Материал: Фізіологія сільськогосподарських тварин - Підручник (Науменко В. В.)


Смаковий аналІзатор

Смаковий аналізатор відноситься до контактних. Завдяки його наявності тварина досліджує хімічні речовини, розчинені в рідинах, їжі або слині і тим самим відрізняє їстівне від неїстівного.

Деякі комахи визначають смак за допомогою рецепторів, що є на вусиках та лапках. У риб смакові хеморецептори, подібно до больових і температурних, розкидані по всьому тілу (акула має 100 000 сма­кових цибулин). У наземних хребетних тварин рецепторний апарат смакового аналізатора представлений смаковими цибулинами, розмі­щеними у сосочках — невеликих підвищеннях язика, піднебіння, гортані та глотки. Залежно від форми сосочки розділяються на лис­товидні, грибовидні, жолобовидні та нитковидні. У кожному сосочку є декілька смакових цибулин. Найбільше їх у жолобовидних сосочках, що знаходяться біля основи язика. Середня частина дорсальної по­верхні язика не має сосочків і тому позбавлена смакової чутливості.

Кожна цибулина містить 10-15 смакових рецепторів у вигляді подовжених клітин з мікроворсинками, що виступають на вершині цибулини (рис. 156). Смакові рецептори функціонують 3-4 дні, піс­ля чого дегенерують. Відновлюються вони за рахунок епітеліальних клітин, що оточують цибулини.

Нервові імпульси від смакових цибулин по під'язиковому, язи-ковоглотковому, лицевому та блукаючому нервах надходять у до­вгастий мозок і далі в контрлатеральне ядро таламуса. Кортикальний

центр смаку точно ще не встановлено. Пе­редбачають, що він розміщений поблизу нюхової ділянки у лімбічній звивині внут­рішньої поверхні великих півкуль.

Розрізняють чотири різновидності смаку: солоний, солодкий, гіркий і кислий. У більшості випадків сосочки чутливі до кількох смакових подразнень. Це поясню­ється тим, що один і той же сосочок може мати різні смакові цибулини, які реагують на певні речовини.

У механізмі смакових відчуттів бага­то неясного. Солодким смаком володіють речовини різного хімічного складу (цукор, деякі амінокислоти, оцтовокислий сви­нець, солі берилію, гліцерин і т.д.). Відчуття солоного викликають катіони №+, К+, N11^, за винятком Н+. До гірких речовин належать алкалоїди (стрихнін, нікотин, хінін, кофеїн). Кислий смак виклика­ється іонами водню.

Велика рогата худоба та інші травоїдні тварини розрізняють со­лоне, солодке, гірке й кисле. Це допомагає їм орієнтуватися під час приймання корму. У птахів смаковий аналізатор розвинений слабо. Якщо у дорослої людини налічується близько 10 000 смакових цибу­лин, то у курки їх всього 24.

Смаковий аналізатор тісно зв'язаний з процесами травлення. Від­чуття смаку рефлекторно викликає почуття апетиту, активує діяль­ність залоз травлення, що сприяє кращому перетравленню кормів і засвоєнню поживних речовин.

Щоб викликати апетит, тваринам необхідно давати різноманітний корм, відповідно його підготовляти та обробляти (подрібнювати, за­парювати, дріжджувати), додавати до кормів смакові речовини (ку­хонну сіль, м'ясокісткове борошно, патоку та ін.).

Смакова чутливість людини відрізняється від такої у тварин. Телята й кури байдужі до високих концентрацій іонів водню. Вони можуть ковтати кислі речовини, які не вживаються людьми. Непри­ємний людині гіркий смак приваблює зайців, лосів і коней. Кішки та свійська птиця індиферентні до солодкого.

У собаки, свині, голуба та мавпи електрофізіологічними метода­ми виявлені смакові рецептори, чутливі до води. У вівці, кози, корови та людини таких рецепторів не знайдено.