:

загальне економічне зростання;

поглиблення спеціалізації компаній, що діють як особливі ланки в ланцюзі вартості;

зростання використання аутсорсингу, що передбачає збільшення відмов у застосуванні власного транспорту на користь транспорту інших учасників ланцюга постачання;

застосування нових стратегій управління ланцюгами поста­чання, таких як постачання "точно в термін" (JIT) та системи ефек­тивного реагування на потреби споживачів (ECR), які сприяли но­вим підходам до попиту на транспортні послуги, що пояснюється коротшими циклами поповнення та більш нижчими рівнями за­пасів;

орієнтація на задоволення споживчого попиту за рахунок впровадження виробництв на замовлення та створення диферен­ційованого асортименту продукції;

орієнтація на споживчі послуги і, як результат, скорочення часу виконання замовлень;

використання систем швидкого реагування на запити спо­живачів і забезпечення більш швидкого виконання замовлень, що пояснюється скороченням розміру замовлень і збільшенням час­тоти замовлень, у результаті чого збільшилося число відправлень продукції кінцевим споживачам;

зменшення обсягів матеріально-виробничих запасів, що зу­мовило зростання використання централізованих запасів, скоро­чення числа складських приміщень для зберігання запасів у загаль­ному ланцюзі постачання, результатом чого стало підвищення по­питу на транспортні послуги;

перехід від варіанта виробництва у запас до варіанта вироб­ництва на замовлення;

передача логістичних операцій, що додають цінності, про­вайдерам логістичних послуг;

зміна просторових масштабів логістики, вихід за межі однієї країни, перехід до масштабних дій в регіонах світу (мегарівень) та всієї земної кулі (метарівень—глобальна логістика);

зміна концепцій дистриб'юції, поява варіантів прямої дист-риб'юції та перевідправки (cross-docking), що передбачає злиття потоків товарів з окремих джерел у розподільному центрі до кінце­вої їх доставки, проте без зберігання будь-яких запасів безпосеред­ньо у розподільному центрі;

• глобалізація та посилююча конкуренція, що зумовлює зро­стання попиту на транспортні послуги, оскільки компанії нама­гаються визначити оптимальні місця для своєї діяльності неза­лежно від їхнього місцезнаходження.

Організація транспортування є складним процесом, загальний алгоритм якого наведено на рис. 2.15 [26].

Вибір виду перевезення

Вибір виду (видів) транспорту (способу перевезення)

 

унімодальний

залізничний

 

змішаний

морський

 

комбінований

внутрішній водний

 

інтермодальний

повітряний

 

термінальний

трубопровідний

 

мультимодальний

автомобільний

інші

експедитори (оператори, агенти)

охоронні

 

компанії фізичного розподілу

вантажопереробні

 

транспортно-логістичні фірми

фінансові

інформаційні

агенти

брокери

інші

 

Рис. 2.15. Алгоритм організації транспортування

Транспортна логістика грунтується на концепції інтеграції транспорту, постачання, виробництва та збуту, спрямованої на зна­ходження цілісних актуальних рішень у процесі руху матеріального потоку в галузі обігу та виробництва на підставі критерію мінімуму витрат натранспортування, постачання, виробництво та збут. Транс­порт як вид діяльності похідний від двох складових: постачальника (сукупності продавців) та одержувача (сукупності покупців).

Стабільний стан підприємства в ринкових умовах визначаєть­ся не тільки низькими виробничими витратами, але й можливі­стю забезпечити економічний збут виробленої продукції. Підприємству, фірмі, компанії, концерну під час реалізації (роз­поділу) готової продукції необхідно вирішувати питання, пов'я­зані з постачанням, тобто здійснювати вибір стосовно виду транс­порту, методу організації перевезень, типу транспортних засобів та ін. Нові економічні умови, формування ринку транспортних послуг, посилення конкуренції між підприємствами транспорту передбачають активне вивчення досвіду функціонування транс­порту з визначенням його місця та ролі в системі "постачання-виробництво—збут".

Однією з причин низької конкурентоспроможності продукції є витрати на транспортно-експедиторське забезпечення розподілу, розмір яких у 2—3 рази перевищує рівень розвинених країн. Це по­яснюється недоліками в роботі транспорту й управлінні запасами. Недостатньо уваги приділяється питанням підвищення ефектив­ності доставляння, під яким слід розуміти, крім перевезення ван­тажу, виконання низки робіт і послуг, що в комплексі забезпечують ефективний розподіл товарів.

