Материал: Транспортна логістика - Навчальний посібник (Смирнов І.Г.)


Додаток а

 

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНО-ДОРОЖНЬОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ДО 2015 РОКУ*

Державним автотранспортним науково-дослідним та проект­ним інститутом розроблено концепцію та Національну програму розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) України до 2015 року.

Концепцію Національної програми розвитку ТДК України до 2015 року (далі — Концепція) розроблено з метою визначення ос­новних напрямків розвиткутранспортно-дорожнього комплексу на довгострокову перспективу до 2015 року на основі комплексного розв'язання проблеми збалансованого розвитку всієї транспортної системи країни у відповідності з поставленими Урядом завдання­ми економічного зростання країни та її європейської інтеграції.

Перехід України до нової фази соціально-економічного зрос­тання, курс на європейську інтеграцію вимагає випереджуючого розвитку всієї транспортної системи країни.

Транспортний комплекс є важливою складовою у структурі еко­номіки держави, фактором реалізації її геостратегічного потенціа­лу, зростання ролі в міжнародному поділі праці. Частка транспорту та зв'язку у валовому внутрішньому продукті України складає 12,1 \%, у вартості основних виробничих фондів — 14,8 \% загального виробничого потенціалу країни. За роки ринкових перетворень транспорт став самостійним системоутворюючим чинником еко­номічного зростання країни.

Починаючи з 2000 року склалася позитивна тенденція зрос­тання обсягу перевезень. Транспорт у цілому задовольняє потреби в них економіки та населення, однак рівень безпеки та якості пере­везень пасажирів та вантажів, ефективність його функціонування та рівень екологічного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам.

* Розробники: Редзюк А.М., канд. техн. наук, віце-президент ТАУ; Новикова А.М., докт. екон. наук (ДП "ДержаавтотрансНДІпроект").

 

Швидкість доставки вантажів не відповідає рівню розвине­них країн. Ефективність системи просування вантажів не відпов­ідає ринковим умовам, що призводить до відносно високої част­ки транспортних витрат у собівартості продукції — 15—20 \% про­ти 7—10 \% в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Рівень зносу рухомого складу на всіх видах транспорту скла­дає 60—80\%.

Переважна частина флоту, контрольованого вітчизняними судновласниками, зареєстрована в іноземних суднових реєстрах, що загрожує незалежності транспортного забезпечення зовніш­ньої торгівлі України.

Цивільна авіація продовжує залишатися елітарним видом транспорту. Із зростанням обсягів перевезень загострилася про­блема оновлення парку літаків. Вже зараз рівень попиту на авіа-перевезення перевищує провізні можливості наявного парку по­вітряних суден.

Низькими продовжують залишатися якісні показники пере­везень, рівень сервісного обслуговування клієнтури, недостатньо використовуються наявний транзитний потенціал і вигідне гео­графічне положення країни.

Показники безпеки транспортного процесу не відповідають світовому рівню. Так, показник числа загиблих в ДТП з розра­хунку на 1000 автомобілів у 4 рази перевищує аналогічний показ­ник розвинених країн.

Частка транспорту в забрудненні навколишнього середовища сягає 33 \%, що перевищує аналогічний показник розвинених країн світу більш ніж в 1,7 раза.

В усіх галузях транспортного комплексу зберігається стійка тен­денція старіння основних фондів, недостатній технічний та техно­логічний рівень транспортних технологій і транспортних засобів.

Невідповідність темпів зміни параметрів транспортної систе­ми, проведення інституціональних перетворень та зростання ви­мог вітчизняної економіки до транспорту призводять до невідпо­відності між рівнем розвитку транспортної галузі й потребами со­ціально-економічного розвитку країни.

