Материал: Історія зарубежної літератури XX століття - Підручник (Давиденко Г. Й.)


2. загальна характеристика творчості в. голдінга

В. Голдінга Лауреат Нобелівської премії 1983 року, послідовник традицій Дж. Свіфта, певною мірою однодумець Ф. Кафки, А. Камю, Кобо Абе. За його романом «Володар мух» відомий англійський режи­сер Пітер Брук зняв фільма, твори стали бестселе­рами.

МЕТА: Застерегти людство і людину від абсурд­ного навколишнього світу.

Про життя письменника, його характер, смаки та звички відома зовсім мало. Хоча Голдінг був не та­ким відлюдником, як його американський колега Джером Селінджер, проте він не любив давати ін-терв' ю, а якщо і робив це, то дуже рідко і не розкри­вався у них. Швидше він вступав з читачем у своє­рідну іронічну гру.

Народився Вільям Джеральд Голдінг 19 вересня 1911 р. у містечку Сент-Колам-Майнер (графство Корнуал) у родині провінційного вчителя середньої школи Алека Голдінга, блискучого ерудита, який сповідував раціоналізм. Мати була ерудованою та емансипованою жінкою, навіть феміністкою. Хлопець зростав в атмосфері інте­лектуальних дискусій, у зацікавленості мистецтвом, у тому числі і стародавнім.

Закінчив мальборську середню школу та Оксфордський університет, де його ба­тько довгий час учителював. За бажанням батьків протягом перших двох років під час навчання вивчав природничі науки, а потім зайнявся англійською філософією. У 1934 році, за рік до одержання ступеня бакалавра, видав збірку віршів. Після за­кінчення Оксфорду Вільям працював у соціальній сфері, а у вільний час писав п' єси, які сам же і ставив у невеликому лондонському театрі. Проте успіху вони не мали, хоч і були доброю школою лікарю-початківцю. У 1939 році він одружився з Анн Брукфілд, фахівцем з аналітичної хімії, а сам почав викладати англійську мову і філософію у школі єпископа Водсворта у Солсбері.

Життя письменника або розміреними, позбавленими яскравих зовнішніх ефек­тів. У 1955 році його обрали у Королівське товариство літератури, у 1966 — посвя­тили у рицарі. У 1983 році він став лауреатом Нобелівської премії. Разом з дружи­ною Голдінг виростив і виховав двох дітей: сина Девіда і дочку Джудіт.

Перерва у викладацькій діяльності була викликана Другою світовою війною. Під час війни служив у британських військово-морських силах. Під кінець коман­дував ракетоносцем і взяв участь у висадці союзників у Нормандії. Досвід війни став найголовнішим імпульсом для створення «Володаря мух», роману-застереження й тривоги за долю людства. Війна стала головним чинником, який сформував його світогляд. Він говорив: «Людина, яка повернула з війни, скалічена духовно, навіть коли ця війна сприймалася як справедлива та патріотична. Коли людина змушена знищувати собі подібних, хай і заради найвищих ідеалів, вона пе­реступила інстинкт самозбереження роду, стала нижче тварини, котра, незважаючи на всі суворі закони виживання, все ж таки ніколи не знище собі подібних».

Голдінг продовжив національні традиції англійської прози Але безперечно й те, що саме в нетрадиційності головна прикмета його манери.

«Немає сенсу писати новий роман, який би скидався на попередній», — говорив письменник. Протягом понад 30 років літературної роботи Голдінг написав більше десяти романів і повістей, що висунули його в перший ряд сьогочасних романів ан­глійських прозаїків.

Крім романів та повістей, автор написав небагато — статті, подорожні нотатки. Ще студентом він опублікував збірку поезій, які пізніше оцінив дуже скептично: «Став прозаїком, бо не зумів писати вірші», — говорив він, жартуючи.

Визнання Голдінгові принесла його перша повість «Володар мух» (1954), опуб­лікована, коли митцеві минуло вже за 40.

Наступний твір — «Спадкоємці» (1955);

роман «Злодюжка Мартін» (1956);

роман «Вільне падіння» (1959);

повість «Шпиль».

Після 1967 р. почалася загадкова для критиків творча пауза. А потім вийшло 3 романи:

роман «Видима темрява» (1979);

роман «Ритуали плавання» (1980) (поверн. до притчі);

«Паперові люди» (1983) — сатира на сучасну псевдолітературу та псевдо­критику.

Твори У. Голдінга різні за тематикою, змістом, інколи навіть за манерою пись­ма, однак його філософія залишалося незмінно безрадісною. «Життя, — сказав один з його персонажів роману «Піраміди», — обурливий фарс, поставлений до то­го ж поганим режисером».

У 1963 році на зустрічі європейських письменників у Санкт-Петербурзі У. Гол-дінг ототожнив творчість письменника з творчістю лікаря, бо найважливіше в обох професіях — визначити діагноз хвороби людини. Вбачаючи хворобу в самій при­роді людини, Голдінг спонукав читача протистояти здичавінню: «Будь пильним! Чи не притаївся у твоїй душі Звір!»

Новаторство У. Голдінга:

сюжетні колізії, засоби образотворення, характери персонажів позначені філо­софською схемою та психологічною достовірністю;

чіткість інтелектуальної схеми, правдивість розказаних історій;

точність в окресленні психологічного стану персонажів, психологічна умоти­вованість їхніх дій.