За даними проведених у США досліджень, вартість транспор­тної частки процесу виробництва та розподілу продукції стано­вить одну третину кінцевого продукту. Отже, якісне транспортне забезпечення розподілу товарів — один із вагомих резервів еко­номії ресурсів.

Доставляння продукції передбачає ряд послідовних, але окре­мих етапів, що не пов'язані між собою, отже, можуть здійснювати­ся різними перевізниками. Тому оптимізація такого просторово-часового ланцюгу є складним завданням функції транспорту в системі розподілу товарів, тобто її транспортному та експедиторсь­кому забезпеченні. Транспортне забезпечення як вид діяльності пов'язаний з процесом переміщення вантажів у просторі та часі з наданням транспортних, вантажно-розвантажувальних послуг і послуг зберігання. Експедиторське (від лат. ехрейїге—прискорю­вати) забезпечення є складовою частиною процесу руху товару від виробника до споживача і включає виконання додаткових робіт та операцій, без яких процес транспортування не можна роз­почати в пункті відправлення, він не буде продовжений та завер­шений у пункті призначення (експедиторські, комерційно-пра­вові, інформаційно-консультаційні послуги).

За кількістю видів транспорту, що беруть участь у перевезенні вантажів, системи постачання поділяють на юнімодальні (один вид транспорту) і мультимодальні та інтермодальні (кілька видів транс­порту). Ієрархічну піраміду (структуру) технології та організації перевезень подано на рисунку 2.16.

На вершині піраміди знаходяться інтермодальні перевезення, нижче — мультимодальні та юнімодальні міжрегіональні, далі — внутрішньообласні та міські перевезення спеціалізованими транс­портними підприємствами і найнижчу сходинку займають місцеві перевезення окремими підприємствами та транспортом нетранс-портних організацій.

Інтермодальні перевезення—система доставки вантажів у міжна­родному сполученні кількома видами транспорту (за єдиним пере­візним документом) і передачі вантажів у пунктах перевалки з од­ного виду транспорту на інший без участі вантажовласника в єдиній вантажній одиниці або транспортному засобі.

Основними принципами функціонування інтермодальної си­стеми є:

єдиний комерційно-правовийрежим;

комплексне розв'язання фінансово-економічних аспектів функціонування системи;

використання систем електронного обміну даними, що за­безпечує відстеження за переміщеннями вантажу, передачу інфор­мації та зв'язок;

єдність усіх ланок транспортного ланцюгу в організаційно-технологічному аспекті, єдина форма взаємодії та координація усіх ланок транспортного ланцюгу, що забезпечують таку єдність;

кооперація всіх учасників транспортної системи;

комплексний розвиток транспортної інфраструктури різних видів транспорту.

Інтермодальні перевезення мають такі переваги:

нижчі транспортні витрати, пов'язані з тим, що кожен вид транспорту використовується на тій дільниці, для якої краще при­стосований;

вища економічна продуктивність та ефективність, завдяки чому зростає конкурентоздатність країни в глобальних масштабах;

зменшення кількості дорожніх пробок та навантаження на інфраструктурні компоненти;

отримання більшихсумдоходіввідінвестиційв інфраструк­туру;

вища мобільність людей похилого віку та інвалідів;

економніше споживання енергії, завдяки чому покращуєть­ся якість повітря й інші екологічні параметри.

Мультимодальні перевезення—прямі змішані перевезення при­наймні двома різними видами транспорту, здебільшого, у межах країни.

Юнімодальні перевезення—прямі перевезення лише одним ви­дом транспорту. Застосовуються переважно за умов, коли відомі початковий та кінцевий пункти транспортування за відсутності проміжних операцій складування і вантажопереробки. Критерія­ми вибору виду транспорту є вид та обсяг партії вантажу, час достав­ки, витрати на перевезення.

А-модальні перевезення — перевезення, управління якими здійснюється з єдиного диспетчерського центра незалежно від участі у перевезеннях різних видів транспорту.