Системними проблемами розвитку транспорту на сучасному етапі є:

• наростаюче старіння основних фондів, яке спричиняє не­відповідність технічного та технологічного рівня вітчизняного транспорту європейським вимогам;

незадовільний стан існуючих автомобільних доріг, його не­відповідність високим темпам автомобілізації країни;

недостатній рівень обслуговування населення транспортом загального користування;

зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняного транспортуна світових ринках перевезень, що особливо загостриться в умовах вступудо СОТ;

залежність зовнішньої торгівлі від іноземного флоту—част­ка українського флоту в міжнародних перевезеннях зменшилася з 55 \% у 1985 р. до 7,5 \% у 2003 р.;

недостатнє використання експортного потенціалу транс­портних послуг, перш за все транзитного потенціалу України;

зростання транспортної складової у вартості товарів та висо­кий рівень транспортоємності ВВП — 9,8 ткм/дол. ВВП, у той час як у розвинених країнах — 1 ткм/дол. ВВП;

незадовільний рівень безпеки перевезень, зростання проявів світового тероризму на транспорті;

значне екологічне навантаження транспорту, перш за все — автомобільного, на навколишнє середовище.

Таким чином, основною проблемою розвиткутранспорту є його наростаюче технічне та технологічне відставання, що не сприяти­ме подальшому економічному розвитку країни, її обороноздатності, європейській інтеграції та може призвести до погіршення рівня просування товарів, незадовільного рівня транспортного обслуго­вування, збільшення транспортних витрат у ціні товарів, залежності зовнішньої торгівлі України від іноземного транспорту, втрати кон­курентоспроможності вітчизняного транспорту, росту аварійності та екологічного навантаження. Вирішення цих проблем особливо важливо в умовах переходу національної економіки у фазу стрімко­го економічного зростання та курсу на європейську інтеграцію.

На виникнення проблеми вплинув ряд негативних факторів:

несприятливий інвестиційний клімат, недостатній обсяг за­лучення іноземних та власних коштів на розвиток транспорту, не-відпрацьованість механізму лізингу транспортних засобів;

збитковість підприємств міського та приміського пасажирсь­кого транспорту внаслідок державного регулювання тарифів та не­достатньої компенсації втрати коштів від перевезень пільгових категорій пасажирів;

відсутність фінансування оновлення пасажирського рухо­мого складу на приміських перевезеннях з Державного бюджету у відповідності із законом України "Про залізничний транспорт";

недостатнє фінансування державних програм розвиткутранс-порту, дорожнього господарства, нерегулярність надходжень коштів із Дорожнього фонду, нівелювання вимог та підходів до утримання різних за значенням доріг внаслідок переходу до територіального принципу обслуговування спеціалізованими підрозділами до­рожніх підприємств з ремонту та експлуатаційного утримання дер­жавних автодоріг;

відставання у розбудові прикордонних пунктів пропуску, особливо на мережі міжнародних транспортних коридорів;

незавершеність структурних реформ, у тому числі на заліз­ничному, морському транспорті;

недостатня комплексність в управлінні єдиною транспорт­ною системою та окремими видами транспорту, особливо автомо­більним, як повністю приватизованим;

високий податковий тиск у порівнянні із західними країна­ми та особливо країнами відкритої реєстрації, що призвів до виво­ду флоту в офшори;

недосконалість нормативно-правової бази, низькі темпи гар­монізації вітчизняного транспортного законодавства до міжнарод­ного;

наближення Європейського Союзу до кордонів України, що ставить жорсткі вимоги до вітчизняного транспорту, загострює кон­курентну боротьбу за транзитні потоки;

дискримінаційна тарифна та митна політика Росії щодо відмови від користування українськими морськими портами, пе­реорієнтації експортно-імпортних потоків на власні порти.

Розв'язання проблеми комплексного оновлення та модернізації транспорту України можливо програмними методами, при по­єднанні комплексу заходів нормативно-правового забезпечення діяльності транспорту, створення сприятливого інвестиційного клімату, бюджетних та небюджетних джерел інвестування, завер­шення ряду структурних реформ.

Основною метою Програми є забезпечення стабільного еконо­мічного зростання країни та підвищення якості життя народу за­собами транспорту.

Транспорт має забезпечувати погреби населення та галузей економіки у безпечному та якісному перевезенні пасажирів і ван­тажів на рівні міжнародних стандартів, виконання соціально-еко­номічних, зовнішньоторговельних, оборонних, природоохорон­них та мобілізаційних вимог суспільства.

Основними стратегічними цілями розвитку транспортно-до­рожнього комплексу на наступне десятиріччя є:

Якісне забезпечення потреб економіки країни, зниження частки транспортних витрат у ціні товару.

Забезпечення доступності та якості транспортних послуг для населення.

Забезпечення інтеграції вітчизняної транспортної системи до європейської, ефективна реалізація транзитного потенціалу Ук­раїни.

Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного транс­порту в умовах вступу до СОТ.

Підвищення рівня безпеки та забезпечення стійкого роз­витку транспортної системи.

Основними шляхами розв'язання проблеми є:

технічна та технологічна модернізація транспорту, масове оновлення рухомого складу;

завершення інституціональних перетворень, розвиток рин­кових відносин на транспорті;

створення сприятливого інвестиційного клімату, залучення інвестицій;

впровадження загальноприйнятої світової практики перехо­ду від політики права на безкоштовний проїзд до використання механізмів адресної соціальної допомоги;

розвиток транспортної мережі: міжнародних транспортних коридорів, впровадження швидкісного залізничного сполучення, поліпшення експлуатаційного стану автодоріг, будівництво нових швидкісних автомагістралей;

впровадження прогресивних технологій, у тому числі інтер-модальних перевезень;

створення сприятливих умов для повернення морського фло­ту та збільшення його провізної спроможності.

Передбачається реалізація великих інвестиційних проектів: завершення будівництва автобану Київ — Одеса, впровадження швидкісного пасажирського руху на найважливіших залізничних магістралях Київ — Полтава, Київ—Дніпропетровськ — Сімферо­поль, Київ—Москва, Київ — Тернопіль—Львів, будівництво заліз­нично-автомобільного мостучерез р. Дніпро у м. Києві, будівниц­тво вокзалу та технічної станції Дарниця у м.Києві, модернізація мережі автодоріг Київ—Житомир—Львів, Київ —Харків, Харків — Сімферополь, будівництво автомагістралей на умовах концесій Львів

Броди, Львів — Краківець, Косини — Київ, модернізація судно­плавних шлюзів на Дніпрі, будівництво другої черги каналу Дунай

Чорне море.

За видами транспорту основними напрямками розвитку є: Залізничний транспорт

реформування системи управління залізничним транспор­том шляхом розмежування функцій державного та господарського управління — регулятивно-контрольних та виробничих функцій: створення на базі Державної адміністрації залізничного транспор­ту та залізниць господарюючого суб'єкта, передача існуючих функцій державного управління від Укрзалізниці до Міністерства транспорту та зв'язку. Забезпечення рівноправного доступу ком-паній-операторів до виробничої інфраструктури залізничного транспорту;

розвиток інфраструктури по двох напрямках: забезпечення масових перевезень та здійснення швидкісного і високошвидкіс-ного руху поїздів. Підвищення дозволеної швидкості руху та орга­нізація швидкісного руху поїздів впроваджується на напрямках міжнародних транспортних коридорів (МТК) та магістралях, що з'єднують найбільші міста України;

•           масове оновлення рухомого складу. Автомобільний транспорт

зниження рівня аварійності надорогахшляхом підвищення державних вимог до перевізників, здійснення контролю за дотри­манням ними норм та стандартів чинних нормативно-правових документів та законодавства;

забезпечення соціальних стандартів та нормативів транс­портного обслуговування населення, загальнодоступності послуг, захисту прав споживачів від неякісних послуг;

впровадження загальноприйнятої світової практики перехо­ду від політики права на безкоштовний проїзд до використання механізмів адресної соціальної допомоги;

подальший розвиток міжнародних автомобільних переве­зень, логістичних центрів та облаштування міжнародних транс­портних коридорів;

впровадження системи обов'язкової сертифікації пасажирсь­ких автотранспортних послуг, які надаються на автобусних марш­рутах загального користування, вдосконалення системи ліцензу­вання, а також посилення державного контролю за дотриманням ліцензійних вимог;

розробка правової бази та економічних механізмів для регу­лювання взаємовідносин автобусних станцій з автомобільними пасажирськими перевізниками та пасажирами;

державна підтримка та законодавче регулювання процесу оновлення парку автобусів, що використовуються на маршрутах загального користування.