Бімодальні перевезення—перевезення вантажів спеціалізовани­ми транспортними засобами, обладнаними автомобільними шасі та залізничними колісними парами. Перевезення здійснюються як на дорогах, так і на рельсах у складі вантажних і навіть паса­жирських потягів.

Сегментальні (роздільні) перевезення—перевезення, за яких пе­ревізник, що організовує транспортування, приймає на себе відпо­відальність лише за ту частину перевезень, що здійснює особисто.

Змішані перевезення вантажів здійснюються, зазвичай, двома видами транспорту. Вантаж транспортується першим видом транс­порту до першого пункту перевалки або вантажного терміналу без зберігання чи з короткостроковим зберіганням і з наступним завантаженням на інший вид транспорту.

Існують такі інтегровані системи перевезення вантажів:

залізниця — автомобільна дорога;

залізниця — водний шлях;

залізниця — трубопровід;

залізниця — повітряний шлях;

автомобільна дорога—водний шлях;

автомобільна дорога—повітряний шлях;

автомобільна дорога—трубопровід;

водний шлях—трубопровід;

водний шлях — повітряний шлях;

повітряний шлях — трубопровід.

Практика свідчить, що не всі з перелічених комбінацій знайш­ли широке застосування, оскільки не завжди є зручними. Разом з тим велика кількість інтегрованих систем не обмежується двома видами транспорту. Так, транспортування нафти може передба­чати комбінацію трубопроводу, нафтового танкера, трубопрово­ду та автодорожньої цистерни, завдяки яким продукт потрапить від початкового джерела до кінцевого споживача.

Прикладами інтегрованих транспортних способів транспор­тування є перевезення вантажів контейнерами на літаках ("бєрдібек"), комбіноване наземно-водне перевезення ("фішібек") та контейнерно-трейлерне перевезення ("піггібек"), комбіноване авто-залізничне перевезення ("роудрейлер").

"Бєрдібек" — форма інтермодального транспортування, за якої частину шляху трейлери чи контейнери перевозять літаками.

" Фішібек" — форма інтермодального транспортування, за якої частину шляху автомобільні або залізничні контейнери перевозять баржею чи судном.

"Піггібек" — форма інтермодального транспортування, за якої частину шляху трейлери чи контейнери перевозять на плоских за­лізничних платформах. Тобто низька вартість залізничних переве­зень поєднується з гнучкістю та зручністю транспортування ван­тажними автомобілями.

Компанія Freightliner, один із найбільших інтермодальних опе­раторів у Великобританії, використовує національні автомобільні та залізничні мережі для транспортування понад 1 млн стандарт­них контейнерів на рік і щоденно для цього залучає понад 100 по­тягів та 180 автомобільних транспортних засобів.

"Роудрейлер" — поєднання автодорожнього та залізничного видів транспорту. Роудрейлери переміщуються автомобільними дорогами, як і всі автомобілі, на колесах, проте, замість того, щоб зачіплювати їх до залізничного потягу, колеса роудрейлерів замі­нюють на колеса іншого типу, що дозволяє рухатися вздовж колій. Використання роудрейлерів дає змогу економити час транспорту­вання, оскільки немає потреби у виконанні вантажно-розвантажу­вальних робіт трейлера або іншого вантажного автомобіля біля по­тягу. Разом з тим головним недоліком роудрейлера є зниження ко­рисного обсягу вантажу, що транспортується через вагу залізних коліс і, відповідно, збільшення вартості дорожніх перевезень. Згідно з прогнозами, до 2030 р. переважна більшість перевезень "від две­рей до дверей" здійснюватиметься вантажними автомобілями. Ці автомобілі будуть випускати за космічними технологіями, вони споживатимуть незначну кількість пального, їхнє місцезнаходжен­ня контролюватимуть навігаційні системи.

Застосування логістики у країнах з ринковою економікою супроводжується зміною політики в галузі транспорту. Транс­порту відводиться головна роль у системах дистриб'юції. Перед­бачається, що в подальшому завдяки техніко-експлуатаційним особливостям окремих видів транспорту останній посяде вагому позицію на ринку транспортно-логістичних послуг, особливо в умовах підвищеного попиту на перевезення дрібних партій ван­тажу, що прискорить розвиток автоматизованої обробки вантажів, контейнеризації та пакетизації, а також інформатики в галузі ван­тажної й транспортної роботи.

Традиційний і сучасний логістичний підхід до організації пе­ревезень вантажів за участю кількох видів транспорту наведено на рисунках 2.17, 2.18 [8].

Рис. 2.18. Логістична організація перевезень за участю кількох видів

транспорту

Як видно з рисунка 2.17, єдина функція управління наскрізним матеріальним потоком відсутня. Узгодженість ланок у просуванні інформації та фінансових потоків об'єктивно низька через відсутність координації дій між учасниками процесу перевезень.

Принципово відрізняється від традиційної логістична органі­зація перевезень за участю кількох видів транспорту. Показники матеріального потоку на вході до вантажоотримувача за умов ло-гістичної організації перевезень керовані та мають наперед зада­не значення. Наявність єдиного оператора за умов логістичної організації транспортного процесу дає змогу проектувати на­скрізний матеріальний потік, отримувати заздалегідь задані па­раметри на виході.

Порівняльну характеристику традиційного та логістичного підходів до організації змішаних перевезень наведено в табл. 2.10 [8].

Управління наскрізним матеріальним потоком потребує техніч­ної, технологічної й економічної узгодженості організації переве­зень.

Технічна узгодженість передбачає узгодженість параметрів транспортних засобів як усередині окремих видів, так і в міжвидо­вому розрізі. Зазначена узгодженість дозволяє застосовувати мо­дальні перевезення, працювати з контейнерами та вантажними пакетами.

Таблиця 2.10

Порівняльна характеристика традиційного та логістичного підходів до організації змішаних перевезень

 

Змішані перевезення

Мульти/-інтермодальні перевезення

Два та більше видів транспорту

Два та більше видів транспорту

Відсутність єдиного оператора процесу перевезень

Наявність єдиного оператора процесу перевезень

Кілька транспортних документів

Єдиний транспортний документ

Відсутність єдиної тарифної ставки фрахту

Єдина тарифна ставка фрахту

Послідовна схема взаємодії учасників

Послідовно-центральна схема взаємодії учасників

Розрізнена, і як наслідок, низька відповідальність за збереженість вантажу

Єдина, і як наслідок, висока відповідальність за збереження вантажу

Результат: мала ймовірність отримання необхідного вантажу, в необхідній кількості, необхідної якості, в необхідному місці, в необхідний час, для необхідного споживача, за необхідною ціною, з необхідною логістичною послугою

Результат: висока ймовірність отримання необхідного вантажу, в необхідній кількості, необхідної якості, в необхідному місці, в необхідний час, для необхідного споживача, за необхідною ціною, з необхідною логістичною послугою

Технологічна узгодженість передбачає застосування єдиної тех­нології транспортування, пряме перенавантаження.

Економічна узгодженість — загальна методологія дослідження кон'юнктури ринку та побудови тарифної системи.

Сумісне планування означає розробку та застосування єдиних планів графіків.

Технологія процесу перевезення вантажу — спосіб реалізації пе­ревізного процесушляхом розчленування його на систему послідов­них взаємопов'язаних етапів та операцій, що мають на меті досяг­нення високої ефективності перевезення.

Задачею технології процесу перевезення вантажу є зробити її цілеспрямованою шляхом виключення з процесу перевезення не­потрібних операцій.

Сутність технології перевезення вантажів виявляється через два основних поняття — етап і операція. Операція — однорідна, логістично неподільна частина процесу перевезення, спрямована на досягнення певної мети. Етап — набір операцій, за допомогою якого здійснюється певний процес.

Технологія процесу перевезення вантажу характеризується та­кими ознаками:

розчленування процесу перевезення;

координація та поетапність;

однозначність дій.

Кожна наступна операція повинна забезпечувати перехід від однієї операції до іншої та наближувати об'єкт управління до по­ставленої мети. Остання операція етапу є своєрідним початком першої операції наступного етапу.

Координація та поетапність дій, спрямованих на досягнення поставленої мети, повинні базуватися на внутрішній логіці функ­ціонування й розвитку певного процесу перевезення.

Кожна технологія повинна передбачати однозначність дій щодо виконання всіх етапів та операцій. Будь-яке відхилення при вико­нанні операції буде відображатися уздовж технологічного ланцюга. Ступінь відхилення параметрів від запроектованих технологій виз­начає небезпеку порушення процесу перевезення вантажу й отри­мання результату, що не відповідає проектному.