Дорожнє господарство

першочергове виконання робіт з ремонту й експлуатаційно­го утримання доріг державного значення та підвищення капіталь-ності дорожніх одягів на них, створення безпечних умов руху; ак­тивізація інвестування будівництва автомагістралей, зокрема, плат­них, за рахунок видатків з державного бюджету, кредитів міжнародних фінансових організацій та недержавних інвестицій;

залученнядо інвестування будівництвапід'їздів до сільських населених пунктів та облаштування автобусних маршрутів у сільській місцевості, що мають під'їзди з твердим покриттям, коштів з місцевих бюджетів;

підвищення якості дорожніх робіт на основі вдосконалення інженерного супроводу та моніторингу, вдосконалення методів пер­спективного й оперативного планування дорожніх робіт на основі результатів функціонування системи управління станом покриття;

удосконалення ринку дорожніх робіт шляхом підвищення рівня конкуренції;

технічне переоснащення дорожнього господарства, впровад­ження нових матеріалів і технологій, модернізація та розвиток ви­робничої бази, вдосконалення методів проектування автомобіль­них доріг.

Авіаційний транспорт

оновлення парку повітряних суден одночасно із заміною більшості наявного парку на сучасні літаки з високим рівнем ком­форту, паливної ефективності та зменшеними витратами на їх тех­нічне обслуговування;

створення провідного (флагманського) національного по­вітряного перевізника, конкурентоспроможного на світовому авіа­ційному ринку;

підвищення рівня безпеки польотів та авіаційної безпеки;

подальше розширення існуючої мережі внутрішніх та міжна­родних повітряних ліній з поступовою її оптимізацією відповідно до потреб в авіаційних перевезеннях;

розвиток та оптимізація мережі вузлових аеропортів Украї­ни та пріоритетний розвиток ДМА "Бориспіль" в якості національ­ного вузлового аеропорту.

Морський транспорт

розробка фінансово-економічних механізмів, стимулюючих розвиток провізного потенціалу національного морського флоту України та забезпечення зростання флоту, зареєстрованого в Україні, у тому числі стимулювання поповнення флоту на основі фрахтування суден на умовах договорів тайм-чартеру та бербоут-чартеру;

укрупнення акціонерних судноплавних компаній шляхом залучення до співвласників судноплавних компаній крупних ван­тажовласників, розробка та впровадження заходів захисту націо­нальних судновласників;

створення Міжнародного реєстру суден України;

тісне співробітництво і взаємодія з вітчизняними суднобу­дівними заводами для реалізації законодавчо закріплених переваг будівництва флоту вітчизняним судноплавним компаніям;

відновлення спеціалізованих контейнерних ліній між Чор­номорсько-Азовським і Середземноморським басейнами, які бу­дуть підтримуватися національними судноплавними компаніями;

подальший розвиток морських портів, проведення активної інвестиційної політики за рахунок власних і залучених коштів, спря­мованих на підвищення ефективності діючих та будівництво нових сучасних високотехнологічних спеціалізованих перевантажуваль­них комплексів, у тому числі для нових видів вантажів;

зміна структури управління портом: виділення портових структур з функціями управління державною власністю, наглядом за безпекою мореплавства і додержанням законодавства у галузі судноплавства;

підвищення рівня обслуговування в портах шляхом роз­витку конкурентного середовища, функціонування на їх тери­торії й акваторії конкуруючих структур різних форм власності з обслуговування суден, вантажів і пасажирів (стивідорних, транс­портно-експедиторських, агентських та інших).

Річковий транспорт

модернізація судноплавних шлюзів;

оновлення транспортного та технічного флоту, модерніза­ція флоту змішаного плавання "ріка—море";

подальший розвиток річкових портів;

створення та впровадження сучасних видів навігаційного об­ладнання і технологічного зв'язку.