Перевезення вантажів характеризуються певними технологіч­ними, організаційними та управлінськими особливостями. Проте вони мають загальну технологічну основу, що містить конкретні технологічні схеми доставки (рис. 2.19, 2.20) [64].

Зазначеним схемам процесів перевезення вантажів притаман­ний циклічний характер. Тобто переміщення вантажів здійснюєть­ся на основі виробничих циклів, що постійно повторюються. Ко­жен цикл перевезення складається з окремих етапів (рис. 2.21).

Процес перевезення складається із сукупності операцій від підго­товки вантажудо відправлення і до його отримання, пов'язаних із переміщенням вантажу в просторі (етапи1—2—3—4—5 на рис. 2.19; етапи 1—2—3—4—5—6—7 на рис. 2.20).

Процес переміщення складається із сукупності вантажно-роз­вантажувальних, перенавантажувальних операцій в пунктах пере­дачі вантажу з одного виду транспорту на інший, транспортування, проміжного зберігання вантажу (етапи 2—3—4 на рис. 2.19; етапи 2—3—4—5 на рис. 2.20).

Транспортний процес—сукупність операцій навантажування в навантажувальному та перенавантажувальному пунктах, транспор­тування, розвантажувальних у пунктах передачі вантажу з одного виду транспорту на інший та в пункті розвантажування і подачі рухомого складу під навантажувальні роботи (етапи 2—3—4—6 на рис. 2.19; етапи 2—3—4—9 та 4—5—6—8 на рис. 2.20).

Рис. 2.19. Технологічна схема процесу перевезення вантажів одним видом транспорту

Цикл транспортного процесу складається з етапів подачі рухо­мого складу під навантажування, транспортування та розвантажу­вання. Закінчений цикл транспортного процесу також називають їздкою (етапи 2—3—4—6 на рис. 2.19; етапи 2—3—4—9 або 4—5—6—8 на рис. 2.20).

Етап 7 Складування

Етап 6 Розвантажув ання

Передача вантажу з одного виду транс­порту на інший

Етап 5 Транспортування

 

 

-]   Притаманні вантажу

Сумісні (притаманні вантажу та рухомому складу)

Притаманні рухомому складу

підготовка до відправлення

 

□ навантажування

подача рухомого складу до навантажувальних робіт

 

зберігання в пункті

виробництва та проміжних пунктах транспортування

Ц розвантажування

складування

 

експедирування

 

інші операції

Рис. 2.21. Класифікація етапів процесу перевезення 127

Операція переміщення — частина процесу переміщення ван­тажів, що виконується за допомогою одного механізму, системи су­місно діючих механізмів або вручну.

Елементи доставки вантажів характеризуються певними зако­номірностями. Користувачі транспортних послуг віддають перева-гутаким показникам, як дотримання часових графіків доставки ван­тажів і пасажирів, надійність доставки, відповідальність за задово­лення обумовлених потреб.

При вивченні можливих видів організації перевезень виявля­ють закономірності ланок та елементів доставки.

Операційну схему доставки вантажів наведено на рисунку 2.22 [64]. На вході такої системи має бути наявність певної кількості та видів рухомого складу, а також замовлення (попит) на перевезення вантажів, на виході—своєчасне перевезення вантажів у пункти при­значення. У даній системі трансформаційні процеси являють со­бою дії щодо перетворення входу у вихід, тобто своєчасна якісна доставка вантажів із мінімальними витратами. Трансформація додає до витрат на вході певну вартість, що відповідає собівартості пере­везень. Головними об'єктами в даній системі є економічні потоки — матеріальні, інформаційні, фінансові та сервісні, що забезпечу­ють реалізацію обраної технології перевезень. Основою побудови ефективної системи операційного менеджменту є виробничий роз­клад, який складають з урахуванням задоволення споживчого по­питу на транспортні послуги.

 

Рухомий склад Замовлення на перевезення (потреби в переміщенні)

Потік

Реалізована технологія доставки

Своєчасна та якісна доставка

Контроль та управління

Зворотний зв'язок

Операційний (технологічний) менеджмент

Контроль та управління

Зворотний зв'язок

 

Рис. 2.22. Узагальнена операційна (технологічна) схема доставки

вантажів