Оцінка очікуваних результатів виконання Програми та визначення її ефективності

В результаті реалізації Програми:

підвищиться якість транспортного обслуговування економі­ки та населення;

знизиться транспортоємність ВВП на 15—20 \%;

підвищиться продуктивність праці на 25 \%;

знизиться кількість загиблих та травмованих на 35\%, кількість дорожньо-транспортних пригод—на 30 \%;

підвищиться швидкість руху поїздів на 20 \%, у межах міжна­родних транспортних коридорів — на 25—30 \%;

буде побудовано 578 км нових автодоріг;

всі сільські населені пункти будуть охоплені регулярним ав­тобусним сполученням;

будуть створені умови для відновлення вітчизняного морсь­кого флоту: дедвейт вітчизняного морського флоту збільшиться до 1,25 млн тонн у 2010 р. та до 2,5 млн тонн у 2015 р.;

пропускна спроможність морських портів збільшиться у 2015 р. до 215 млн тонн;

рівень зносу рухомого складу зменшиться з 80 до 60 \%;

буде оновлений парк повітряних суден, відкриються нові ре­гулярні міжнародні повітряні лінії;

знизиться загальний обсяг викидів шкідливих речовин в ат­мосферу на 20 \%;

Фінансове та матеріально-технічне забезпечення виконання Про­грами

Загальні обсяги фінансування Національної програми ТДК на 2005—2015 рр. складають 191,7 млрд грн, у тому числі з бюдже­ту — 95,1 млрд грн, першого етапу реалізації Програми на 2005­2006 рр. — 29,6 млрд грн, у тому числі з бюджету — 9,8 млрд грн Обсяги фінансування за напрямками представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Обсяги фінансування Національної програми розвитку ТДК України до 2015 року за основними напрямками, млрд грн

 

 

Напрямки

2005 2015

2005 2006

всього

у т.ч. бюджет

всього

у т.ч. бюджет

Оновлення рухомого складу

67,465

21,898

4,247

1,080

Розбудова транспортної мережі

111,155

61,355

25,033

8,682

Вдосконалення технологій

12,570

11,638

0,301

0,026

Безпека руху та екологія

0,379

0,037

0,026

0,022

Вдосконалення нормативно-правової бази, соціальна та кадрова політика

0,198

0,193

0,003

0,003

ВСЬОГО

191,767

95,121

29,610

9,813

Основними статтями бюджетних витрат є дорожній фонд (60\%). Згідно із Законом України "Про залізничний транспорт" та "Про автомобільний транспорт" з бюджету мають виділятися кошти на оновлення пасажирського рухомого складу — електропоїздів, паса­жирських вагонів та автобусів на маршрутах загального користуван­ня (24 \%), компенсація втрат перевізників від перевезення пільго­вих категорій пасажирів та регулювання тарифів (4 \%).

Ресурсне забезпечення передбачає:

нормативно-правове забезпечення, розробка та прийняття ряду законів України — "Про внутрішній водний транспорт", "Про другий міжнародний реєстр суден"; "Про морські порти"; внесен­ня змін до законів України "Про залізничний транспорт", "Про автомобільний транспорт" та ряду інших;

прискорення адаптації вітчизняного транспортного законо-давствадо європейського;

прийняття державних цільових програм—Програми розбу­дови мережі міжнародних транспортних коридорів на 2006— 2010 рр., Програми розбудови прикордонних пунктів пропуску, ряду га­лузевих програм розвитку окремих видів транспорту;

проведення наукових досліджень по пріоритетним напрям­кам транспортних технологій;

розробка довгострокового прогнозу вантажної бази по ос­новній номенклатурі вантажів;

Завершення інституційних перетворень на транспорті перед­бачає:

реструктуризацію управління залізничним транспортом;

реструктуризацію управління морськими портами;

реформування міського пасажирського транспорту;

реформування управління дорожнім господарством.

 

Висновки

Реалізація заходів, передбачених Програмою, дозволить модер­нізувати транспортну систему України, суттєво оновити рухомий склад, впровадити нові прогресивні технологічні процеси, розви­вати транспортну мережу, що забезпечить підвищення швидкості, економічності, комфортності та безпеки перевезень, рівня конку­рентоспроможності транспорту, його європейську інтеграцію.